Рішення № 56433498, 09.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/181/16

В справі № 760/22695/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

09 березня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Носачова А.К.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Моторного/транспортного/ страхового бюро України, ОСОБА_3, 3-я особа: ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів:

-Моторного/транспортного/страхового бюро України - 7215, 74 гр. страхового відшкодування та 500, 00гр. витрат на проведення експертного дослідження;

-ОСОБА_3 - 7 215, 74 гр. в відшкодування матеріальної шкоди.

Посилається в позові на те, що 11 серпня 2015 року на Червонозоряному пр. в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «DAEWOO NEXIA», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_3, та «ACURA RDX», державний номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням.

Внаслідок даної пригоди належний йому автомобіль зазнав механічних ушкоджень.

З метою встановлення суми нанесених матеріальних збитків він звернувся до ФОП ОСОБА_5

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля «ACURA RDX», державний номерний знак НОМЕР_2 №87/08/15 від 21 серпня 2015 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 7 215 грн. 74 коп. , величина втрати товарної вартості колісного транспортного засобу становить 7 215 грн. 74 коп.

На підставі цих складових вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 14 431 грн. 48 коп.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та піддано адміністративному стягненню в вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 застрахована не була, в зв»язку з чим він звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до Моторного/транспортного/ страхового бюро України, однак останній жодних дій для врегулювання зазначеної ситуації не вчинив, незважаючи на те, що він надав всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту оцінки автомобіля коефіцієнту фізичного зносу автомобіля становить 7 215 грн. 74 коп. і дана сума має бути стягнута з відповідача ОСОБА_3

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник відповідача - Моторного/транспортного/ страхового бюро України в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставив.

Подав до суду письмові заперечення, проти позову заперечує і просить відмовити в його задоволенні.

Зазначив, що позивач, як страховик, не повідомив про настання страхового випадку у межах строку, передбаченого п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому підстави для виплати йому страхового відшкодування у бюро були відсутні.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд до відома не поставила.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього та враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву та інші документи, передбачені п. 35.2 ст. 35 Закону. У заяві, зокрема, мають міститися: розмір шкоди, обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу та докази, що підтверджують її, відповідно до законодавства.

Відповідно до п.п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового шкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Судом встановлено, що 11 серпня 2015 року на проспекті Червонозоряному в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ACURA RDX», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував позивач, та який належить на праві власності 3-й особі, та «DAEWOO NEXIA», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням відповідача.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року винним у даній дорожньо-транспортній пригоді був визнаний відповідач ОСОБА_3

/а. с. 8 - 10 /

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили. Не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що підповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином та з врахуванням приведеного вище, вина відповідача ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Встановлено також, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.

Дані обставини не заперечуються відповідачем- Моторним/транспортним/страховим бюро України у запереченнях на позов.

/ а. с. 7 /

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля «ACURA RDX», державний номерний знак НОМЕР_2 від №87/08/15 від 21 серпня 2015 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 14 431 грн.48 коп.

Величина втрати товарної вартості транспортного засобу становить 7 215 грн. 74 коп.

/а.с.15 - 23/

17 грудня 2015 року позивач направив Моторному/транспортному/ страховому бюро України заяву та всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування.

16 січня 2016 року на вимогу Моторного/транспортного/ страхового бюро України позивач надав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з заповненням схеми про дорожньо-транспортну пригоду.

/а.с.11 - 13; 74 - 76 /

Підпунктом 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового шкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Як зазначено в п. 33.1.1. ст. 33 Закону страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо- транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо- транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з важних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально".

Пунктом 36.2. ст. 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання кодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом з цим, статті 32 та 37 Закону не містять серед випадків, за яких шкода страховиком не відшкодовується на користь потерпілого, неповідомлення страхувальником про страховий випадок у встановлений законом строк.

Відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування може бути невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, відмова у виплаті страхового відшкодування може мати місце лише в разі невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, і при умові, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Між тим, як встановлено вище, і не заперечується відповідачем - Моторним/транспорним страховим/бюро України, позивач, як потерпіла особа в ДТП, своєчасно повідомив про настання страхової події, надав документи, що пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою, а також документи, що підтверджують розмір завданих збитків.

Таким чином, суд вважає, що позивач, як потерпілий, виконав всі покладені на нього законом обов'язки.

З огляду на викладене, суд вважає, що у Моторного/транспортного/страхового бюро не було правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що позивачем не було повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду.

Наслідком неповідомлення страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону про настання страхового випадку, відповідно до ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є підставою для звернення страхової компанії з регресним позовом про виплату страхового відшкодування до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Закон не визначає вказану обставину, як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування потерпілій особі, яка виконала всі обов'язки пов'язані зі страховою подією.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів , зокрема, фізичних осіб..

Суд вважає, що звернення позивача до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування відповідає способу захисту, що передбачений нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

З врахуванням викладеного суд вважає, що заперечення Моторного/транспортного/страхового бюро України проти позову направлені на уникнення виплати страхового відшкодування на користь потерпілого, права якого захищені Законом, тим самим спонукаючи позивача на звернення з позовом до винуватця ДТП, минуючи встановлену законом процедуру виплати страхового відшкодування на користь потерпілого.

Як зазначено вище, відповідно до Звіту, наданого позивачем, вартість матеріального збитку, завданого йогму пошкодженням транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу автомобіля складає 14 431 грн. 48 коп., половина з яких є величиною втрати його товарної вартості.

Відповідно до п.32.7 ст.37 Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення з Моторного/транспортного/страхового бюро України на користь позивача 7 215 гр. 74 коп. страхового відшкодування та 500, 00гр. витрат, понесених на оцінку вартості збитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушенням, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача.

Таким чином, за зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе за одночасної наявності обов'язкових умов, якими є протиправна поведінка або бездіяльність, наявність дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діяннями та заподіянням такої шкоди, вина.

Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Виходячи з викладеного вище, вини відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої належний позивачу автомобіль був пошкоджений, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача ОСОБА_3 7 215 гр. 74 гр. в відшкодування завданої позивачу шкоди, пов»язаної з втратою товарної вартості транспортного засобу.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача - Моторного/транспортного/ страхового бюро України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 16 Постанови Вищого спеціалізованого суду України №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди суд в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, має залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 визначено, що кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

За таких обставин звернення позивача до суду не є підставою для висновку про неправильно обраний спосіб захисту, а також не дає суду підстав для відмови в задоволенні його вимог.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до п. 48 Постанови пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В обґрунтування підстав для стягнення витрат по наданню правової допомоги позивач посилається на Договір про надання юридичних послуг №3515 від 26 листопада 2015 року укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Правова Рада», квитанцію від 27 листопада 2015 року на суму 2 000 грн. 00 коп. здійснену від імені ОСОБА_2, платіжне доручення №G0203YT12X від 03 лютого 2016 року.

/а.с.24 - 26,71 - 73/

При вирішені питання щодо розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.4

Законом України «Про державний бюджет України на 2015 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 серпня 2015 року по 30 квітня 2016 року встановлено в сумі 1378 грн. 00 коп.

З розрахунку суми винагороди за надану правову допомогу вбачається, що вартість консультування з юридичних питань та складання позовної заяви становить 2 000 грн. 00 коп. /400 грн. 00 коп. х 5 годин/, а участь у судових засіданнях 1 200,00гр./ 400,00 х 3 години/.

/ а.с. 71 /

Виходячи з предмету позову, складності справи, обсягу позовної заяви, а, виходячи з цього, затрат часу для її виготовлення, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів за надану в цій частині правову допомогу позивачу 1 000, 00гр.

Крім того, виходячи з загальної кількості часу, протягом якого проводилося судове засідання, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача 400,00гр. за участь його представника в судовому засіданні.

Всього суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача судових витрат у розмірі 2 200, 00 гр./ 800,00 + 1000,00 + 400,00 = 2 200,00/.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 487, 20 гр. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.15,16,1166 ЦК України, ст. ст.6, 32-33,35-36, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 1, 2 ,3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218,224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Моторного/транспортного/ страхового бюро України на користь ОСОБА_2 7 215, 74 гр. страхового відшкодування, 500, 00гр. витрат на проведення оцінки, 1 100, 00гр. витрат на правову допомогу та 243, 60 гр. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 7 215, 74 гр. в відшкодування шкоди, 1 100, 00гр. витрат на правову допомогу та 243, 60 гр. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя