Рішення № 56451054, 10.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.2016 Справа № 905/365/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" м.Дружківка Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТ ЛТД" м. Волноваха Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 40014,00 грн., пені в розмірі 10452,22 грн., 3% річних в розмірі 706,63 грн., втрат від інфляції в розмірі 560,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

21.01.2016року шляхом направлення поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" м.Дружківка Донецька область (далі - ТОВ "Мединський і К") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТ ЛТД" м. Волноваха Донецька область (далі – ТОВ "КАТ ЛТД") про стягнення заборгованості в розмірі 40 014,00 грн., пені в розмірі 10 452,22 грн., 3% річних в розмірі 706,63 грн., втрат від інфляції в розмірі 560,19 грн. мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №0224/15 від 25.08.2015року за актами №6415 від 15.09.2015року, №6897 від 30.09.2015року позивач надав послуги перевезення на загальну суму 181014грн., які відповідачем частково сплачено, заборгованість складає 40 014,00 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 27.01.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/365/16, розгляд справи відкладався.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №0224/15 від 25.08.2015року, актів виконаних робіт №6415 від 15.09.2015року, №6897 від 30.09.2015року, рахунків на оплату, податкових накладних, акту №1 визначення обсягу вантажів у кузовах, який підписаний позивачем одноособово, платіжних доручень, претензії №3124 /15 від 21.12.2015року, опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку ДП «Укрпошта», Статуту підприємства, виписки з ЄДРПОУ щодо позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 902 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України (далі- ГК України), ст. ст. 1, 2, 4, 5, 12, 32, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України).

25.02.2016року на адресу суду від позивача надійшов розрахунок інфляційних втрат у місяцях, в якому останній просить вважати періодом, за який стягуються інфляційні втрати з жовтня2015року по грудень 2015року.

02.03.2016року позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить внаслідок оплати суми основного боргу припинити провадження у справі в частині стягнення 40014,00 грн., стягнути з відповідача пеню у сумі 10452,22 грн., 3%річних в сумі 706,63 грн., втрати від інфляції в розмірі 560,19 грн.

За приписами ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Фактично, виходячи з резолютивної частини вказаної заяви, вона є заявою про припинення провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору в частині суми основної заборгованості, яка сплачена після порушення провадження у справі, на підтвердження чого надана копія платіжного доручення №70 від 24.02.2016року. Інші позовні вимоги є незмінними.

У судове засідання 10.03.2016року уповноважений представник позивача не з’явився, просив розглядати справу без участі його уповноваженого представника.

Дане клопотання судом задоволене.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 10.03.2016року, як і попереднє судове засідання, не з’явився, правової позиції не висловив, відзиву не надав, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження підприємства, зазначену у ЄДРПОУ, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов’язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідачеві судом надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених позовних вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності). Натомість, не прибувши до суду в судове засідання, відповідач скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши надані сторонами в підтвердження вимог та заперечень докази, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

25.08.2015року між ТОВ «Мединський і К» (Підрядник) і ТОВ "КАТ ЛТД" (Замовник) укладено договір №0224/15, предметом якого є: пункт 1.1 Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов’язання надавати послуги з перевезення розкривних порід автосамоскидами на Центральному кар’єрі м.Пологи Запорізької області на відстань 1-1,3км. пункт 1.2.Замовник в порядку й на умовах, встановлених цим договором, зобов’язується оплатити послуги Виконавцю.

Як передбачено у пункті 10.1, договір набуває чинності від дати підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2015року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов’язань за договором.

Виконання робіт, що є предметом даного договору, здійснюється Підрядником у термін починаючи з дати підписання договору до 31.12.2015року.(п.2.1 договору).

Ціну й умови оплати сторони обумовили у п.3.1 договору: вартість робіт на об’єктах, що поручаються Підряднику, визначається на підставі договірної ціни і на момент підписання договору становить 6,00грн. з ПДВ за перевезення 1куб.сипучого вантажу.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об’ємів робіт та їх якості, а також ціною та строками їх виконання.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, у судовому порядку недійсним не визнаний. Відтак в силу положень статті 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір за змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями частини 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 4.1 договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами двічі на місяць - кожного 16-го і 30-го числа за виконані роботи за вказаний період шляхом оформлення акту здачі-приймання виконаних робіт (згідно визначеного об’єму кузовів автосамоскидів помноженого на кількість виконаних ним їздок), які складаються у двох примірниках (по одному для кожної з сторін). Для визначення об’єму кузовів кожного з автосамоскидів складається акт заміру в двох примірниках(по одному для кожної з сторін), який підписують відповідальні особи Замовника та Підрядника.

