Ухвала суду № 56446145, 15.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/12338/14-к 15.03.2016

Провадження: № 11-кп/784/209/16 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ст. 190 ч. 1 КК України Біцюк А.В.

Доповідач апеляційного суду:

Маркова Т.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого - Маркової Т.О.

суддів - Гулого В.П., Погорєлової Г.М.

за участю секретаря -Георгици Г.В.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12014150030004600 апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2015 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 дня народження, уродженки с. Загальна Користь Новобузького району Миколаївської області, зареєстрованої в АДРЕСА_1,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

учасники судового провадження

прокурор: Андрєєва Н.В.

обвинувачена: ОСОБА_3

захисник: ОСОБА_4

В с т а н о в и в :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги.

Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за ч. 1 ст. 190 КК України до 100 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 надмірно сплачені їй кошти допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 12 031 (дванадцять тисяч тридцять одна) грн. 22 коп. на користь Департаменту праці та соціального захисту Миколаївської міської ради та судові витрати в розмірі 786 грн. 24 коп., понесені на залучення експерта.

Вирішено питання щодо речових доказів.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3 просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в її діях складу злочину, при цьому повторно дослідивши всі обставини кримінального провадження.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скару.

На думку апелянта вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим оскільки умислу на вчинення нею такого діяння судом не встановлено.

Вказує, що суд не звернув уваги на її показання про те, що вона з дозволу інспекторів двічі заповнювала декларацію вдома, а її чоловік - ОСОБА_5 відносив ці декларації до Департаменту і запитував у посадових осіб, чи потрібно зазначати в декларації наявність земельної ділянки, факт виплати одноразової допомоги, отриманої ним у зв'язку із спричиненням шкоди здоров'ю, проте, ознайомившись із декларацією, інспектори відповідали, що вона заповнена правильно і в результаті призначали грошову допомогу.

Звертає увагу суду, що жоден з допитаних в судовому засіданні свідків (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.), на показання яких суд послався у вироку як на доказ вини, насправді не змогли пояснити в чому саме полягав обман з боку обвинуваченої ОСОБА_3

Вказує, що суд першої інстанції не мав достатніх доказів стверджувати про наявність в її діях умислу, спрямованого на усвідомлене введення в оману представників державної установи з метою заволодіння майна, на отримання якого вона не мала права.

Крім того, на момент заповнення декларацій вона не була ознайомлена з правилами заповнення таких документів, її чоловік отримував одноразові виплати, які не повинні входити до сукупного доходу родини.

Вважає, що розрахунки та пояснення представника потерпілого не підтверджують виплату їй надлишкової суми в розмірі 12031 грн.22 коп.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року за заявою ОСОБА_3 її звільнено від відбування покарання за вироком суду від 6 березня 2015 року на підставі п «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла сторона - департамент праці та соціального захисту Миколаївської міської ради просить апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2015 року залишити без змін. Вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчинені злочину доведена повністю і підтверджується доказами, дослідженими у судовому провадженні.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що 23 лютого 2011 року ОСОБА_3 звернулась до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі - Управління соцвиплат та компенсацій) з метою отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, право на яку передбачено ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Цього ж дня, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману, ОСОБА_3, будучи особою, яка має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення шляхом обману, перебуваючи в адміністративній будівлі Управління соціальних виплат та компенсацій за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 9, будучи під розпис попередженою про надання повних і достовірних відомостей про доходи та майновий стан членів сім'ї, при заповненні «Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги» в графі «Відомості про доходи членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім'ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей)» за період з 01.08.2010 р. по 31.01.2011 р. власноручно внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності доходу у її чоловіка - ОСОБА_5, при цьому будучи обізнаною про дохід свого чоловіка, який в період часу, вказаний у Декларації, знаходився на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань (далі - ВД ФССНВ та ПЗ) у м. Миколаєві та отримував соціальні виплати на суму 1738,34 грн., також в цей же період часу ОСОБА_5 знаходився на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області і отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на суму 2 207,00 грн.

Після цього, 31.08.2011 року ОСОБА_3 звернулась до Управління соціальних виплат та компенсацій з метою переоформлення документів для подальшого отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, 8 лютого 2012 року, 29 серпня 2012 року, 13 лютого 2013 року, 14 серпня 2013 року, діючи за аналогічних обставин, шляхом обману, власноручно вносячи завідомо неправдиві відомості до її декларації, щодо відсутності доходу у її чоловіка ОСОБА_5

ОСОБА_5 знаходився на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області та отримував пенсію по інвалідності в сумі 4 556,00 грн.

Упродовж перебування на обліку в Управлінні соцвиплат і компенсацій ОСОБА_3 приховала доходи свого чоловіка ОСОБА_5, в результаті чого їй була призначена та виплачена соціальна допомога на 12 031, 22 грн. більше, ніж належить: виплачено - 30 192, 63 грн. замість необхідних 18 161, 41 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 шляхом обману службових осіб Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо доходів свого чоловіка ОСОБА_5, заволоділа бюджетними коштами в розмірі 12 031, 22 грн., чим спричинила державі матеріальну шкоду на вказану суму.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_4 на підтримку апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення вироку без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та, провівши на підставі ч.3 ст. 404 КПК України за клопотанням прокурора повторне дослідження обставин, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду 1 інстанції про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведений у вироку.

Суд 1 інстанції повно та всебічно дослідив обставини кримінального провадження, надав належну оцінку дослідженим доказам і прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 та вірно кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину не визнала, однак не заперечувала, що вона дійсно подавала до управління соціальних виплат і компенсацій декларації про доходи та майновий стан підписані та заповнені власноруч, де не вказувала про отримані її чоловіком - ОСОБА_5 доходи, у зв'язку з чим їй була нарахована та отримана соціальна допомога по догляду за дитиною.

Ці обставини підтвердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є співробітниками управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району м. Миколаєва. Свідки пояснили, що обвинувачена ОСОБА_3 особисто оформлювала документи на отримання виплат на дитину, заповнювала декларацію самостійно, питань щодо правильності заповнення декларації у неї не виникало.

Крім того, вказані свідки пояснили, що ніяких роз'яснень ОСОБА_3 щодо невнесення в декларацію певних доходів не надавали і вона з цього приводу до них не зверталась.

Показання вказаних свідків спростовують твердження апелянта про те, що співробітники департаменту допомагали їй заповнювати декларацію, однак не роз'яснювали, що саме входить до сукупного доходу, не ознайомлювали її з методикою заповнення декларацій, а також те, що вона не мала умислу на внесення недостовірних даних та зробила це помилково через необізнаність.

Допитані судом свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які в той же період що і обвинувачена оформляли та отримували допомогу на дитину у вказаному управлінні соціальних виплат підтвердили, що при заповненні декларацій працівники управління уточнювали дані про майно, доходи всіх членів сім'ї та акцентували увагу на необхідності внесення повної інформації в декларацію про всі отримувані доходи.

Показання вказаних свідків є послідовними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджують пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення, що спростовує доводи апеляційної скарги обвинуваченої про безпідставне посилання суду на показання свідків як на доказ її вини.

Як вбачається з довідок Управління ПФУ в Березанському районі Миколаївської області від 07 квітня 2014р., ОСОБА_5 з листопада 2010 току отримує пенсію як інвалід III групи. Крім того, відповідно до даних відділення ВД ФССНВ та ПЗ від 11.02.2015р. ОСОБА_5 за період з 22.09.2010 року по 31 січня 2015 року отримав соціальні виплати в сумі 93063,86 грв.(т.1 а.с.163-167, 171-172).

Як вбачається із матеріалів провадження обвинувачена в своїх заявах про призначення соціальної допомоги .N«431 від 23.02.2011р„ №1687 від 31.08.2011р., №315 від 08.02.2012р. під розпис була повідомлена, що наведені нею в наданих документах (в.ч. декларації) відомості про доходи можуть вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, а також про те, що подання неповних чи недостовірних відомостей є підставою для припинення виплати призначеної соціальної допомоги (повернення надмірно нарахованих коштів) (а.с.124-125, 130-131,136-137).

Такі ж повідомлення обвинуваченої під розпис містяться в заявах №2404 від 29.08.2012р., №419 від 13.02.2013р., №369 від 14.08.2013р., в яких, крім того, також міститься зобов'язання підписане ОСОБА_5 JI.C. повідомити органи праці та соцзахисту населення у разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання нею соцдопомоги (142-143, 148-149, 154-155).

Разом з тим, ОСОБА_3 в деклараціях про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги за період з 01.08.2010р. до 31.01.2011р., з 01.02.2011р. до 31.07.2011р., з 01.08.2011р. до 31.01.2012р., з 01.02.2012р. до 31.07.2012р., з 01.08.2012р. по 31.01.2013р. в розділі II в графі розмір доходу її чоловіка ОСОБА_5 власноруч зазначила про те, що «доходов нет».

Висновками експерта № 2000 від 08.12.2014 року підтверджується, що підписи від імені ОСОБА_3 у графах «Підпис заявника» і «Ознайомився» в деклараціях та в заявах про призначення усіх видів соціальної допомоги № 431 від 13.02.2011р., № 1687 від 31.08.2011р., № 315 від 08.02.2012р., № 2404 від 29.08.2012р., № 419 від 13.02.2013р., № 369 від 14.08.2013р. виконані саме нею. ( т. 1 а.с.126,132, 138, 144, 150) .

Таким чином, суд 1 інстанції правильно дійшов висновку про те, що наведені вище показання свідків, об'єктивні дані, які містяться в протоколах огляду, висновках почеркознавчої експертизи, узгоджуються між собою та підтверджують викладене у вироку обвинувачення про умисний характер дій обвинуваченої ОСОБА_3, які були направлені саме на заволодіння чужим майном (бюджетними коштами призначеними для виплати соціальної допомоги ) шляхом обману службових осіб Управління соціальних виплат.

В судовому засіданні судом 1 інстанції було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 достовірно знала про отримувані її чоловіком ОСОБА_5 доходи у виді пенсії та соціальних виплат, була обізнана про необхідність зазначення усіх видів доходів в деклараціях про доходи та майновий стан, і особисто та умисно вносила недостовірні відомості до вказаних декларації щодо відсутності доходів у її чоловіка.

А тому твердження обвинуваченої ОСОБА_3 про відсутність умислу на внесення недостовірних даних до декларацій є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах провадження.

З урахуванням цього, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченої умислу направленого саме на заволодіння чужим майном (бюджетними коштами призначеними для виплати соціальної допомоги) шляхом обману службових осіб управління соціальних виплат та компенсацій, з чим погоджується і апеляційний суд.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки у сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суд і інстанції належним чином мотивував. З цими висновками погоджується і апеляційний суд, тим більш, що в апеляційній скарзі апелянт не навів ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанцій за обговорюваними питаннями.

Слід визнати необґрунтованими й доводи апелянта про неповноту судового слідства, оскільки сам апелянт в апеляційній скарзі не наводить даних, які б свідчили про неповноту судового розгляду, тому наведені з зазначеного приводу доводи позбавлені підстав.

Рішення суду щодо стягнення з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь Департаменту праці та соціального захисту Миколаївської міської ради матеріальної шкоди в сумі 12 031, 22 грв., судом належним чином вмотивоване і відповідає вимогам ст. 1166 ЦК України. Розмір такого відшкодування судом визначений з урахуванням наданих потерпілим розрахунків, перевірених та досліджених судом. Сума виплати 12 268 грв.65 коп. зменшена з урахуванням одноразової допомоги до 12 031 грв .22 коп., що відповідає матеріалам провадження.

Будь-яких доказів неправильного нарахування суми завданої шкоди обвинувачена не надала як суду першої інстанції так і апеляційному суду, а тому доводи обвинуваченої про неправильність розрахунків позбавлені підстав.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування вироку, апеляційним судом не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 532 КПК України, апеляційний суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2015 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: