Постанова № 56449903, 23.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м.Житомир справа № 806/5348/15

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернової Г.В.,

секретар судового засідання Захарченко О.Є.,

за участю: позивача, представника позивача,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2015 №0000192100 про сплату 7117 грн акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів та штрафних (фінансових) санкцій 1779,25 грн, застосованих за несплату акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів повністю.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку фізична особа-підприємець оподатковує операції з реалізації підакцизних товарів кінцевим споживачам (фізичні особи) для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам не включає до об'єкту оподаткування через використання ними нафтопродуктів у своїй господарській діяльності (комерційне використання). Відтак податковий орган незаконно та безпідставно з огляду на вимоги норм Податкового кодексу України при визначені сум податкового зобов'язання включив вартість товарів, реалізованих контрагентам для використання у господарській (комерційній) діяльності.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, з урахуванням встановленого факту порушення позивачем податкового законодавства.

Вислухавши позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання чинного законодавства щодо повноти нарахування та сплати акцизного податку з 01.05.2015 по 31.08.2015 та складено акт від 06.11.2015 № 54/2115/193621827 (а.с.11-17).

Не погодившись із актом перевірки, позивачем було подано заперечення до Володарсько-Волинської ОДПІ, за результатами розгляду яких акт від 06.11.2015 № 54/2115/193621827 залишено без змін (а.с.20-25, 27-34).

Згідно висновку акту перевірки, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 положень пп.212.1.11 ст.212, п.п.213.1.9 ст. 213, пп.214.1.4 ст.214,пп. 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (ПК України, ПКУ), що призвело до заниження акцизного податку на суму 7117 грн, в тому числі по періодам: травень 2015 року - 1774 грн, червень 2015 року - 2768 грн, липень 2015 року - 855 грн, серпень 2015 року - 1720 грн.

На підставі виявленого порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2015 №0000192100, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем 7117 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1779,25 грн (а.с.19).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Як видно із акту перевірки, висновок про порушення податкового законодавства грунтується на наступному.

Так, ОСОБА_1 задекларував підакцизних товарів до оподаткування в перевіряємому періоді в гр.5 додатку 6 декларації акцизного податку - 132232,63 грн. При проведенні аналізу декларацій акцизного податку за даний період встановлено, що загальна варість оподатковуваних (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі становить 274577,86 грн (гр.3 дод.6 декларації), в тому числі від реалізації товарів для комерційного використання - 142344,94 грн (гр.4 дод.6 декларації). Володарсько-Волинською ОДПІ отримано інформацію від юридичних осіб: КТ "Сільгосптехніка Олександр Карпінський і компанія", СТОВ "Добра ферма 2011", СТОВ "Зоря Полісся", Червоноармійського РайСТ, ТОВ "Староолександрівка Агро", ТОВ "Ялинівка Агро", яким реалізовано паливо, про те, що придбані нафтопродукти використовувались виключно для власних потреб. Отже, сума задекларованого до сплати акцизного податку в даному періоді має складати 13730 грн (274577,86 грн х 5% (ставка акцизного збору) /100% - прим.суду).

Посилаючись на пп.214.1.4 ПКУ та п.2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами № 1442 від 20.12.1997, податковим органом зроблено висновок, що податкові зобов'язання зі сплати 5 - відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків під час здійснення розрахункових операцій. При відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадиться операція з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу. Тобто, позивач фактично здійснював реалізацію товарів кінцевому споживачу, а віднесення вартості підакцизних товарів, що реалізовані через роздрібну мережу АЗС, для комерційного використання неправомірне.

Отже, ОСОБА_1 при складанні декларацій з акцизного податку до гр.4 безпідставно включено вартість підакцизних товарів, що реалізовані через роздрібну мережу АЗС з оплатою в безготівковій формі та зменшено вартість підакцизних товарів до оподаткування на суму 142344,94 грн, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з акцизного податку на суму 7117 грн (142344,94 грн х 5% (ставка акцизного збору) /100% - прим.суду).

Проте, суд не погоджується із зазначеним, з огляду на наступне.

Як вбачається із додатків 6 до декларації акцизного податку за травень-серпень 2015 року, в графі 3 позивачем зазначено загальну вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків в загальній сумі 274577,86 грн; в графі 3 - вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання в загальній сумі 142344,94 грн; в графі 6 - ставка податку 5% (а.с.132-135)

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є особа - субєкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно із пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

При цьому, підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України передбачено, що одним із об'єктів оподаткування зазначеного податку є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших субєктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

З матеріалів справи встановлено, що в травні-серпні 2015 року у ФОП ОСОБА_1 юридичними особами КТ "Сільгосптехніка Олександр Карпінський і компанія", СТОВ "Добра ферма 2011", СТОВ "Зоря Полісся", Червоноармійського РайСТ, ТОВ "Староолександрівка Агро", ТОВ "Ялинівка Агро" на підставі укладених договорів купівлі-продажу (а.с.37-42) було придбано паливо у великих обсягах, яке використано виключно для власних господарських потреб (а.с.121-126). Придбання палива також підтверджується податковими накладними, накладними, виписками з рахунку за вказаний період (а.с.43-68).

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання повязаних із цим послуг.

При цьому, згідно з пунктом 6 розділу V Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказ Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14, додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» заповнюється окремо для кожного місця здійснення реалізації підакцизних товарів із обов'язковим зазначенням відповідного коду за КОАТУУ в такому порядку: 1) у графі 2 «Вид товару» вказується назва товару (продукції), який (яку) статтею 215 розділу VI Кодексу віднесено до підакцизних; 2) у графах 3, 4 «Вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування» вказується: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; 3) у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку;4) у графі 6 «Ставка податку, %» проставляється розмір ставок акцизного податку у відсотках, встановлених підпунктом 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Кодексу; 5) у графі 7 «Сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, грн. (гр. 5 х гр. 6)» вказується сума акцизного податку, що визначається шляхом множення графи 5 на графу 6.

З огляду на наведені вище законодавчі положення вбачається, що об'єктами оподаткування акцизним податком є саме операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, тобто з реалізації підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Оскільки судом встановлено, що паливо було придбано вищезазначеними юридичними особами для комерційного використання, відтак 5-відсотковий акцизний податок на суму 142344,94 грн нарахований податковим органом неправомірно.

Крім того, порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі Інструкція №281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі Закон №265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відтак, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів такими способами як за відомостями, так і за талонами не підпадає під регулювання нормами Закону №265.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоровя споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

З аналізу наведеного вбачається, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права останнього здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Таким чином, висновки про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.12.2015 №0000192100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 7117 грн, з огляду на що, дане рішення слід скасувати як протиправне.

Керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 01.12.2015 № 0000192100.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 29 лютого 2016 р.