Кожного 16-го і 30-го (або 31) числа Підрядник складає акт здачі – приймання виконаних робіт та надає його на розгляд і підписання Замовнику. Замовник повинен підписати акт здачі-приймання виконаних робіт протягом трьох робочих днів від дати отримання . У випадку наявності заперечень щодо змісту акту Замовник повинен підписати акт здачі-приймання з запереченнями.(п.4.3 договору).

15.09.2015року сторонами договору підписано акт №6415 виконаних робіт, за яким визначено обсяг послуг, які надані за період з 28.08.2015року по 15.09.2015року, їх кількість та вартість. Послуги надані на загальну суму 147393,00грн.

30.09.2015року сторонами договору підписано акт №6897 виконаних робіт, за яким визначено обсяг послуг, які надані за період з 16.09.2015року по 30.09.2015року, їх кількість та вартість. Послуги надані на загальну суму 33621,00грн.

Вищезазначені акти містять посилання на договір №0224/15 від 25.08.2015року, що беззаперечно свідчить про надання послуг, зазначених в них, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Акти містять застереження, що Замовник претензій щодо обсягу, якості та строками виконання послуг не має.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №0224/15 від 25.08.2015року.

Акт заміру обсягу автосамоскидів, копія якого міститься в матеріалах справи, складено Підрядником одноособово, але, за наявності підписаних актів прийнятих послуг та відмітки у останніх про відсутність претензій з боку Замовника в частині обсягу послуг, даний факт істотно не впливає на доведеність факту надання послуг.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Як визначено п. 5.2 договору, на другий день від початку надання послуг Замовник перераховує передплату в розмірі 15000,00грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок Підрядника.

Остаточні розрахунки за надані послуги у звітному періоді здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі рахунків Підрядника протягом (але не пізніше) 7 банківських днів від дня підписання Актів здачі –приймання виконаних робіт(п.5.3договору).

Матеріали справи містять копії рахунків, які виставлялись Підрядником на оплату:№ГОМК0006128 від 27.08.2015року, №ГОМК0006415 від 15.09.2015року, №ГОМК0006897 від 30.09.2015року.

Крім того, за наслідками господарських операцій з підписання актів позивачем складені податкові накладні, які також надані суду.

Платіжним дорученням №230 від 08.08.2015року здійснена попередня оплата в сумі 15000,00грн.

Виходячи з п.5.3 договору строк оплати суми за актом №6415 від 15.09.2015року – 24.09.2015року включно, за актом №6897 від 30.09.2015року – 09.10.2015року включно.

Фактично відповідач сплатив вартість наданих послуг:

- 25000,00грн. – платіжним дорученням №248 від 21.09.2015року;

- 25000,00грн. – платіжним дорученням №271 від 01.10.2015року;

- 16000,00грн. – платіжним дорученням №329 від 02.11.2015року;

- 20000,00грн. – платіжним дорученням №335 від 06.11.2015року;

- 20000,00грн. – платіжним дорученням №653 від 16.11.2015року;

- 20000,00грн. – платіжним дорученням №381 від 07.12.2015року;

Всього вартість послуг сплачена у сумі 141000,00грн., заборгованість на момент звернення з позовом складала 40014,00грн.

ТОВ «Мединський і К» звернулось до ТОВ "КАТ ЛТД" з претензією №3124 /15 від 21.12.2015року щодо стягнення означеної суми заборгованості, факт направлення якої підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку ДП «Укрпошта», та відповідь на яку відповідачем надана не була.

Платіжним дорученням №70 від 24.02.2016року, копія якого міститься у матеріалах справи, сума основної заборгованості в розмірі 40014,00грн. сплачена.

Згідно з п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Позивач підтвердив факт оплати заборгованості та у заяві від 02.03.2016року просить припинити провадження у справі в цій частині.

Судом встановлено, що оплата суми 40014,00грн. здійснена відповідачем після звернення до суду з відповідним позовом та порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині суми 40014,00грн. піддягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України

Предмет позовних вимог - стягнення з відповідача пені у сумі 10452,22 грн., 3 % річних в розмірі 706,63 грн., втрат від інфляції в розмірі 560,19 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання повинен вчинятись у письмовій формі, умовами договору повинен бути узгоджений розмір пені та порядок її нарахування або право на нарахування пені повинно бути передбачено законом.

Розділом 7 договору визначена відповідальність сторін за договором, зокрема, п.7.1 - у випадку порушення зобов’язання, що виникає з цього договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та(або) чинним в Україні законодавством.

При цьому, умовами розділу 7 договору не передбачено право Підрядника нараховувати пеню у разі порушення Замовником строку оплати наданих послуг та розміру такої пені.

Таким чином, сторонами договору не передбачено можливість стягнення пені у випадку порушення Замовником строку оплати наданих послуг.

Як виходить з тексту позовної заяву, підставою для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України позивач визначає приписи ч.6 ст. 231 ГК України, яка передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак вказана норма закону визначає виключно порядок визначення сторонами розміру пені, який використовується, але не встановлює право на нарахування пені та її розмір, які безпосередньо повинні бути узгоджені умовами договору. У даному випадку таке погодження відсутнє.

Одночасно, застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, штрафних санкцій, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому співвідношенні розмір штрафу(постанова Верховного Суду України від 4 лютого 2014 р. у справі № 3-1гс14).

Таким чином, у даному випадку приписи абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України також не можуть бути застосовані, за відсутності означених умов.

Таким чином, оскільки позивач не довів суду, що має право на нарахування пені за законом, умовами договору не передбачено права на нарахування пені у разі несвоєчасної оплати Замовником наданих послуг, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 10 452,22 грн. відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного.

Приписами частини другою статті 625 ЦК України встановлено, що в разі порушення грошового зобов’язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень норми статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу - особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вони входять до складу грошового зобов’язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Дослідивши розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що позивач нараховує дані суми наступним чином:

- 3% річних на заборгованість за актом №6415 за період з 23.09.2015року по 30.09.2015року на суму 107393,00грн. = 70,61грн.

- 3% річних на заборгованість за актом №6415 за період з 01.10.2015року по 01.11.2015року на суму 82393,00грн. = 216,70грн.

- 3% річних на заборгованість за актом №6415 за період з 02.11.2015року по 05.11.2015року на суму 66393,00грн. = 21,83грн.

- 3% річних на заборгованість за актом №6415 за період з 06.11.2015року по 15.11.2015року на суму 46393,00грн. = 38,13грн.

- 3% річних на заборгованість за актом №6415 за період з 16.11.2015року по 06.12.2015року на суму 26393,00грн. = 45,56грн.

- 3% річних на заборгованість за актом №6415 за період з 07.12.2015року по дату звернення з позовом (21.01.2016року) на суму 6393,00грн. = 23,65грн.

- 3% річних на заборгованість за актом №6897 за 105днів на дату звернення з позовом - з 08.10.2015року по 21.01.2016року- на суму 33621,00грн. = 290,15грн.

Всього 3% річних нараховані у сумі 706,63 грн.

Суд вбачає, що при здійсненні розрахунку позивачем невірно визначені початкові дати, з яких можливо нарахування, зокрема, оскільки строк оплати за актом №6415 – до 24.09.2015року включно, за актом №6897 - 09.10.2010року включно, нарахування слід здійснювати з 25.09.2015року та 10.10.2015року відповідно.

Здійснивши розрахунок 3% річних за допомогою Інформаційно – пошукової системи “Ліга” за вказаними актами за вірні періоди з урахуванням факту часткової оплати суд прийшов до висновку, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 686,74грн., у решті в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розрахунок втрат від інфляції в розмірі 560,19 грн. здійснено позивачем у місяцях та надано суду 25.02.2016року. Згідно даного розрахунку період нарахувань жовтень 2015року – грудень 2015року, витрати нараховані на суму 40014,00грн.

Згідно розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши за допомогою Інформаційно – пошукової системи “Ліга” здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань суд приходить до висновку, що сума інфляційних витрат за вказаний період складає 551,68грн., відповідно позовні вимоги щодо стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково в означеній сумі, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

У разі припинення провадження у справі встановлено особливий порядок вирішення питання щодо судового збору.

Зокрема, відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 40014,00грн. припиняється внаслідок відсутності предмету, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1065,88грн. підлягає поверненню з державного бюджету у разі наявності клопотання про це з боку позивача.

Наразі вказане клопотання відсутнє, тому питання щодо повернення судового збору судом не вирішується, позивач не позбавлений права звернутись до суду з такою заявою й після вирішення спору по суті.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно на відповідача покладається судовий збір в сумі 33,07грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 631, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, п.1-1 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі №905/365/16 в частині суми основної заборгованості у розмірі 40014,00грн. за відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» м.Дружківка Донецька область до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТ ЛТД" м. Волноваха Донецька область про стягнення пені в розмірі 10452,22 грн., 3% річних в розмірі 706,63 грн., втрат від інфляції в розмірі 560,19 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТ ЛТД"(85700, Донецька область, м. Волноваха, вул.60-років СРСР, буд.6, ідентифікаційний код 37967580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К»(84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Енгельса, буд.110, ідентифікаційний код 32276975) 3%річних в сумі 686,74грн., інфляційні нарахування в сумі 551,68грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 33,07грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 10.03.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 14.03.2016року.

Суддя А.М. Осадча