Ухвала суду № 56444408, 10.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 644/2287/15-к Головуючий суддя І інстанції Глібко О. В.

Провадження № 11-кп/790/429/16 Суддя доповідач Мозговий О.Д.

Категорія: Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого судді Мозгового О.Д.

- суддів: Григоров П.О., Плетньова В.В.

- при секретарі Репкіній М.Ю.

- за участю прокурора Золочевського С.О.

- обвинуваченого ОСОБА_1

- захисника обвинуваченого - адвоката Чуприни З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, апеляційну скаргу зі зміненими доводами обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.11.2015 року, матеріали кримінального провадження №644/2287/15-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.315, ч.2 ст.307, ч.2 ст309 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, офіційно не працюючий, офіційно не одружений, з неповною середньою освітою, проживаючий без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

-26.09.2009 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за. ч.1ст.307 , ч.1 ст.309, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;

-17.10.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.1ст.185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.,

-05.12.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.309, ч. 2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, в силу ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі умовно,

засуджений до покарання за ч. 2 ст. 309 КК України вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

В силу ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.12.2014 року, яким він засуджений за ч. 2 ст.309, ч. 2 ст.289 КК України, і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання строком в 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Визнано ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.315 КК України, ч.2 ст.307 КК України, та за вказаними статтями його виправдано за недоведеністю вчинених кримінальних правопорушень.

Питання про речові докази та судові витрати вирішені.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в СІЗО м. Харкова до набрання вироку законної сили залишено без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 з дня його фактичного взяття під варту, тобто, з 11.02.2015 року, час перебування під вартою йому зараховано у строк відбування покарання.

Згідно вироку, ОСОБА_1 11.02.2015 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, посягаючи на суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, перебуваючи за місцем свого мешкання в квартирі АДРЕСА_1 незаконно виготовив особливо небезпечного наркотичного засобу - опій.

Близько 11-00 год. після його виготовлення ОСОБА_1 у вищевказаній квартирі вжив вказаний наркотичний засіб шляхом внутрішньовенних ін'єкцій.

Цього ж дня, в період часу з 17-45год. до 18-30год. за місцем його мешкання працівниками міліції в вищевказаній квартирі був проведений обшук, під час якого в кухні було виявлено та вилучено металеву миску з нашаруванням речовини темного кольору, в середині якої знаходиться ватний тампон з нашаруванням речовини темного кольору, та полімерна пляшка ємкістю 650г., в середині якої знаходиться рідина темного кольору, яка, згідно висновку судово-хімічної експертизи: «рідина об'ємом 405,0мл, нашарування на поверхні миски та тампону, містять у своєму складі особливо-небезпечний наркотичний засіб - концентрат з макової соломи. Маса концентрату з макової соломи (опію екстракційного) (у перерахунку на суху речовину) склала 3,9042г, 0,1902г.»

Відповідно до обвинувального акту, затвердженого прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова 28.02.2015 року, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується також в тому, що з 2014 року, точна дата в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлена, він мешкав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3

Приблизно у вересні 2014 року, маючи злочинний умисел на схиляння ОСОБА_3 до вживання наркотичних засобів, з метою збудження у останньої бажання вжити наркотичну речовину - опій, запропонував їй вжити опій шляхом перорального вживання, посилаючись на те, що їй стане краще, мине біль, покращиться настрій, вона забуде про проблеми в її житті.

Таким чином пропозиція ОСОБА_1 вжити наркотичні засобі виявила бажання у ОСОБА_3 спробувати наркотичний засіб.

Після цього ОСОБА_3 добровільно випила приблизно 1мл наркотичного засобу - опій, який виготовив ОСОБА_1, знаходячись за місцем її мешкання в кватирі АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_3 періодично стала вживати наркотичний засіб - опій, який виготовляв ОСОБА_1.

Згідно акту судово-наркологічної експертизи у ОСОБА_3 виявлено синдром залежності до опіоїдів, та остання потребує лікування від наркоманії.

