Вирок № 56444377, 15.02.2016, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7125/15-к

Провадження № 1-кп/727/12/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року м. Чернівці Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого-судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань Скрипник Д.М.

за участю сторони обвинувачення:

- прокурора Цимбал Х.

- потерпілої ОСОБА_2 і в її інтересах представника ОСОБА_3

за участю сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_2

адвоката в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення Шевченківського райсуду м. Чернівці кримінальну справу у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12015260040000319 від 01.02.2015року по обвинуваченню: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта вища, розлученого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп»яніння, 01 лютого 2015 року біля 24 години, перебуваючи в загальному коридорі квартири АДРЕСА_1, у якій також проживає його колишня дружина ОСОБА_2, вчинив з останньою словесний конфлікт, у ході якого умисно, протиправно наніс потерпілій декілька ударів лівою і правою рукою в ділянку передньої черевної поверхні з лівого боку та поперекової ділянці, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синців на передній черевній стінці зліва та поперековій ділянці зліва, які згідно висновку експерта № 226мд відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, будучи допитаним в порядку вимог ст. 351 КПК України, свою вину у пред"явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України не визнав, заперечуючи причетність до вчинення інкремінуємого кримінального правопорушення та суду надав показання про те, що 01.02. 2015 року в нічний період доби він вирішив запросити своїх друзів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, із якими цього дня попередньо відпочивав, вживаючи спиртні напої, до себе додому, де мали намір продовжити відпочивати в гаражі і з цією метою, було придбано кілька пляшок пива. Зайшовши до квартири, він запросив зайти і своїх друзів, щоб взяти стакани з кухні, де в той час перебувала його колишня дружина - ОСОБА_2, із якою він розлучився, однак, остання проживає з дітьми в квартирі. Коли він у присутності друзів почав розмовляти з ОСОБА_2 і взяв при цьому її за талію, отримав від останньої ляпаса, у зв»язку із чим між ним і потерпілою виник конфлікт, що супроводжувався нецензурною лайкою, погрозами і він відштовхнув від себе ОСОБА_2, а сам з друзями вийшов на вулицю до гаражу, де випили, після чого на вулицю вийшла і ОСОБА_2, підійшов її знайомий; було викликано працівників міліції. В скоєному не розкаявся, просить його по суду виправдати.

Не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 у пред»явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України, суд розцінює, як обрану останнім лінію захисту і бажання уникнути кримінального покарання за скоєне і таким, що спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема - показаннями потерпілої, свідків, письмовими доказами в рамках кримінального провадження №12015260040000319 від 01.02. 2015 року, наданими стороною обвинувачення, проти яких не заперечував як обвинувачений так і в його інтересах адвокат.

Так, будучи допитаною в судовому засіданні, приведеною до присяги, потерпіла ОСОБА_2 суду надала показання про те, що 01.02.2015 року вона біля 12 годин ночі вийшла на кухню, коли почула, що до квартири зайшов ОСОБА_2, її колишній чоловік з друзями. Вона вирішила вийти з кухні, однак в коридорі ОСОБА_2, який перебував в стані сп»яніння, почав перед своїми друзями її ображати, руками намагався її хапати за різні частини тіла, однак вона його руку відштовхнула і в цей час ОСОБА_2 вдарив її кулаком в лівий бік в область живота та вдарив в область поясниці, при цьому погрожував вбивством, виражався нецензурною лайкою, принижуючи її перед своїми друзями. Побачивши це, один з друзів її колишнього чоловіка - ОСОБА_7 вивів ОСОБА_2 на вулицю, куди вийшла і вона, попередньо подзвонивши своєму знайомому, бо боялася одна залишатися в квартирі, знаючи неадекватність, агресивність поведінки свого колишнього чоловіка, коли він вип»є. В поясненнях вказувала, що ОСОБА_2 вже будучи на вулиці, намагався ще раз її вдарити, однак вона ухилилася, та коли підійшов її знайомий ОСОБА_8 з другом, ОСОБА_2 останніх провокував на конфлікт, а по приїзду працівників міліції, назвався прізвищем ОСОБА_8, замість свого прізвища - ОСОБА_2. Пояснила, що працівниками міліції їй було видано направлення на обстеження, при якому в неї було виявлено тілесні ушкодження у вигляді гематоми, синців в області живота, поясниці; в той же час, вона правоохоронним органам подала заяву про вчинене відносно неї правопорушення. Пояснила, що до неї в лікарню, після інциденту 01.02. 2015 року, ОСОБА_2 жодного разу не приходив, вибачення не просив, ніяким чином не допоміг матеріально на придбання ліків. Просить, задовольнити заявлений нею, до початку судового слідства цивільний позов та стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 2364,64 грн. заподіяну внаслідок вчинення злочину. Вважає, що ОСОБА_2 має відповідати за вчинене у межах санкції ст.. 125 ч.1 КК України.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні, будучи приведеним до присяги, надав показання про те, що був очевидцем конфлікту між його другом ОСОБА_5 і його дружиною ОСОБА_2, зокрема зазначив, що він, ОСОБА_2, ОСОБА_7 і ОСОБА_17 на пропозицію ОСОБА_2 оглянути його роботу поїхали до останнього додому; по дорозі в магазині взяли пляшку горілки, та коли зайшли в квартиру, на кухні знаходилася ОСОБА_2 із якою ОСОБА_5 про щось говорили, останній був веселим, намагався взяти дружину за сідниці, а потім він побачив, як ОСОБА_2 дала ляпаса останньому і ОСОБА_5 одразу її штовхнув в області поясниці; між ними почався конфлікт, один одного вони ображали, в ході якого ОСОБА_7 відтягнув останнього від дружини, після чого вивів на вулицю ОСОБА_5 і останній запросив до гаражу де розлив пляшку горілки при цьому, сам випив, після чого приїхали працівники міліції.

Аналогічні покази надав і свідок ОСОБА_9, який під присягою в засіданні пояснив, що саме він, на прохання ОСОБА_6, відтягував ОСОБА_5 від ОСОБА_2 в ході конфлікту, який виник на початку лютого минулого року, біля 24 години в квартирі ОСОБА_2, між ОСОБА_10 і його дружиною, яку останній штовхнув десь в область поясниці, за те, що вона йому надала ляпаса; після чого, він вивів ОСОБА_5 на вулицю; останній усіх повів в гараж, де пригостив горілкою. В подальшому приїхали працівники міліції, яких викликала ОСОБА_2.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка під присягою, ОСОБА_11 суду надав покази про те, що на потачку лютого місяця 2015 року в нічний період часу до нього подзвонив ОСОБА_12 і розповів, що колишній чоловік його знайомої ОСОБА_2 її вдарив, попросив піти з ним до останньої додому. Зазначив, що коли підійшов з ОСОБА_12 до будинку де мешкає ОСОБА_2, остання знаходилася на вулиці в переляканому стані; бачив як ОСОБА_5 вів себе агресивно, висловлював, як в бік ОСОБА_2, так і в сторону ОСОБА_12 образливі, нецензурні слова. Згодом приїхали працівники міліції, конфлікт був врегульований; в ОСОБА_5 жодних видимих тілесних ушкоджень він не бачив, а зі слів ОСОБА_2 дізнався, що її колишній чоловік наніс їй удари в область живота і поясниці.

Аналогічні показання в судовому засіданні під присягою надав і свідок ОСОБА_13, який пояснив, що про конфлікт між ОСОБА_2 і її колишнім чоловіком ОСОБА_2 дізнався зі слів ОСОБА_2, яка йому розповіла, що біля 24 годин ночі ОСОБА_2 разом з друзями в стані сп»яніння прийшов до квартири і побачивши її на кухні, почав перед друзями вихвалятися своєю перевагою та спровокував конфлікт, в ході якого вдарив її в область живота. Пояснив, що коли він з другом на прохання ОСОБА_2 прийшов до будинку, там знаходився ОСОБА_5 з друзями, а по приїзду працівників міліції, ОСОБА_2 назвався його прізвищем та коли усе з»ясувалося, образливо вів себе, погрожував працівникам міліції неприємностями, вказуючи, що він депутат. Пояснив, що коли він відвіз ОСОБА_2 на експертизу, в останньої були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців, гематоми біля 1,5 см в області живота зліва; після чого останню було госпіталізовано на стаціонарне лікування.

Доводи обвинуваченого в тому, що він не вчиняв жодних протиправних дій по відношенню до потерпілої ОСОБА_2 крім наведених показів, потерпілої, свідків спростовуються і відповідно дослідженими письмовими доказами в кримінальному провадженні, зокрема:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.02.2015р. в ОСОБА_2, за заявою якої було відкрито кримінальне провадження № 12015260040000319 від 01.02. 2015 року (т.2 а.с.1);

- довідкою № 341 від 01.02. 2015 року Чернівецького обласного наркологічного диспансеру (т.2 а.с. 2) згідно якої ОСОБА_5 01.02. 2015 року перебував в стані вживання алкоголю;

- актом судового - медичного дослідження № 117 від 02.02. 2015 року (т.2 а.с. 4), відповідно до якого вбачається, що при проведенні судового - медичного обстеження ОСОБА_2 виявлено наступні тілесні ушкодження: - синці: по передній поверхні черевної стінки в нижній третині з переходом на зовнішньо - передню поверхню верхньої третини лівого стегна; в поперековій ділянці зліва. Виявлені тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів або ударів об такі, по строку можуть відповідати вказаному в обставинах і відносяться до легких тілесних ушкоджень;

Даний первинний акт судового - медичного дослідження повністю узгоджується і з проведеною додатковою судовою - медичною експертизою № 1024д (т.2 а.с. 14) від 26.08. 2015 року, за підсумками якої у потерпілої ОСОБА_2 були виявлені при проведенні судової - медичної експертизи такі тілесні ушкодження, як синці: по передній поверхні черевної стінки зліва в нижній третині з переходом на зовнішньо - передню поверхню верхньої третини лівого стегна, в поперековій ділянці зліва. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупих предметів або ударів об такі, по строку можуть відповідати 01.02. 2015 року і відносять до легких тілесних ушкоджень. Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути при обставинах на які вказує ОСОБА_2 при проведенні слідчого експерименту від 26.08. 2015 року, відповідно, який був проведений 26.08. 2015 року, за участі понятих, відповідно потерпілої, якою чітко вказуються дії обвинуваченого та місце нанесення ОСОБА_2 удари в область живота, та поясниці (а.с. 5 - 12 т.2).

Отже, на думку суду, вищенаведені докази спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_2 в частині того, що ніяких протиправних дій ним по відношенню до потерпілої ОСОБА_2 не вчинялося. Також на думку суду означеним вище дослідженим висновком додаткової судової - медичної експертизи № 1024д (а.с. 14 т.2) від 26.08. 2015 р. спростовуються доводи сторони захисту - адвоката в інтересах обвинуваченого відносно того, що покази свідків при дослідженні не були враховані, натомість дослідницька частина висновку містить обставини за яких ОСОБА_2 було нанесено удари, лівою і правою рукою в область лівого боку живота і в область спини, з зазначенням того, що «товариш утримував її колишнього чоловіка після нанесення тілесних ушкоджень», що є співмірним і з показаннями свідків як ОСОБА_6, так і ОСОБА_7, які відповідно в судовому засіданні стверджували у наданих показаннях, що після того, як ОСОБА_2 штовхнув свою дружину ОСОБА_2, ОСОБА_7 став обвинуваченого утримувати на прохання ОСОБА_6, після чого вивів на вулицю.

Крім того, доводи обвинуваченого в частині того, що під час досудового розслідування було порушено його право на захист спростовується дослідженої в судовому засіданні письмовою заявою ОСОБА_2, власноручно написаною в якій останній зазначає, що йому роз»яснені його процесуальні права і він відмовляється від захисника, свої права буде захищати самостійно (а.с. 17 т.2).

У суду немає підстав не довіряти показанням відповідно потерпілої, свідків, оскільки як було установлено судом неприязних відносин між свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7 з потерпілою, відповідно обвинуваченим, станом на 01.02. 2015 року не було, що і не заперечував сам обвинувачений, натомість свідок ОСОБА_7 при цьому пояснив, що про розлучення ОСОБА_2 з дружиною не знав, вважав їх однією сім»єю, а тому підстав обмовляти один одного не мали, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також потерпіла ОСОБА_2 послідовно давали показання в судовому засіданні, їх покази є логічними та такими, що не суперечать іншим доказам по справі, на відміну від показів обвинуваченого, який у своїх показаннях плутався, змінюючи їх і своє відношення до пред»явленого йому обвинувачення та не визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, суд розцінює, як обрану останнім лінію захисту; при цьому виходить з сукупності доказів, які були надані стороною обвинувачення і перевірені в ході судового слідства.

Судом роз'яснено обвинуваченому вимогу ч.1 ст.337 КПК України, яка передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Саме в основу вироку, суд кладе докази, які безпосередньо досліджені судом під час судового засідання, є допустимими, достовірними та належними.

Таким чином, оцінюючи досліджені в рамках кримінального провадження № 12015260040000319 від 01.02. 2015 року докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 за пред"яленим йому обвинуваченням, підтриманим в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_2 знайшло своє об'єктивне підтвердження, дії обвинуваченого суд вірно кваліфікує за ст. 125 ч.1 КК України, як скоєння ним умисного легкого тілесного ушкодження відносно потерпілої.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, згідно вимог ст. 65ч.3 КК України, у відповідності до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що обтяжують і пом"якшують його покарання.

Згідно ст. 12 КК України, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України відноситься до категорії не тяжкого злочину.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого в силу вимог ст.. 66 КК України і які могли мати місце по справі у вигляді щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, добровільного відшкодування завданої потерпілій матеріальної шкоди, надання останній іншої допомоги безпосередньо після вчинення злочину та інших обставин (вибачення, тощо) судом не встановлено; обвинувачений ніяким чином не сприяв розкриттю кримінального правопорушення, вини своєї не визнав і не розкаявся в скоєному.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, судом визнається вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп»яніння, що не заперечувалося в засіданні самим обвинуваченим та стверджується показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та дослідженою в засіданні довідкою № 341 від 01.02. 2015 року Чернівецького обласного наркологічного диспансеру (а.с. 2 т.2).

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_2 (а.с. 22 т.2), зокрема те, що останній раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, про що свідчить довідка ІЦ при УМВС України в Чернівецькій області (т. 2 а.с. 23); вину у вчиненому обвинувачений не визнав, не розкаявся, не сприяв розкриттю кримінального правопорушення, матеріальну шкоду завдану потерпілій протиправними діями не відшкодував, в судовому засіданні цивільного позову не визнав, має зареєстроване постійне місце проживання (а.с. 20 т.2), за яким характеризується задовільно (т.2 а.с. 19) та згідно довідки з місця проживання КЖРЕП № 14 (т.2 а.с. 20) з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають діти - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_10 та колишня дружина - ОСОБА_2; обвинувачений перебував на обліку в наркологічному диспансері з 2014 року та був знятий в серпні 2015 року, згідно заключення ЛКК № 145 від 28.08. 2015р. (т.2. а.с. 20а т.2); в психіатричній лікарні обвинувачений на обліку не перебуває (т.2 а.с. 21), є депутатом Чернівецької міської ради УІІ скликання, про що свідчать дані від 31.12. 2015 року № 01/02Є-05/3452.

Отже, суд із врахуванням наведеного вище, обставин, що пом»якщують і обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, вважає, що останньому слід призначити, з врахуванням думки потерпілої, покарання в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України.

Обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про винну особу, відношення обвинуваченого до вчиненого, дають суду підстави вважати, що виправлення ОСОБА_16 є можливе без ізоляції від суспільства.

На підставі ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення. За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Аналогічне визначено і вимогами постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» (з змінами і доповненнями).

Таким чином, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, на думку суду є таким, що відповідає принципу необхідності й достатності, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення, запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні, встановлено, що до початку судового слідства (24,25 т.1), потерпілою, цивільним позивачем ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 на її користь матеріальної шкоди, який обвинуваченим не було визнано і заперечувалося проти його задоволення в повному обсязі.

Разом з цим, суд вважає, із врахуванням усіх досліджених доказів по справі в їх сукупності, що цивільний позов, заявлений потерпілою, цивільним позивачем ОСОБА_2 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1167, 1177 ЦК України умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом.

Зокрема, як вбачається з виписки історії хвороби потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 26 т.1) чітко видно, що остання в період з 03.02. 2015 року по 14.02. 2015 року перебувала на стаціонарному лікуванні лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівців з діагнозом - забій поперекової ділянки спини, а також листком непрацездатності № 861978 від 14.02. 2015 року (а.с. 28 т.1). Про аналогічне свідчать і дані довідки лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівців від 23.09. 2015 року № 1530 (а.с. 27 т.1). Даною довідкою також визначено перелік медикаментів та медичних препаратів, які були придбані за власні кошти ОСОБА_10 (хворої), а також копіями досліджених квитанцій про вартість придбаних медикаментів і медичних препаратів (а.с. 29 - 31 т.1).

Таким чином, сукупністю досліджених доказів по справі в частині доведеності вимог заявленого цивільного позову, з врахуванням вимог постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (із змінами і доповненнями), якої визначено, що «у разі заподіяння особі майнової шкоди неправомірно вчиненими діями, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини», суд вважає, що вимоги цивільного позивача, потерпілої ОСОБА_2 доведені і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Речові докази і судові витрати по справі в рамках кримінального провадження №12015260040000319 від 01.02. 2015 року - відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_2 не обиралися.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368 - 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді 150 годин громадських робіт.

Цивільний позов потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_11 до ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином задовольнити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешканця АДРЕСА_2 (дані що посвідчують особу - (НОМЕР_1 виданий Ленінським РВУ МВС України в Чернівецькій області 16.03. 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрованої і фактично проживаючої в АДРЕСА_2 (паспорт НОМЕР_4 виданий Шевченківським РВУДМС України в Чернівецькій області 08.05. 2014 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) - 2364,64 грн. (дві тисячі триста шістдесят чотири грн. 64 коп.) - матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці (в порядку п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України).

Вирок суду підлягає врученню, в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України, прокурору та засудженому. В порядку визначеному ч.7 ст. 376 КПК України вирок направити не пізніше наступного дня після ухвалення потерпілій та в її інтересах представнику, як учасникам кримінального провадження.

Суддя Слободян Г.М.