Вирок № 56437123, 15.03.2016, Чернігівський районний суд Запорізької області

Кримінальне провадження №329/201/16-к

Провадження №1-кп/329/34/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого судді - Поди Н.М.

при секретарі - Сивак В.Г.

за участю прокурора Ніколаєнко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чернігівка в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015080360000367 відносно

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Чернігівка Чернігівського району, Запорізької області, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 05.09.2007р. Чернігівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, згідно постанови Шевченківського районного суду від 12.10.2009р. направлений до місць позбавлення волі на 4 роки, звільнився 02.12.2013р. по відбуттю покарання;

- 15.09.2015р. Чернігівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, судимість в установленому законом порядку не знята і не погашена,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи засудженим 15.09.2015 року Чернігівським районним судом Запорізької області за скоєння кримінального правопорушення, передбаченного ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та умисно вчинив корисливий злочин при наступних обставинах:

так, 20 листопада 2015 року, близько 20.00 год., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючись корисливими мотивами, маючи умисел на викрадення чужого майна, повторно, шляхом вибивання ногою вхідних дверей, проник в господарче приміщення домоволодіння № АДРЕСА_2, звідки таємно викрав два б\в балони для пропану, ємністю 50 літрів кожен, вартістю згідно висновку експерта № 199 від 18.02.2016 року 703 грн.11 коп.

Викрадені балони, ОСОБА_1, по черзі виніс за межі двору домоволодіння та вподальшому продав, спричинивши потерпілій ОСОБА_2, матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Крім цього, восени 2015 року, ОСОБА_1, на прохання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, вказав номер свого мобільного телефона при оформленні останім пенсійної банківської картки у відділенні «ПриватБанку»смт.Чернігівка Запорізької області та з вищевказанного періоду часу, ОСОБА_1., кожного наступного місяця, отримував на свій мобільний телефон відповідні CMC-повідомлення про зарахування на банківську картку ОСОБА_3, грошових коштів, про що повідомляв останього.

22 січня 2016 р., близько 14.00 год., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, отримавши на свій мобільний телефон CMC-повідомлення про нарахування ОСОБА_3, пенсії в сумі 1113 грн., вирішив не повідомляти останьому про даний факт та шахрайським шляхом, заволодіти грошовими коштами ОСОБА_3

З данною метою він, відразу ж прийшов додому до ОСОБА_3, який мешкає по АДРЕСА_3 та шляхом обману, попрохав ОСОБА_3, сказати йому номер його пенсійної банківської картки, повідомши, що його брат - ОСОБА_5 має намір перерахувати йому грошові кошти в сумі 750 грн., на що ОСОБА_3, погодився, повідомивши ОСОБА_1., номер своєї картки, який останій, нібито продиктував своєму брату розмовляючи по мобільному телефону.

Далі ОСОБА_1, шляхом обману, зловживаючи довірою ОСОБА_3, повідомив йому про те, що його брат здійснив переказ грошових коштів на картку та попрохав ОСОБА_3, піти до банківської установи з метою отримання грошей, на що останій погодився.

Близько 14.30 год., 22 січня 2016 р., ОСОБА_1, спільно з ОСОБА_3, прийшли до приміщення відділення «Райффайзен Банк Аваль», розташованного по вул.Леніна вищевказанного населенного пункту, де ОСОБА_3, будучи впевненим в тому, що ОСОБА_1, дійсно було здійснено на його банківську картку переказ грошових коштів, на прохання останього, вставив картку в банкомат та ввів пін-код доступу, після чого ОСОБА_1, керуючись корисливими мотивами, маючи намір на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, шляхом обману та зловживаючи довірою останього, зняв з банківської картки гроші в сумі 750 грн., при цьому про те, що насправді ці гроші є нарахованною пенсією, ОСОБА_3, не повідомив.

Через декілька хвилин вказанного дня, ОСОБА_1, керуючись єдиним умислом, що охоплює загальну мету і спрямований на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, шляхом обману, повідомивши ОСОБА_3, про те, що він забув зняти ще 50 грн., після введення ОСОБА_3, пін-коду доступу до його банківської картки, в банкоматі відділення «Райффайзен Банк Аваль», розташованного за вищевказанною адресою, зловживаючи довірою останього, зняв з банківської картки гроші в сумі 300 грн., при цьому про те, що насправді ці гроші є нарахованною пенсією, ОСОБА_3, не повідомив.

Віддавши ОСОБА_3, борг в сумі 50 грн., придбавши сигарети, продукти харчування та пляшку горілки, ОСОБА_1, спільно з останім пішли додому до ОСОБА_3, де деякий час розпивали придбаний алкогольний напій. Після розпиття спиртного, ОСОБА_1,прийшов до себе додому, на АДРЕСА_1, где керуючись корисливими мотивами, маючи намір на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, використовуючи свій мобільній телефон та відповідно послугу електроний банкінг, поповнив з банківської картки ОСОБА_3, рахунок свого мобільного телефону на суму 66 грн.

Таким чином, ОСОБА_1, шахрайським шляхом, заволодів грошовими коштами ОСОБА_3, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1116 грн.

Законний представник потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_9 в судовому засіданні не оспорювала фактичні обставини провадження. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просила суд винести не суворе покарання обвинуваченому.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні не оспорював фактичні обставини провадження. Матеріальну шкоду йому не відшкодовано, обвинувачений обіцяв повернути кошти частинами. Просив суд винести не суворе покарання обвинуваченому.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів визнав та пояснив, що дійсно, 20.11.2015р. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння з господарчої будівлі ОСОБА_2 викрав два бувших у використанні 50 літрових балони для пропану, які в подальшому продав. Крім того, 22.01.2016р. зловживаючи довірою ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами останнього на суму 1116 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненому щиро розкаявся, просив винести не суворе покарання так як він здійснює догляд за хворою матір»ю.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та потерпіла сторона не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК України), суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.3 ст.185, ч.1 ст. 190 КК України і обмежено допитом потерпілих, обвинуваченого, дослідженням документів долучених до матеріалів кримінального провадження та вивченням документів, які характеризують особу обвинуваченого.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушеннь в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Тому суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєна повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення та за ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним вчинено злочини, один з яких тяжкий.

Обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1, які суд враховує як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 - є його щире каяття, задовільна характеристика з місця проживання.

Враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, судимість в установленому законом порядку не знята і не погашена, на шлях виправлення не став та вчинив злочини в період іспитового строку вчинив тяжкий злочин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання необхідне і достатнє для його виправлення у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - ППВСУ) у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Суд критично оцінює клопотання обвинуваченого не позбавляти його волі в зв»язку з тим, що він здійснює догляд за хворою матір»ю, яка потребує догляду так як суд при винесенні вироку 15.09.2015р. врахував таку можливість звільнивши обвинуваченого від покарання з іспитовим строком 2 роки. Однак обвинувачений не став на шлях виправлення. Крім того, відповідно до довідки з місця проживання, мати обвинуваченого проживає з чоловіком та другим сином, які можуть здійснювати догляд за нею.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілими не пред'явлено.

Відповідно до ст.124 ч.2 КПК України стягненню з обвинуваченого підлягають витрати на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 184 грн. 14коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 371,373,374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 190 КК України і призначити покарання по:

- ч.3 ст.185 КК України - 4 роки 1 місяць позбавлення волі;

- ч.1 ст.190 КК України - 2 роки обмеження волі;

На підставі ст.ст.72, 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71,72 КК України частково приєднати до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 15.09.2015 року і остаточно призначити ОСОБА_1 до відбуття 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на залучення експерта (проведення товарознавчої експертизи під час досудового розслідування) в розмірі 184,14грн. на користь держави: рахунок №31116115700009, одержувач - Управління казначейства у Шевченковському районі м.Запоріжжя /24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області.

Обрати відносно ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів по 13 травня 2016р. в цій частині вирок виконувати негайно.

Строк відбування покарання рахувати з дня обрання засудженому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з 15 березня 2016р.

Речовий доказ: балон ємністю 50 літрів для пропану, який знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів Чернігівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області - повернути за належністю власнику, ОСОБА_2.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя