Ухвала суду № 56449843, 10.03.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4378/15-ц Провадження № 22-ц/795/104/2016 Суддя у I інстанції Рахманкулова І. П.Категорія: цивільна Доповідач-суддя Кузюра Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

10 березня 2016 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Губар В.С., Харечко Л.К.,

з участю секретаря судового засідання Шкарупи Ю.В.,

представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - Бордуна О.І., Москаленко М.М., ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором № 50008100 від 05.04.2013 р. у розмірі 256 700, 01 грн., суми заборгованості за додатковою угодою до кредитного договору № 50008100 від 05.04.2013 р. у розмірі 7 685, 94 грн., штрафу у розмірі 24 431, 34 грн., пені у розмірі 653, 09 грн., 3% у розмірі 4 223, 89 грн., збитків у розмірі 20 997, 54 грн., інфляційних втрат у розмірі 73 412, 43 гри., а всього 388 104, 24 грн..

Позивач посилався на те, що 05.04.2013 року між ТОВ «Порше мобіліті» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №50008100, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в сумі 116353 грн. 44 коп., що еквівалентно 14259 дол. США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути позивачу кредит у повному обсязі, сплативши відсотки та інші платежі, визначені договором. Також між сторонами 05.04.2013 року було укладено додаткову угоду №50008100 до кредитного договору, відповідно до якої позивачем було надано відповідачу додатковий кредит в сумі 35590 грн. 65 коп., що еквівалентно на дату укладення договору 4361, 60 доларів США строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для сплати страхових платежів згідно з договором страхування, який був укладений на виконання умов кредитного договору.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 зобов'язань за вказаним кредитним договором, станом на час подання позовної заяви утворилась заборгованість у сумі 388104 грн. 24 коп, яку позивач просив стягнути у судовому порядку, враховуючи збитки, штрафи, річні та інфляційні втрати від простроченої суми, витрати, понесені позивачем, на здійснення страхових внесків.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2015 року та ухвалою про виправлення описки від 04 грудня 2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задоволено частково, стягнуто на користь останнього з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 256700,01 грн, заборгованість за додатковою угодою до кредитного договору в сумі 7685, 94 грн, штраф в сумі 24431,34 грн, пеню в сумі 653,09 грн, річні в сумі 4223,89 грн та інфляційні в сумі 3708,46 грн від простроченої суми, витрати понесені на сплату страхових внесків, в сумі 4797,54 грн, а всього 302200,27 грн. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтувала тим, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, які призвели до позбавлення її права реалізації можливості подання доказів, надання пояснень, вчасного отримання правової допомоги. Відповідач стверджувала, що позивачем на стадії розгляду справи судом першої інстанції не було подано належних доказів на підтвердження виконання ним зобов"язань з надання основної суми кредиту та суми додаткового кредиту для здійснення страхових виплат, що судом було залишено без належної уваги.

Також, на переконання ОСОБА_4, судом першої інстанції не було враховано, що в матеріалах справи є виконавчий напис від 10 лютого 2013 року про стягнення з неї на користь позивача 189219,61 грн за тим же кредитним договором, а також без належних правових підстав було стягнуто грошові суми, які вдвічі перевищують суму отриманого кредиту. За доводами апеляційної скарги судом першої інстанції було допущено істотну неповноту судового розгляду та не перевірено чи уклався позивачем від імені ОСОБА_4 договір страхування, чи перераховувались кошти на рахунок страхової компанії. Відповідач посилалась на те. що не було дано належної правової оцінки її доводам відносно того, що договір є неукладеним через відсутність у ньому детального розпису сукупної вартості кредиту та абсолютного значення подорожчання кредиту для споживача.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2013 року між ТОВ «Порше мобіліті» та відповідачем було укладено кредитний договір №50008100, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в сумі 116353 грн. 44 коп., що еквівалентна 14259 дол. США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути позивачу кредит у повному обсязі, сплативши відсотки та інші платежі, визначені умовами договору. Крім зазначеного, між сторонами 05.04.2013 року було укладено додаткову угоду №50008100 до кредитного договору, відповідно до якої позивачем було надано відповідачу додатковий кредит в сумі 35590 грн. 65 коп., що на дату укладення договору еквівалентна 4361, 60 долару США, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для сплати страхових платежів згідно з договором страхування, який було укладено на виконання умов кредитного договору.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 порушила свої зобов'язання за договором, не сплативши чатково щомісячний платіж за серпень 2014 року на суму 1 429,68 грн. відповідно до рахунку № 00196665 від 04.08.2014 р., відповідно до графіку погашення не пізніше 15.08.2014 року, а також не здійснила сплату щомісячного кредитного платежу за вересень 2014 року в сумі 3 895,93 грн. відповідно до рахунку № 00209696 від 04.09.2014 року, належного до сплати згідно графіку погашення не пізніше 15.09.2014 року.

Тож на час звернення позивача з позовом до суду за відповідачем залишилась не сплаченою заборгованість за вказаними вище рахунками, виставленими згідно умов договору, на загальну суму 5 325,61 грн.

Через невиконання ОСОБА_4 в належному порядку умов договору, 17 вересня 2014 року позивачем було направлено відповідачеві вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості відповідно до умов договору в сумі 189219 грн. 61 коп., протее, вказані вимоги відповідачем протягом 30 календарних днів задоволено не було.

На час звернення з позовною заявою позивачем було нараховано ОСОБА_4 заборгованість у національній валюті України в сумі 237 897, 51 грн., виходячи з того, що за умовами договору розмір платежів має розраховуватись шляхом застосування еквівалентів платежів, визначених сторонами договору в іноземній валюті, та суми заборгованості в іноземній валюті в розмірі 10 683, 38 доларів США.

Крім зазначеного, відповідно до умов кредитного договору, за період з 01.10.2014 по 24.04.2015 року, який становить 206 днів, позивачем було нараховано проценти за користування кредитом в сумі 13476 грн. 89 коп.

Таким чином, суму заборгованості відповідача через невиконання нею грошових зобов'язань з повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом за договором було визначен в розмірі 256 700, 01 грн. та обґрунтовано судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача у відповідності з умовами договору, ст. 526,625,629 ЦK України

Згідно наданих суду відомостей, на день пред'явлення позову відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати наступних щомісячних платежів з повернення додаткового кредиту: за серпень 2014 р. в розмірі 910,26 грн. відповідно до рахунку № 00196665 від 04.08.2014 р., за вересень 2014 р. в розмірі 945,44 грн. відповідно до рахунку № 00209696 від 04.09.2014 р., за жовтень 2014 р. в розмірі 949,11 грн. відповідно до рахунку № 00214857 від 01.10.2014 р., за листопад 2014 р. в розмірі 949,11 грн. відповідно до рахунку № 00220488 від 03.11.2014 р., за грудень 2014 р. в розмірі 1 118,41 грн. відповідно до рахунку № 00228259 від 03.12.2014 р., за січень 2015 р. в розмірі 1 333,15 грн. відповідно до рахунку № 00234636 від 12.01.2015 р., за лютий 2015 р. в розмірі 1 480,46 грн. відповідно до рахунку № 00241536 від 02.02.2015 р.

Загальна сума основного боргу зі сплати додаткового кредиту за договором станом на 24.04.2015 року становить 7 685, 94 грн., відповідно до наведеного переліку, доказів сплати зазначених грошових сум відповідачем не було представлено суду, відповідно її обґрунтовано було стягнуто судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.

Крім наведеного, судом першої інстанції було встановлено, що умовами кредитного договору, прописаними у пунктах 8.2, 8.3 передбачено стягнення штрафів.

Зокрема, п. 8.3 договору передбачені штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів, а також пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем було направлено відповідачеві вимоги-листи щодо сплати заборгованості від 05.06.2014 року, 17.06.2014 року, 03.07.2014 року, 04.08.2014 року, 15.08.2014 року, 05.09.2014 року та від 17.09.2014 року, які не були задоволені відповідачем.

З огляду на такі обставини, відповідно до п.8.3 Умов кредитування, було нараховано штрафні санкції на загальну суму 1 160 грн. 65 коп.

Крім того, положеннями п. 8.2. договору передбачено, що у випадку порушення терміну повернення Кредиту, визначеного в п. 3.3. договору (до 30-го (тридцятого) календарного дня з дня направлення позивачем відповідної письмової вимоги відповідачеві), відповідач має сплатити позивачеві штраф у розмірі 20% від суми кредиту.

Виходчи з того, що відповідачем не було повернуто кредит у термін, визначений п. 3.3 договору, останній за умовами договору нараховано штраф в сумі 23 270, 69 грн.

Таким чином, штрафні санкції у загальній сумі склали 24431 грн. 34 коп. та зважаючи на те, що вони нараховані відповідно до умов договору, узгоджених між сторонами, на підставі ст. 611 ЦК України були стягнуті судом першої інстанції га користь позивача.

Стягнення судом першої інстанції на користь позивача з ОСОБА_4 витрат в сумі 4797 грн 54 коп., понесених позивачем на страхування предмету застави, витікає з положень п. 5.5, 5.6 договору, якими передбачено, що в тому випадку якщо ОСОБА_4 не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаними в 5.5. договору, вона надає згоду та доручає позивачеві здійснити від її імені і за її рахунок сплату страхових сум на користь страхової компанії. Докази про здійснення позивачем страхових платежів з урахуванням сплати податку на додану вартість знаходяться в матеріалах справі на аркушах 54-58, а також в пакеті документів, наданих апеляційному суду під час з"ясування правомірності задоволення судом першої інстанції вказаних позовних вимог.

Стягнення судом першої інстанції з відповідача 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання згідно розрахунку, наведеного у позовній заяві, в сумі 4223 грн 89 коп. відповідає положенням ст. 625 ЦК України та правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 15.11.2010 року № 3-гс10.

Інфляційні втрати позивача в сумі 3708 грн 46 коп. у зв"язку з порушенням грошових зобов"язань було обґрунтовано стягнуто судом, оскільки визначення щомісячних платежів за кредитом відбувалось в національній валюті України.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_4 на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині ненадання достатнього часу для підготовки до участі в судовому розгляді та ухвалення судового рішення в загальному порядку, в той час, коли справу було розглянуто без участі відповідача, не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, оскільки справа перебувала в провадження суду першої інстанції з травня по листопад 2015 року, неодноразово, за клопотаннями відповідача, її розгляд відкладався, зупинялось провадження до розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору №50008100 від 05.04.2013 року та договору застави транспортного засобу, а тому відповідач мала достатньо часу для підготовки до участі в засіданні суду.

За приписами ст. 224 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення за наявності відповідних умов, проте вирішення цього питання залежить від визначення суду, а тому, розглянувши справу в загальному порядку суд першої інстанції не порушив норм процесуального закону.

Доводи ОСОБА_4 про те, що, судом першої інстанції не було враховано, що в матеріалах справи міститься виконавчий напис від 10 лютого 2013 року про стягнення з неї на користь позивача 189219,61 грн за тим же кредитним договором, не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення, оскільки в засіданні апеляційного суду було з"ясовано, що вказаний виконавчий напис в судовому порядку неї було оспорено і стягнення грошових коштів на підставі вказаного виконавчого документу не здійснювалось.

Посилання на стягнення з неї без належних правових підстав грошових суми, які вдвічі перевищують суму отриманого кредиту спростовуються матеріалами справи і зокрема, умовами договору, укладеного між сторонами.

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції було допущено істотну неповноту судового розгляду та не перевірено чи уклався позивачем від імені ОСОБА_4 договір страхування, чи перераховувались кошти на рахунок страхової компанії. На спростування зазначених доводів позивачем було надано договір страхування, документи на підтвердження перерахування коштів страховій компанії.

Крім наведеного, відповідач посилалась на те. що судом першої інстанції не було дано належної правової оцінки її доводам відносно того, що договір є неукладеним через відсутність у ньому детального розпису сукупної вартості кредиту та абсолютного значення подорожчання кредиту для споживача. Зазначені доводи перевірялись судами у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору №50008100 від 05.04.2013 року та договору застави транспортного засобу, проте, ухваленими в ній судовими рішеннями встановлено дійсність указаних договорів, а відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: