Ухвала суду № 56450342, 10.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2016 року

справа № 808/8301/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" до Запорізької митниці ДФС про: визнання протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000138/1від 07.07.2015 Запорізької митниці ДФС, визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00291 від 07.07.2015 Запорізької митниці ДФС.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явились, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у зв’язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем та Пелагос П\Ф, Фарерські острови (Постачальник) укладено Контракт № 188F/2015Р від 30.04.2015 року на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - морожений оселедець. Згідно Інвойсу постачальника від 26.06.2015. №SDA140353 товар постачався за ціною 1,04 доларів США за кг, на умовах FСА Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товару 06.07.2015 позивачем по електронній системі "MD Office™. МDDeclaration" до М/п "Запоріжжя - центральний" Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/ (додатковий реєстраційний номер митниці 010740) довідковий № 4651 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 437433,97 гривень (тобто 22,32 грн. або 1,06 доларів США за 1 кг)

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 МК України включає вартість товару згідно рахунків - 428435,97 грн. (20384,00 доларів США х 21,018248 курс) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 9000,00 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з ВМД позивачем був наданий пакет необхідних документів (згідно ч. 2 ст. 53 МКУ):контракт № 188F/2015Р від 30.04.2015 р.; Інвойс від 26.06.2015. № SDA140353; Калькуляція постачальника від 26.06.2015.; прайс-лист від 24.06.2015; міжнародна товарно-транспортна накладна № 002190 від 01.07.2015; довідка про транспортні витрати б/н від 01.07.2015р.; договір міжнародного експедирування №2015МЭ/ЗМвід 02.01.2015, договір транспортних послуг №1602-П від 16.02.2015; Дублікат ветеринарного свідоцтва від 06.07.2015р. серії ЄРД-00 № 089893; Ветеринарний (санітарний) сертифікат від 01.07.2015р. №LТ 0177027//L2-7055; Сертифікат походження № ВС 29067 від 26.06.2015.;

Сертифікат якості №61-2015 від 26.06.2015.; експортна декларація № 15LTLUB000EK010BF2 від 01.07.2015р.,лист постачальника від 28.10.2014 про виробника.

Разом з тим, 06.07.2015 р. по вказаній вище електронній системі надійшло повідомлення від митниці декларанту про те, що згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв'язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2) каталоги, специфікації виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товару.

07.07.2015 року позивач надав відповідачу витребувані додаткові документи, а саме:Експертний висновок Запорізької ТПП від 06.07.2015 № ОИ-339, Лист постачальника від 07.07.2015 з даними бухгалтерського обліку про відсутність каталогів та виявлені розбіжності,Лист експедитора від 07.07.20215 про форму експортних декларацій.

07.07.2015 відповідач надав Консультацію про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару.

На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним методом з розрахунку 1,4 доларів США за 1 кг товару, про що відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000138/1 від 07.07.2015р.

На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00291 від 07.07.2015.

Позивач не згоден з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом наданим ч. З ст. 52 МКУ та оформив 08.07.2015р. нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2015/010844 сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 46117,73грн.), про що зазначено в графі 47 ВМД.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Між тим, відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості, наявність розбіжностей у документах поданих декларантом для здійснення митного оформлення товару та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому, відповідачем був застосований резервний метод визначення митної вартості товару.

Проте, ті розбіжності в документах на які вказав митний орган, не відносяться до відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем були додатково подані: Експертний висновок Запорізької ТПП від 06.07.2015 № ОИ-339,

Лист постачальника від 07.07.2015 з даними бухгалтерського обліку про відсутність каталогів та виявлені розбіжності,

Лист експедитора від 07.07.20215 про форму експортних декларацій.

Тобто, на виконання вимог контролюючого органу та на усунення розбіжностей, які були виявлені митним органом, декларантом надані усі необхідні документи та пояснення.

Проте митницею відомості додатково наданих документів не були враховано. Оскаржене рішення відповідача не містить обґрунтування причин неприйняття додаткових документів, наданих позивачем на вимогу митниці.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Крім того, при подачі апеляційної скарги Запорізькою митницею Державної фіскальної служби не сплачено судовий збір.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI.

Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на дату звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою розмір мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік", становить 1218 грн.

У відповідності до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції від 01.09.2015, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду заявником апеляційної скарги мало бути сплачено судовий збір у розмірі 2679,60 грн. (2436 *110%=2679,60).

У зв’язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з Запорізької митниці Державної фіскальної служби суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2679,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби– залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 р. – залишити без змін.

Стягнути з Запорізької митниці Державної фіскальної служби на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 2679,60 грн. (УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області; 37989274; МФО 805012; рахунок отримувача 31217206781004).

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук