Ухвала суду № 56449841, 09.03.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/597/16-ц Провадження № 22-ц/795/511/2016 Головуючий у I інстанції -Маслюк Н. В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого -судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Позігуна М.І.

при секретарі: Халимон Т.Ю.

з участю: головного державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Зуєнко Н.І., стягувача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Ткач Олени Володимирівни на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії та рішення старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Ткач Олени Володимирівни, заінтересована особа - ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2016 року задоволено частково скаргу ОСОБА_4; визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №30336458 від 11.01.2016 року з примусового виконання виконавчого листа №2-2270/11, виданного 29.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова; визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. про закінчення виконавчого провадження №30336458 від 11.01.2016 року з примусового виконання виконавчого листа №2-2270/11, виданного 29.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова; у задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі старший державний виконавець Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №30336458 від 11.01.2016 року з примусового виконання виконавчого листа №2-2270/11, виданного 29.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова та визнання неправомірною постанову старшого державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. про закінчення виконавчого провадження №30336458 від 11.01.2016 року з примусового виконання виконавчого листа №2-2270/11, виданного 29.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що винесена районним судом ухвала суперечить діючому законодавству, судом неправильно витлумачені норми процесуального права.

Старший державний виконавець вказує, що встановлено, що боржник перебуває на обліку в центрі зайнятості, який територіально відноситься до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції. При цьому, судом не враховано те, що боржник хоч і не отримує допомогу по безробіттю на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», але в подальшому йому буде виплачуватись допомога по безробіттю у міському центрі зайнятості, який територіально відноситься до Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ. Крім того, 22.01.2016 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-2270/11, виданного 29.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення головного державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Зуєнко Н.І., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, стягувача ОСОБА_2, яка наголошувала на законності ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що обставина перебування боржника на обліку в центрі зайнятості, який територіально відноситься до Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції не є підставою для направлення виконавчого документа до іншого відділу державної виконавчої служби, оскільки місце проживання боржника відоме і саме за ним стягувач обрав місце вчинення виконавчих дій. Крім того, постанова про закінчення виконавчого провадження № 30336458 від 11.01.2016 року є неправомірною, оскільки у постанові державним виконавцем не зазначено фактичну суму стягнутих аліментів, розмір заборгованості по сплаті аліментів станом на момент закінчення виконавчого провадження. Відмовляючи у задоволенні скарги в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №30336458 від 11.01.2016 року, районний суд виходив із положень ст.387 ЦПК України, яка надає суду право визнавати прийняте державним виконавцем рішення неправомірним.

Проте повністю погодитись з таким висновком місцевого суду не може апеляційний суд зважаючи на наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що Новозаводським районним судом м. Чернігова 29.11.2011 року видано виконавчий лист № 2-2270/11 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, починаючи з 14.11.2011 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.12).

08 грудня 2011 року державним виконавцем Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30336458 з виконання вищевказаного виконавчого листа № 2-2270/11 (а.с.11).

11.01.2016 року старшим державним виконавцем Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що боржник перебуває на обліку в міському центрі зайнятості по вул. Попудренка,14 (а.с.38).

22.01.2016 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Овсійко М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою, у якій просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-2270/11, виданного 29.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.01.2016 року, визнати незаконною та скасувати вказану постанову, зобов'язати усунути зазначені порушення прав (а.с.1-7).

Скарга обґрунтована тим, що дії старшого державного виконавця Ткач О.В. по закінченню виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби) у зв'язку з тим, що боржник ОСОБА_4 перебуває на обліку у міському центрі зайнятості по вул. Попудренка, 14 в м. Чернігові є неправомірними, зважаючи на те, що державним виконавцем порушено вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст. 6,11,20,49 Закону України «Про виконавче провадження», наявні всі ознаки перевищення державним виконавцем повноважень, що призвело до порушення гарантованих прав та законних інтересів сторін. На думку заявника у порушення ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець самотужки «працевлаштував» боржника за статусом безробітного. Оскаржувана постанова не мотивована, у ній не встановлено спосіб та строки передачі, не зазначено, у якій частині рішення виконане до момента його передачі.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, боржник ОСОБА_4 як підставу для визнання неправомірними дій державного виконавця по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.10.2016 року вказував порушення ст. 20 ЗУ України «Про виконавче провадження» та те, що вона не мотивована, у ній не встановлено способу та строків передачі та не зазначено у якій частині рішення виконане. При цьому, які саме права чи свободи боржника порушені вказаними діями державного виконавця у скарзі не зазначено.

Посилання боржника і висновок суду першої інстанції про порушення державним виконавцем ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо належності права вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби стягувачу, а не державному виконавцю, не можуть бути підставою для задоволення скарги, оскільки вказане право належить саме стягувачу, а не боржнику.

Виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2270/11, виданного 29.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, було закінчено у зв'язку з тим, що боржник перебуває на обліку у центрі зайнятості по вул. Попудренка, 14 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконаче провадження». Матеріалами справи підтверджено (а.с. 61), що боржник з 08.12.2015 року перебуває на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості як безробітний.

Відтак, апеляційний суд вважає, що державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №30336458 від 11.01.2016 року з примусового виконання виконавчого листа №2-2270/11, виданного 29.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова ніяким чином не порушив прав та свобод ОСОБА_4, а тому відсутні підстави для визнання дій старшого державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. щодо винесення вказаної постанови неправомірними.

Викладеного не було враховано судом першої інстанції при розгляді скарги ОСОБА_4, тому апеляційний суд, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, скасовує ухвалу суду першої інстанції в частині задоволених вимог та постановляє в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 30336458 від 11.01.2016 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-2270/11, виданого 29.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова.

Висновок суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_4 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.01.2016 року є правильним, зважаючи на те, що зазначене є компетенцією державного виконавця, а тому в цій частині ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою старший державний виконавець Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. повинен був сплатити 1378 грн. 00 коп. Ухвалою судді апеляційного суду від 26 лютого 2016 року відстрочено старшому державному виконавцю Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення по даній справі (а.с.77-78).

Оскільки апеляційну скаргу старшого державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Ткач О.В. задоволено частково , то з ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню 1378 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч. 1 п. 2, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Ткач Олени Володимирівни - задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2016 року у частині задоволених вимог - скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Ткач Олени Володимирівни щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 30336458 від 11.01.2016 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-2270/11, виданого 29.11.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова та визнання неправомірною вказаної постанови - відмовити.

В іншій частині ухвалу суду - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1378 грн. 00 коп. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: