Рішення № 5643936, 30.12.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/288-23/110-48/24830.12.08 За позовомПрокурора Красногвардійсного району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області

До1) Дочірнього підприємства «Старавто»закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем»;

2) Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо-Класик»

Простягнення 241976,66 грн.

Суддя Сулім В.В.

Представники:

Від прокуратури:__________

Від позивача: __________

Від відповідачів:1) ______________

2) ______________

Судові засідання 24.09.08р., 14.10.08р., 05.11.08р. та 27.11.08р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладалися.

У судовому засіданні 17.12.08р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва для виготовлення повного тексту рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з дочірнього підприємства «Старавто»ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» та закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо-Класик»на користь держави, уповноваженим органом якої виступає відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Дніпропетровську Дніпропетровської області, суму відшкодованих ОСОБА_2 виплат в розмірі 241976,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.06р. відкрито провадження у справі № 24/288 та призначено до судового розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.06р. позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.06р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.06р. у справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.07р. зі справи № 24/288 було скасовано рішення господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.06р. у справи, а останню передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справа одержала номер № 24/288-23/110.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.07р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.08р.: у частині позовних вимог до Дочірнього підприємства "Старавто" відмовлено; у частині позовних вимог до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо-Класик»прийнято відмову відділення виконавчої дирекції Фонду від позову та провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.08р. рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.07р. та постанову Київського апеляційного господарського суд від 24.01.08р. зі справи №24/288-23/110 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Дочірнього підприємства «Старавто»закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»та справу в цій частині передано на новий розгляд. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.07р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.08р. у справы №24/288-23/110 залишено без змін.

Згідно з резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу передано на новий розгляд судді Сулім В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.08р. суддя Сулім В.В. прийняв до провадження справу № 24/288-23/110 в частині позовних вимог, що предявлені до дочірнього підприємства «Старавто»; справі призначено новий номер № 24/288-23/110-48/248.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з їхніми правами та обовязками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

Представникам сторін у судовому засіданні розяснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідач 1 надав суду пояснення, в яких повідомив суд про те, що він є юридичною особою та надав відповідні докази; страхувальником ОСОБА_3 є закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем», з яким ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах; Фонд соціального страхування по відношенню до страхувальників виконує адміністративно-владні функції, а правовідносини щодо такого страхування та страхових виплат на користь застрахованих осіб не підпадають під регулювання Цивільного кодексу України; на підставі ст.ст. 21, 25 та 46 Закону можна зробити висновок, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків є самоврядною організацією, створеною з єдиною метою: накопичення коштів роботодавців з метою захисту працівників у разі настання нещасного випадку шляхом здійснення виплат накопичених коштів; виплати, здійснені Фондом у звязку з нещасним випадком з ОСОБА_3, не є відшкодуванням шкоди, завданої іншою особою, а є страховими виплатами, передбаченими Законом, тобто мають іншу правову природу.

10.10.08р. Позивач надав суду уточнення до позовної заяви, в якому просив стягнути в порядку регресу з відповідача дочірнього підприємства «Старавто»ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»суму відшкодованих виплат ОСОБА_2 в результаті загибелі ОСОБА_3 в розмірі 296666,54 грн. на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області.

05.11.08р. у судовому засіданні Відповідач 1 надав суду відзив на уточнення до позовної заяви вих. № 3154ю від 06.10.08р., в якій просить відмовити у задоволені позову, уточнені до позовної заяви вих. № 3154ю від 06.10.08р. з тих мотивів, що Відповідач 1 є страхувальником і платником страхових внесків у відповідності до норм законодавства України; враховуючи положення ст.ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, право первісної вимоги за деліктними зобовязаннями виникає у потерпілого за умови існування цивільних правовідносин між потерпілим та власником джерела підвищено ї небезпеки, працівником останнього; ст. 1191 Цивільного кодексу України визначено право зворотної вимоги до винної особи, а також право юридичної особи на зворотну вимогу до фізичної особи, винної у вчиненні злочину без будь-яких альтернатив, Позивач невірно визначив ДП «Старавто»ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем»як Відповідача за предявленими позовними вимогами, а належним відповідачем є ОСОБА_4, який визнаний винним у вчинені злочину, внаслідок якого помер ОСОБА_3; Відповідач 1 застрахував свою цивільну відповідальність; право зворотної вимоги за цивільним законодавством України визначено звернення виключно до винної особи за майновим страхуванням; Позивач не довів, що виплати отримано саме ОСОБА_2; Відповідач 1 є власністю закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем».

У судовому засіданні 27.11.08р. сторони звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження строку розгляду спору на більш тривалий строк відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.08р. продовжено строк вирішення спору.

Відповідач 1 надав суду 16.12.08р. заперечення на розрахунок до уточнення позовної заяви вих. № 3950ю від 25.11.08р., в якому не погоджується із розміром виплат утриманцям ОСОБА_3, оскільки вважає, що Позивач неправильно визначив їх розмір.

Позивач надав суду пояснення від 16.12.08р., де пояснив та надав розрахунки щодо здійснення виплат ОСОБА_2 в період з 12.03.05р. по лютий 2006 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2003 року закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем»(замовник) та дочірнє підприємство «Старавто»закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем»(виконавець) уклали генеральний договір № 01/03 на обслуговування автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1 якого виконавець прийняв на себе обовязки по наданню послуг з перевезення вантажів і пасажирів замовника своїми автотранспортними засобами, а замовник зобовязався приймати та здійснювати оплату даних послуг на умовах даного договору.

Дочірнє підприємство «Старавто»закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»є юридичною особою з дня його державної реєстрації (3.1 Статуту Відповідача1), засновником якого є закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем.», якому належитть 100% статутного фонду підприємства (ст. та п. 5.1 Статуту). Державна реєстрація Відповідача 1 проведена 20.12.01р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 000318, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Відповідач 1 зареєстрований як страхувальник в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, реєстраційний № 2604092225 від 28.12.01р.

Відповідач 1 здійснив обовязкове страхування цивільної відповідальності як власник транспортного засобу Сітроену Берлінго 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що підтверджується полісом № Б/6534721, а також страховому сертифікату № 0700.11АА-04/А 043003 від 15.12.04р.

31.01.05р. Відповідач 1 видав своєму працівнику водію ОСОБА_4 подорожній лист службового легкового автомобіля НОМЕР_3 (серія 01-СП № 255000), в якому зазначено особу, що користувалася автомобілем філія у м. Дніпропетровська закритого акціонерного товариства «Київстар Дж. Ес.Ем.»відповідно до заявки №22827 від 27.01.05р.

31 січня 2005 року о 16 год. 45 хвилин внаслідок порушення ОСОБА_4 - водієм автомобіля Сітроен Берлінго (державний номер НОМЕР_3), що належить Відповідачу 1, п.12.1 Правил дорожнього руху України в районі 769 км автошляху Київ Луганськ - Ізварино, за 1 км від селища Корсунь трапилась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пасажир автомобіля Сітроен Берлінго - ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.

Наказом/розпорядженням № 22к про прийом на роботу від 27.05.99р. ОСОБА_3 було прийнято на роботу до Донецького представництва закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.».

Отже, коли відбулася дорожньо-транспортна пригода автомобіль Сітроен Берлінго державний номер НОМЕР_3 належав Відповідачу 1, яким керував гр. ОСОБА_4, який знаходився у трудових відносинах із Відповідачем 1 та виконував свої службові обовязки; а гр.ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах із закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем.»та знаходився у автомобілі Сітроен Берлінго у звязку із виконанням службових обовязків.

ІНФОРМАЦІЯ_3. гр. ОСОБА_3 помер у лікарні, від тілесних ушкоджень отриманих під час ДТП.

Вироком Єнакіївського міського суду Донецької області від 23.11.05р. ОСОБА_4 визнано винним у злочині, передбаченому ст. 286 Кримінального кодексу України, а також вироком встановлено, що нещасний випадок із смертельним наслідком стався з потерпілим ОСОБА_3 з вини особи, яка керувала транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки) працівника Відповідача 1 ОСОБА_4

У зв'язку з тим, що транспортна пригода трапилась з працівником Донецького представництва закритого акціонерного товариства «Київстар Дж. Ес.Ем.»в м.Дніпропетровську під час виконання ним своїх службових обов'язків, і у відповідності з Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04р. № 1112, цей нещасний випадок зі смертельним наслідком було визнано пов'язаним з виробництвом та складено акт за формою Н-1, копія якого долучена до матеріалів справи.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»обов'язок по відшкодуванню шкоди потерпілим на виробництві покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а тому Позивач нещасний випадок із смертельним наслідком, пов'язаний з виробництвом, який трапився 31.01.05р. з працівником Донецького представництва закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» було прийнято на облік та здійснено відшкодування виплат за лікарняними листами шляхом заліку сум, сплачених підприємством потерпілому, у рахунок страхових внесків підприємства на загальнообов'язкове державне соцстрахування згідно ч. 4 ст. 34 Закону та п. 6.4 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 12 від 20.04.01р.

Зазначений факт підтверджується довідкою філії закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»про виплати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю № 0771 від 02.06.05р., згідно з якою виставлено до взаємозаліку за лікарняними листами ОСОБА_3 3064,32грн.

Відповідно до ч.7 ст. 34 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»- у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за пятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні. Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

У статті 33 цього Закону встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Таким непрацездатними особами, зокрема, є: діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягненнями ними 23 років, інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.

На день смерті гр. ОСОБА_3 на його утриманні перебували його дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на той час була ученицею 10 класу Донецького навчально-виховального комплексу №1, та син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є інвалідом дитинства, та до того ж на той час був студентом Національного технічного університету України «Київського політехнічного інституту». В зв'язку з цим сім'ї ОСОБА_3 була виплачена одноразова допомога у звязку із смертю потерпілого та однорічний заробіток сину та дочки. На підставі наданої заяви належні страхові виплати на неповнолітніх дітей отримує дружина потерпілого - ОСОБА_2

При розрахунку одноразової допомоги сім'ї у зв'язку із смертю потерпілого береться середня заробітна плата потерпілого, яка в даному випадку становить 2668,51 грн. та помножується на 5 років або на 60 місяців, а сума однорічного заробітку на кожного утриманця відповідно знаходиться шляхом помноження цієї суми на 12 місяців. Так як гранична сума заробітної плати, з якої справляються внески до соціальних фондів, в 2004 році складала 2660,00 грн., то за основу була взята ця сума.

Таким чином, сім'ї потерпілого ОСОБА_3 відділенням Фонду була виплачена одноразова допомога в сумі 223440 грн., яка була розрахована наступним чином:

(2660,00 грн. * 60 міс.) + (2660,00 грн. * 12 міс.) + (2660,00 грн. * 12 міс.) =

= 223440,00грн.

Щомісячна страхова виплата, розраховується шляхом ділення середньої заробітної плати потерпілого на кількість членів його сім'ї, в даному випадку вона становить:

2660,00 грн. : 4 чол. = 665 грн.

Відповідно до ст. 40 Закону України страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України дні на підставі постанови цього Фонду особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Отже, діти гр. ОСОБА_3 почали отримувати 665 грн. щомісяця з 12 березня 2005 року, тобто наступного дня після смерті ОСОБА_3

Судом встановлено, що Позивач здійснив виплати утриманцям:

з 12 березня 2005 р. по 421,17 грн. (на одну особу), а всього 421,17 грн. * *2 чол. = 842,34 грн.;

у квітні 2005 р.: 665,00 грн. * 2 чол. = 1330,00 грн.;

у травні 2005 р.: 1330,00 грн.;

у червні 2005 р.: 1330,00 грн.;

у липні 2005 р.: 1330,00 грн.

Отже, загальна сума, яка була виплачена сім'ї потерпілого за період з 12.03.2005 р. по 01.08.2005 р. становить 229602,34 грн.: 223440,00 грн. + 842,34 грн. + (1330,00 грн. * 4 міс.) = 229602,34 грн., та яка була виплачена ОСОБА_2 двома платіжними дорученнями №3459 від 30 серпня 2005 р. та №2549 від 30 червня 2005 р., копії яких містяться в матеріалах справи. З огляду на зазначене, суд вважає, що твердження Відповідача 1 про те, що одноразова допомога та виплати за період з березня по серпень 2005 року сплачувалася двічі ОСОБА_2 за один й той самий період не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд вважає безпідставним твердження про те, що Позивач неправильно нарахував та сплатив одноразову допомогу сімї гр. ОСОБА_3, оскільки ч. 7 ст. 34 Закону передбачено, що розмір одноразової допомоги сімї повинен бути не меншим за пятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні. Отже, розмір одноразової допомоги складається з двох частин: з одноразової допомоги сімї та одноразової допомоги кожному утриманцю, а тому Позивач правильно визначив розмір одноразової виплати.

у серпні 2005 р. 665,00 грн.;

у вересні 2005 р. 1995,00 грн. (окрім 1330,00 грн. увійшла сума 665 грн., яка не була виплачена за серпень 2005 року);

у жовтні 2005 р. 1330,00 грн.;

у листопаді 2005 р. 1330,00 грн.;

у грудні 2005 р. 1330,00 грн.;

у січні 2006 р. 1330,00 грн.

Таким чином у період з 01.08.05р. по 01.02.06р. Позивач сплатив суму щомісячних страхових виплат, які отримали син та дочка померлого, у розмірі 7980,00 грн.

Статтею 29 Закону передбачене перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі, зокрема, підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

З березня 2006 року при перерахунку щомісячних страхових виплат застосовувався коефіцієнт 1,203. Позивач здійснив наступні виплати із застосуванням коефіцієнтом 1,203 у період з 01.02.06р. по 01.02.07р.:

у лютому 2006 р. 1330,00 грн.;

у березні 2006 р. 2660,00 грн.* 1,203 = 3199,98 грн. : 4 чол. = 800,00 грн.

800,00 грн. * 2 чол. =1600,00 грн.;

у квітні 2006 р. 1600,00 грн.;

у травні 2006 р. 1600,00 грн.;

у червні 2006 р. 1600,00 грн.;

у липні 2006 р. 800,00 грн.;

у серпні 2006 р. 800,00 грн.;

у вересні 2006 р. 1600,00 грн.;

у жовтні 2006 р. 3200,00 грн. (у зазначену суму увійшли виплати, які не були здійснені в липні та серпні 2006);

у листопаді 2006 р. 1600,00 грн.;

у грудні 2006 р. 1600,00 грн.;

у січні 2007 р.-1600,00 грн.

Загальний розмір щомісячних страхових виплат, отриманих утриманцями потерпілого ОСОБА_3, становить 18930,00 грн.

За період з 01.02.07р. по 01.09.08р. Позивач здійснив наступні виплати:

у лютому 2007 р. 1600,00 грн.;

у березні 2007 р. коефіцієнт склав - 1,183, а тому сума щомісячних страхових виплат у березні 2007 року склала 2660,00 грн.* 1,203 * 1,183 : 4 чол. = 946,40 грн. * 2 чол. = = 1892,80грн.; у квітні 2007 р. - 1892,80 грн.;

у травні 2007 р. - 1892,80 грн.;

у червні 2007 р. - 1892,80 грн.;

у липні 2007 р. - 946,40 грн.;

у серпні 2007 р. - 946,40 грн.;

у вересні 2007 р. - 3785,60 грн. (до цієї суми увійшли виплати, які їй не були виплачені в липні та серпні 2007 року);

у жовтні 2007 р. - 1892,80 грн.;

у листопаді 2007 р. - 1892,80 грн.;

у грудні 2007 р. - 1892,80 грн.;

у січні 2008 р. - 1892,80 грн.;

у лютому 2008 р. - 1892,80 грн.; у

у березні 2008 р. коефіцієнт склав - 1,125, а отже сума щомісячних страхових виплат у березні 2008 року склала: 2660,00 грн. * 1,203 * 1,183 * 1,125 = 4258,77 грн. :4чол. = = 1064,69 грн. * 2 чол. = 2129,38 грн.

у квітні 2008 р. - 2129,38 грн.;

у травні 2008 р. - 2129,38 грн.;

у червні 2008 р. - 1845,46 грн. (зазначена сума складається із наступних виплат: ОСОБА_6 було виплачено 780,77 грн. за дні, коли вона надала довідку від 21.06.08р. №267 про те, що дійсно навчається в Донецькому державному медичному університеті на 3 курсі, 1064,69 грн. було виплачено ОСОБА_6О.);

у липні 2008 р. - 2413,30 грн. (ОСОБА_7 виплачена сума 283,69 грн., яка не була доплачена в червні за відсутністю довідки з навчального закладу, а саме: 1064,69грн. 780,77 грн. та щомісячні страхові виплати на двох утриманців в сумі 2129,38 грн.);

у серпні 2008 р. - 2129,38 грн.

Загалом у зазначений період було сплачено щомісячних страхових виплат, які отримали син та дочка становить 37089,88 грн.

Законом України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у статті 4 передбачено, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»встановлені основні принципи страхування від нещасного випадку, зокрема, своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Згідно із ст. 6 Закону суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Отже в силу статті 6 Закону застрахованою особою був гр. ОСОБА_3; страхувальником закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем.», страховиком Позивач. З огляду на зазначене, Відповідач 1 не є учасником правовідносин із соціального страхування гр. ОСОБА_3, оскільки останній не знаходився у трудових відносинах з Відповідачем 1.

Статтею 21 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;

Таким чином, на Позивача покладається обовязок у разі настання страхового випадку відшкодовувати шкоду, завдану працівникові, або особам, які перебували на його утриманні, а тому висновок Відповідача 1 про те, що Позивач здійснює лише соціальні виплати не ґрунтується на чинному законодавстві України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України. Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

У ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що автомобіль Сітроент Берлінго державний номер НОМЕР_3, належав станом на 31.01.05р. Відповідачу 1, а тому в силу приписів, шкоду, завдану смертю сімї ОСОБА_3, має відшкодовувати саме Відповідач 1, як власник джерела підвищеної небезпеки.

Водночас ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Водій джерела підвищеної небезпеки автомобіля Сітроент Берлінго державний номер НОМЕР_3, та винний у ДТП, що сталася 31.01.05р., - ОСОБА_4 був працівником Відповідача 1, а 31.01.05р. здійснював свої службові обовязки, а тому Відповідач 1 в силу ст. 1172 Цивільного кодексу України є належним відповідачем у справі.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої смертю, встановлені у ст. 1200 Цивільного кодексу України, а саме: у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Згідно із ст. 1202 Цивільного кодексу України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

У статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із, зокрема, 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

У статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наявні матеріали справи свідчать, що Позивач здійснив у період з 12.03.05р. по серпень 2008 року відшкодування шкоди, завданої утриманцям ОСОБА_3 внаслідок його смерті, у формі одноразової допомоги та щомісячних виплат на загальну суму 296666,54 грн. З огляду на зазначене, Позивач обґрунтовано вимагає від Відповідача 1 в порядку регресу сплачене відшкодування у повному обсязі.

Суд не приймає до уваги посилання Відповідача 1 на те, що Законом не передбачено права Позивач на зворотну вимогу, з тих мотивів, що правовідносини, які склалися між Позивачем та Відповідачем 1 з приводу шкоди, завданої смертю гр. ОСОБА_3, не є правовідносинами страхувальника та страховика із соціального страхування за Законом, а цивільно-правовими відносинами особи, яка відшкодувала шкоди, та особи, джерелом підвищеної небезпеки та під керуванням працівника якої, завдано шкоду смертю потерпілого. Посилання Відповідача 1 на те, що він зареєстрований Позивачем як страхувальник не приймається судом до уваги, оскільки гр. ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах із Відповідачем 1, а тому у звязку із завданням шкоди у Позивача та Відповідача 1 не виникало та не могло виникнути правовідносин із соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно із ч.ч. 7 та 9 ст. 34 Закону у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Позивач просить стягнути з Відповідача 1 в порядку регресу суму виплат ОСОБА_2, сплачених у звязку із смертю ОСОБА_3 у розмірі 296666,54 грн. Суд перевірив розрахунок Позивача здійснених ним виплат та вважає його таким, що здійснений на підставі приписів чинного законодавства України, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Всебічно та обєктивно дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позов прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області в частині вимог до дочірнього підприємства «Старавто»закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем»підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги і пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу встановлено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов до дочірнього підприємства «Старавто» закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем» повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Старавто» закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем» (01010, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, код ЄДРПОУ 31744962, п/р 26008016200020 в КБ АКІБ «УкрСіббанк»м. Київ, МФО 300733) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 4, п/р 37177150038602, МФО 805012, банк УДКУ в Дніпропетровській області) суму відшкодованих виплат у розмірі 296666,54 грн. (двісті девяносто шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 54 копійки).

3. Стягнути з дочірнього підприємства «Старавто» закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем» (01010, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, код ЄДРПОУ 31744962, п/р 26008016200020 в КБ АКІБ «УкрСіббанк»м. Київ, МФО 300733) в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 2966,66 грн. (дві тисячі девятсот шістдесят шість гривень 66 копійок); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок).

3. Видати накази.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя В.В. Сулім