Крім цього, 17.01.2015 року, приблизно о 13-00год. ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір на незаконний збут наркотичного засобу, домовився з ОСОБА_4, якому було доручено проведення оперативної закупівлі, про зустріч в першому під'їзді будинку АДРЕСА_2.

В назначений час Іванов прийшов до першого під'їзду цього будинку по проспекту Косіора в м. Харкові, де став чекати ОСОБА_1.

Однак останній на зустріч не прийшов, а зателефонував на мобільний телефон до ОСОБА_4, та в телефонному режимі повідомив, куди йому покласти гроші у розмірі 100грн. за придбання особливо небезпечного наркотичного засобу - опій.

Після того, як Іванов поклав гроші в назначене місце, ОСОБА_1 повідомив, де лежить шприц з наркотичною речовиною, а саме, в підвальному приміщенні, яке розташовано в першому під'їзді будинку АДРЕСА_2.

Таким чином, ОСОБА_1 незаконно збув ОСОБА_4 за 100грн. шприц ємкістю 5мл., в середині якого знаходилася речовина темно-коричневого кольору ємкістю 2мл, яка, згідно висновку судово-хімічної експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом - опій ацетільованим масою 2,5817г. і маса опію ацетильованого (у перерахунку на суху речовину) склала 0,1362г.

Крім цього, 31.01.2015 приблизно о 15-00 годині ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір на незаконний збут наркотичного засобу, зустрівся з ОСОБА_4, якому було доручено проведення оперативної закупівлі за місцем свого фактичного мешкання, а саме, в квартирі АДРЕСА_1, де домовився з останнім про виготовлення та придбання особливо небезпечного наркотичного засобу - опій, заплативши йому відразу за виготовлення та збут особливо небезпечного наркотичного засобу - опій, грошові кошти у розмірі 100грн.

Взявши гроші, ОСОБА_1, запропонував ОСОБА_4 прийти за особливо небезпечним наркотичним засобом - опій через 90хв.

Після чого ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого мешкання, з метою збуту виготовив наркотичний засіб - опій.

Приблизно о 17-30 год. ОСОБА_4 прийшов за вищевказаною адресою з метою придбання особливо небезпечного наркотичного засобу у ОСОБА_1, однак останній двері не відчинив, а через двері запропонував ОСОБА_4 підійти до вікна, де через вікно незаконно збув ОСОБА_4 за 100грн. два шприці, загорнуті в папір: один шприц ємкістю 5мл., в середині якого знаходилася речовина темно-коричневого кольору, ємкістю 3мл, та другий шприц ємкістю 2мл., в середині якого знаходилася речовина темно-коричневого кольору, ємкістю 1мл, яка, згідно висновку судово-хімічної експертизи, є особливо небезпечним наркотичним засобом - опій ацетільованим. Маса опію ацетильованого (у перерахунку на суху речовину) склала 0,1416г.

11.02.2015 року приблизно о 11-00 год. ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір на незаконний збут наркотичного засобу, домовився з ОСОБА_4, якому було доручено проведення оперативної закупівлі, про зустріч на розі будинку АДРЕСА_1.

Зустрівшись в обумовленому місці, Іванов домовився з ОСОБА_1 про виготовленні та придбанні особливо небезпечного наркотичного засобу - опій, заплативши йому відразу за виготовлення та збут особливо небезпечного наркотичного засобу - опій грошові кошти у розмірі 100грн.

Взявши гроші, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 прийти за особливо небезпечним наркотичним засобом - опій через 90хв., після чого ОСОБА_1 за місцем свого мешкання, з метою збуту, виготовив наркотичний засіб - опій.

Приблизно о 14-00 годині Іванов прийшов до квартири АДРЕСА_1, де ОСОБА_1 збув йому шприц ємкістю 6мл., в середині якого знаходилася речовина темно-коричневого кольору, ємкістю 2мл.; 1мл. наркотичного засобу - опій Іванов відразу ж вжив на місці, зробивши собі внутрішньовенну ін'єкцію в пахову зону, а 1мл. наркотичного засобу - опій, добровільно видав співробітникам міліції.

Згідно-висновку судово-хімічної експертизи в шприці ємкістю 6мл., в середині якого знаходиться речовина коричневого кольору, ємкістю 1мл, який збув ОСОБА_1 ОСОБА_4, знаходиться рідина масою 1,1843г, яка містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, і маса цього опію ацетильованого (у перерахунку на суху речовину) склала 0,1799г.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор, який приймав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.

Державний обвинувач просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання: за ч.1 ст.315 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.309 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.307 КК України - 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Відповідно до ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Згідно зі ст.71 КК України частково приєднати не відбуту частину за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.12.2014 року за ч.2 ст.309, ч.2 ст.289 КК України, і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання строком в 8 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор вказує, що в мотивувальній частині вироку судом вказано, що стороною обвинувачення протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.01.2015 року, 04.02.2015 року, 12.02.2015 року отримані у спосіб, не передбачений вимогами ст.ст.246,271 КПК України, що, на думку прокурора, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки, як вказує прокурор, відповідно до діючого законодавства рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий, прокурор викладає в постанові, яка має відповідати вимогам ст.ст.246, 251 КПК України.

Саме виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення контролю за вчиненням злочину, що і було зроблено процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні.

Як вказує державний обвинувач, 29.12.2014 року, 26.01.2015 року, 06.02.2015 року прийнято рішення про проведення контролю за вчинення злочину у вигляді оперативної закупки, про що процесуальним керівником винесено відповідні постанови.

Крім того, прокурор також вказує, що відповідно до норм діючого законодавства, а також Інструкцію про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, вищевказані постанови відповідно до п.5.1 зазначеної інструкції разом з протоколами щодо їх проведення були засекречені.

За результатами проведення даних негласних слідчих (розшукових) дій було складено протоколи про їх проведення, які були надалі розсекречені та долучені до матеріалів кримінального провадження, та долучені в судовому засіданні до обвинувального акту.

Прокурор вважає, що судом було зроблено хибні висновки щодо визнання протоколу про проведення негласних слідчих розшукових дій - оперативної закупки недопустимим доказами, оскільки були законні підстави для їх проведення, та у протоколі чітко зазначено, на підставі якого рішення було проведено вказану негласну слідчу (розшукову) дію.

Також, в апеляційній скарзі державний обвинувач зазначає, що в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.315, ч.2 ст.307 КК України не визнавав, та висловлював різні версії, що, як вважає прокурор, свідчить про намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за скоєне.

Прокурором зазначено, що вина ОСОБА_1 також підтверджується допитаними в судовому засіданні свідками, які були присутні під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Державний обвинувач також в апеляційній скарзі вказує, що під час судового розгляду були переглянуті відеозаписи оперативної закупки, які були проведені 17.01.2015 року, 31.01.2015 року, 11.02.2015 року, де, як вказує прокурор, видно та чути ромову між ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Крім того, на думку прокурора, міра призначеного ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, оскільки він був неодноразово засуджений, в тому числі, у 2009 році за ч.1 ст. 307, ч.1ст.309 КК України, 05.02.2014 року за ч.2 ст.289, ч.2 ст.309 КК України, та не зважаючи на це, уже в січні 2015 року збув наркотичні засоби, які сам виготовив.

В своїй апеляційній скарзі зі зміненими доводами, а також з додатковими доводами, які він вказав у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги обвинувачений вказує, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції не були дотримані загальні засаді кримінального провадження, які закріплені ст.7 КПК України, норми ч.3 ст.271 КПК України, порушенні норми матеріального права.

Він же у ході апеляційного розгляду провадження заявив, що не оспорює знаходження в квартирі, де він тимчасового проживав, металевої миски з нашаруванням коричневого кольору, вказавши, що ця миска, можливо, залишилася ще після подій, за які він був засуджений ще 05.12.2014 року.

Що ж стосується полімерної пляшки з опієм ацетилеваним, який знайшли працівники міліції, то, на його думку, цю пляшку йому підкинули працівники міліції, і він до неї ніякого відношення не має.

Також, як вважає ОСОБА_1, суд не правильно застосував закон, виніс рішення, яке суперечить п.6 ч.2, п.2 ч.3, п.2 ч.4 ст.374 КПК України.

Він же зазначає, що у вступній частині вироку в порушення п.6 ч.2 ст.374 КПК України сторони провадження внесені в склад суду.

Обвинувачений вважає, що в мотивувальній частині вироку в порушення п.2 ч.3 ст.374 КПК України, в фактичних обставинах внесені дані, отриманні за ознаками ст.ст.373,374 КК України в порушення ч.3 ст.271 КПК України, що, на його думку, є недопустимим та суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, обвинувачений вказує, що в резолютивній частині вироку в порушення п.2 ч.4 ст.374 КК України не правильно застосовані норми КК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора він просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, і вказує, що апеляція прокурор не містить посилання на аркуші справи.

Обвинувачений вважає неможливим постановлення нового вироку апеляційним судом, оскільки, відповідно до ч.1 ст.405 КПК України, винесення нового вироку апеляційним судом передбачає собою проведення судового слідства, виклик та допит свідків, дослідженням доказів, усунення суттєвих недоліків, які не були усунені прокуратурою.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги зі зміненими доводами обвинуваченого, думку обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу зі змінами доводами обвинуваченого, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судові рішення згідно із ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Дане рішення суду першої інстанції колегія суддів переглядає відповідно до ст.404 КПК України, тобто, в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеності вини ОСОБА_1 в незаконному виготовленні та зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, яке скоєне повторно, підтверджується сукупністю доказів, зібраних по кримінальному провадженню, та яким суд в ході судового слідства дав належну оцінку в установленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Як вбачається із кримінального провадження, це правопорушення обвинувачений скоїв в період умовного засудження по раніше винесеному відносно нього вироку суду від 05.12.2014 року, де він також визнаний винним за ч.2 ст.309 КК України.

В ході судового слідства ОСОБА_1 міняв свої покази в суді, то підтверджуючи факт скоєння повторного злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, то відмовлявся від цього.

Суд першої інстанції обгрунтовано визнав дії, за якими він обвинувачується, як такі, що мали місце, вказавши, що при затриманні ОСОБА_1 був у стані наркотичного сп'яніння, і цього він сам не заперечував, що непрямо вказує на скоєння ним такого злочину.

Про це свідчить і протокол обшуку з фототаблицею, згідно з якими за місцем проживання обвинуваченого були вилучені ємкості з наркотичною речовиною, та висновок експертизи про те, що у ОСОБА_1 був вилучений концентрат макової соломки, та вказана її вага в сухому остатку.

Що ж стосується міри покарання, яку суд призначив обвинуваченому, то вона призначена у відповідності зі ст.65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, його особи та даних, що його характеризують, та з урахуванням положень ст.71 КК України.

Обговорюючи питання про виправдання ОСОБА_1 по ч.1 ст.315, ч.2 ст.307 КК України, колегія суддів приходе до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив представлені стороною обвинувачення докази і обґрунтовано визнав, що його вина по цим обвинуваченням не підтверджується.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано послався на покази свідка ОСОБА_5, яка вказала, що з ОСОБА_1 вона знайома біля 7 років, та співмешкає з ним.

Вона вказала, що у 2015 році вона самостійно прийняла наркотичний засіб, який стояв у склянці на столі, що то був за засіб, вона не знала, і прийняла його без будь якого впливу з боку ОСОБА_1, або другої людини, а тільки по особистому бажанню.

Других даних про те, що ОСОБА_1 схиляв ОСОБА_5 для вживання наркотичних речовин органом досудового слідства суду не представлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обгрунтовано виправдав ОСОБА_1 у цій частині обвинувачення.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоведеною вину ОСОБА_1 у скоєнні ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, і колегія суддів визнає таке рішення суду законним та обґрунтованим.

Так? суд першої інстанції обгрунтовано послався, виправдовуючи Окорока по вищевказаним статтям КК України, на ч.3 ст.62 Конституції України, яка вказує на те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом а також на припущеннях, та на рішення Конституційного суду України від 20.10.2011 р. №12рп/2011, де вказано, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції законно і обгрунтовано визнано, що в протоколах про результати про проведення негласних слідчих дій від 19.01.2015 р., 04.02.2015 р.12.02.2015 року(т.1 а.с.104,109,136) вказані докази, які отримані у спосіб, не передбачений вимогами ст.246, 271 КПК України, та у вироку суду приведені дані, які це підтверджують, і яким суд дав належну оцінку як доказам, які є недопустимими, оскільки отримані незаконним шляхом.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'ективно звернув увагу та вказав на те, що у матеріалах кримінального провадження вищевказані протоколи не містять даних про те, що залегендована особа дав свою згоду на дії оперативного характеру у письмовому вигляді, що матеріали не вказують на походження коштів, яки використовувались при оперативних закупках.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на недопустимість доказів, представлених стороною обвинувачення у виді ксерокопій грошових купюр, оскільки суд був позбавлений можливості оцінити їх та віднести до доказів у розумінні положень ст.99 КПК України, оскільки вони не містять в собі ніяких зазначень на спосіб їх отримання.

Обгрунтовано визнав суд першої інстанції як недопустимими докази аудіо-відео-файли, оскільки вони не містять жодної інформації щодо того, якими технічними засобами проводиться фіксування цих оперативно - розшукових дій, на якому носії.

Також, суд першої інстанції законно та обґрунтовано визнав відеоматеріали від 17.01. та від 31.01. 2015 року як недопустимим доказом, оскільки вони, тобто, дата на відеофайли, не відповідає даті проведення оперативної закупки.

Що ж стосується відеозапису оперативно-розшукових дій від 11.02.2015 року, то суд першої інстанції також обґрунтовано визнав ці докази недопустимими, оскільки це відеозапис був перерваний, а дії оперативних співробітників у подальшому не ґрунтувалися на законі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визнавши покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 недопустимими, також діяв у межах КПК України, оскільки ці докази свідків не мають самостійного доказового значення, оскільки є показами з чужих слів.

Пославшись у своєму вироку на рішення Европейского суду з прав людини та на конкретні справи, розглянуті цим судом, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на недопустимість провокації з боку правоохоронних органів при здійсненні оперативно-розшукових дій в сфері обороту наркотичних засобів.

Таким чином, суд першої інстанції у своєму вироку обгрунтовано вказав на недопустимість доказів, які представлені стороною обвинувачення в частині порушення ч.4,5 ст.246 КПК України, ст.9 ч.1,3 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність», ст.86 КПК України, та навів підстави для визнання цих доказів недопустимими, які колегія суддів визнає також обґрунтованими.

Що ж стосується посилання обвинуваченого на те, що працівники міліції підкинули йому наркотичний засіб - опій ацетильований у пластиковій ємкості, то колегія суддів вважає ці посилання необґрунтованими та надуманими, направленими на уникнення ним відповідальності за скоєне.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляцій прокурора, апеляційна скарга зі зміненими доводами обвинуваченого не найшли свого підтвердження, а тому в задоволенні апеляцій необхідно відмовити, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 216.11.2015 року) обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно зарахувати у відбутий строк його попереднє ув'язнення з 11.02.2015 року по день розгляду апеляцій із розрахунку:один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404,405,407,409,413,418,419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу зі зміненими доводами обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевсього районного суд м. Харкова від 10.11.2015 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у відбутий строк попереднє ув'язнення з 11.02.2015 року по 10.03.2016 року із розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим - у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя -

Судді -