Ухвала суду № 56427014, 10.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 р.Справа № 816/4423/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Кішко Д.О.,

відповідача - Хорішко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. по справі № 816/4423/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна,-

ВСТАНОВИЛА:

20 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкової вимоги від 23 вересня 2015 року №2251-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 24 вересня 2015 року №5977/10/16-01-23-01-18.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкової вимоги та рішення про опис майна було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 23 вересня 2015 року №2251-23.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 24 вересня 2015 року №5977/10/16-01-23-01-18.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 58103,48 грн /п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень сорок вісім копійок/.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 лютого 2015 року позивачем подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік /а.с. 16-17/, у рядку 23 якої позивачем самостійно визначено розмір авансових внесків, що підлягатимуть сплаті щомісячно у розмірі 623139,00 грн.

10 березня 2015 року ТОВ "Гутянський елеватор" подано до філії "Полтавського РУ" АТ "Банк "Фінанси і Кредит" платіжне доручення №2 про сплату авансових внесків з податку на прибуток за березень, травень, червень 2015 року у розмірі 2528556 грн /а.с. 15/ та платіжне доручення №1 про сплату авансових внесків з податку на прибуток за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року у розмірі 2584444,00 грн /а.с. 13/.

Банк прийняв вищезазначені платіжні доручення на виконання 10 березня 2015 року, що підтверджується штампом банку /а.с. 13, 15/.

Листами від 31 березня 2015 року №10 /а.с. 14/ та від 08 липня 2015 року №27 /а.с. 12/ позивач повідомив ДПІ в м. Полтаві про сплату авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 2528556 грн та 2584444,00 грн відповідно, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень від 10 березня 2015 року №2 та №1 /а.с. 12-13, 14-15/.

23 вересня 2015 року ДПІ у м. Полтаві винесено податкову вимогу №2251-23 на суму податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3792365,00 грн /а.с. 11/.

Цього ж дня в.о. начальника ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області Мельник Д.М. прийнято рішення про опис майна, що перебуває у власності "ТОВ "Гутянський елеватор" у податкову заставу /а.с. 10/.

24 вересня 2015 року відповідач листом №5976/10/16-01-25-01-18 повідомив позивача, що за останнім рахується податковий борг з авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3792365,00 грн /а.с. 9/.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем не було допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, а тому у контролюючого орган відсутні правові підстави для направлення позивачу податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до підпунктів 49.18.1 та 48.18.3 пункту 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що декларацією з податку на прибуток приватних підприємств від 23 лютого 2015 року ТОВ "Гутянський елеватор" самостійно нараховано суму авансових внесків з податку на прибуток, яка підлягає сплаті в березні-грудні 2015 року та січні-лютому 2016 року /а.с. 16-17/.

ТОВ "Гутянський елеватор" 10 березня 2015 року подано до банку платіжні доручення №2 на оплату авансових внесків з податку на прибуток за березень, квітень, травень та червень 2015 року в сумі 2528556 грн, та №1 про сплату авансових внесків з податку на прибуток за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року у розмірі 2584444,00 грн, які прийнято банком до виконання 10 березня 2015 року /а.с. 13, 15/.

Відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року №2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Положеннями пункту 22.4 статті 22 вищевказаного Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система /пункт 1.29 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" /.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між позивачем (Клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (Банк) 05 березня 2015 року укладено договір №1322 на розрахунково-касове обслуговування, згідно предмету якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26008921901 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором. Доказів розірвання даного договору чи визнання його нечинним судом не встановлено.

На платіжних дорученнях від 10 березня 2015 року №1 та №2, копії яких наявні у матеріалах справи, наявні відмітки банку "одержано банком" 10 березня 2015 року та наявні ознаки того, що банком було прийнято дане платіжне доручення до виконання.

Згідно з пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Колегія судів зазначає, що направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання, а тому позивачем не було допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Відповідно до норм Податкового Кодексу України право виставляти податкову вимогу та право податкової застави виникає у контролюючого органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вини платника у порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговується платник.

На підставі вищезазначеного колегія судів робить висновок, що у контролюючого орган відсутні правові підстави для направлення позивачу податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що Державною податковою інспекцією у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року N 484-VIII, які набули чинності з 01 вересня 2015 року, встановлено, що розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент подання даного адміністративного позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року по справі № 816/4423/15 становить 62574,02 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. по справі № 816/4423/15 залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (Код ЄДРПОУ 39680655) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 62574,02 грн. (шістдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні 02 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді П'янова Я.В. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 15.03.2016 р.