Ухвала суду № 56432577, 10.03.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/244/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Василенко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В.суддівСіренка Ю. В. , Трюхана Г. М. при секретаріКолеснику Я. В.

з участю ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27 жовтня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 500963083. Відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язується надати відповідачеві кредит у сумі 21 814, 40 грн., на строк з 27 жовтня 2014 року до 28 жовтня 2019 року.

Згідно з умовами договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі

21 814,40 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку.

У порушення умов договору ОСОБА_6 свої зобов'язання належним чином не виконав, у результаті чого станом на 28 липня.2015 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 29 187,22 грн., що складається з боргу: за кредитом - 21 574,71 грн., за відсотками - 506,87 грн., по комісії - 5 554,00 грн., штрафу -1 551,64 грн.

Позивач просив суд:

- стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість у сумі 29 187,22 грн. (за кредитом - 21 574,71 грн., за відсотками - 506,87 грн., по комісії - 5 554,00 грн., штрафу -1 551,64 грн.);

- стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 291,87 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволені повністю.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 29 187,22 грн. - заборгованості за кредитним договором № 500963083 від 27 жовтня 2014 року та 291,87 грн. - судового збору.

Не погодившись з даним рішення суду першої інстанції, у грудні 2015 року ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. Усуваючи недоліки апеляційної скарги ОСОБА_7, неодноразово змінював та доповнював апеляційну скаргу, 15 лютого 2016 року подав остаточну редакцію апеляційної скарги. Вимоги якої обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неповно досліджено обставини справи, не надано оцінку доказам, що надають право на зменшення суми неустойки (пені) відповідно до ст. 551 ЦК України. А саме, не взято до уваги, що він отримує мінімальну заробітну плату, має тяжкий стан здоров'я, хворіючи на вегето-судинну дистонію, не має власного житла, та має на утриманні батька інваліда другої групи.

Тому ОСОБА_6 просив суд змінити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року, зменшивши розмір неустойки, що була стягнута.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апелянта, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Ст. 213 ЦПК України передбачає, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення, що переглядається відповідає визначеним критеріям та вимогам.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

Ч. 1. ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Факт укладання даного кредитного договору сторонами не оспорювався.

З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору № 500963083 від 27.10.2014 року ОСОБА_6 надано кредит в розмірі 21 814 грн. 40 коп. у строк з 27.10.2014 року до 28.10.2019 року. Згідно з умовами договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором , повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором /а.с. 4-6/ та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту /а.с. 7/.

Згідно розрахунку, що був наданий ПАТ «Альфа-Банк» в позовній заяві, станом на 28 липня 2015 року ОСОБА_6 має перед банком заборгованість у розмірі 29 187 грн. 22 коп., що складається з боргу: за кредитом - 21 574 грн. 71 коп., за відсотками - 506 грн. 87 коп., по комісії - 5 554 грн., штрафу - 1 551 грн. 64 коп. /а.с. 1-2/.

В суді першої інстанції ОСОБА_6 визнав заборгованість перед банком, не погодившись лише з сумою неустойки, не зазначаючи яка саме, на його думку, сума неустойки повинна бути стягнута з нього.

При подачі апеляційної скарги, ОСОБА_6 також не зазначив на яку суму повинна бути зменшена сума неустойки, а під час судового розгляду просив зменшити її розсуд суду.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню в передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до ч.1 ст.550 ЦК право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст.549 ЦК пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме й нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (чч.1-2 ст.551 ЦК).

Як установлено судом, п.13 договору передбачено, що в разі несвоєчасного погашення платежів позичальник зобов'язується сплачувати позикодавцю неустойку (штраф) в розмірі 50грн. за кожне допущене прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів, та , якщо прострочення триває більше п'яти днів, має сплатити додатково штраф у розмірі 150грн. за кожен випадок допущеного прострочення платежу /а.с.5/

За загальним правилом, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати 1 рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК). При цьому, виходячи із правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст.253 ЦК обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Позивач звернувся з вимогами про стягнення пені (штрафу) в межах одного року і порушення прав відповідача не допустив, про що вірно зазначив суд першої інстанції у рішенні.

Ч. 3 ст. 551 ЦК передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК, з урахуванням положень ст.3 ЦК щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК, щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Але суд установи, що розмір неустойки складає 1 551.64грн., а розмір боргового зобов'язання відповідача дорівнює 21 574 грн. 71 коп., тобто не перевищує розмір збитків позивача. Тому з указаних ОСОБА_6 підстав розмір заявленої позивачем неустойки (штрафу) зменшений бути не може, оскільки розмір неустойки не перевищує розмір збитків. Тому суд першої інстанції правомірно не застосував до спірних правовідносин норму ч. 3 ст. 551 ЦК, яка в даному випадку не підлягала застосуванню .

Зазначені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для її задоволення, оскільки носять суб'єктивний характер, ґрунтуються на неправильному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 308 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасована правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За встановлених обставин, підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року - відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :