Постанова № 56426819, 26.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 лютого 2016 року 15 год. 30 хв. № 826/22516/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного територіального управління юстиції у Київській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - позивач) до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни (далі - відповідач-1) та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-2), про:

- визнання незаконними дій відповідача-1 щодо прийняття 03 вересня 2015 року постанови №48611037 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Київського окружного адміністративного суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Броварського міськрайонного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби (далі - оскаржувана постанова);

- зобов'язання відповідача-2 скасувати оскаржувану постанову.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова прийнята відповідачем з порушенням вимог, передбачених нормами Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У подальшому, через канцелярію до суду представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог, в якій в якості відповідача визначено управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), а позовні вимоги - про:

- визнання протиправними дій відповідача по винесенню оскаржуваної постанови;

- визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови;

- зобов'язання відповідача скасувати оскаржувану постанову.

Вказану заяву про зміну позовних вимог судом, відповідно до ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Крім того, у відповідному судовому засіданні судом залучено ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1.) до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача та третя особа (її представник) у відповідні судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

У подальшому, до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2015 року Київським апеляційним адміністративним судом в адміністративній справі №2а-3043/12/1070 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, видано виконавчий лист (далі - виконавчий лист №2а-3043/12/1070) про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Броварського міськрайонного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби; судове рішення набрало законної сили 21 липня 2015 року; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - до 21 липня 2016 року.

03 вересня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень відповідача Лозовою Анастасією Ігорівною, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про примусове виконання рішення вх. №1697 від 02 вересня 2015 року, прийнято оскаржувану постанову, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-3043/12/1070.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом.

Так, відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 6, абз. 2 ч. 2 ст. 11, ч. 1, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону, в редакції станом на час прийняття оскаржуваної постанови, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, у випадку пред'явлення до відповідного органу державної виконавчої служби до виконання виконавчий документ, строк пред'явлення якого до виконання не закінчився та він відповідає вимогам, передбаченим Законом, державний виконавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього такого виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Поряд з цим, представник позивача стверджувала, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, оскільки примусове виконання виконавчого листа №2а-3043/12/1070 підвідомче відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з чим суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

При цьому, відповідно до п. 1 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року №1707/5, Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.

Таким чином, враховуючи те, що боржником за виконавчим листом №2а-3043/12/1070 є територіальний орган центрального органу виконавчої влади, суд приходить до висновку про обґрунтованість звернення третьої особи із заявою про примусове виконання виконавчого листа №2а-3043/12/1070 саме до відповідача, та як наслідок, суд вважає обґрунтованим прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень представника позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови та необхідності її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов Головного територіального управління юстиції у Київській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин