Постанова № 56426089, 25.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року 810/5749/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Білоцерківський завод гумових технічних виробів" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, про визнання протиправним рішення державного виконавця та скасування постанов про розшук майна боржника,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський завод гумових технічних виробів» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання протиправним рішення державного виконавця та скасування постанови про розшук майна боржника від 10.11.2015 у виконавчому провадженні №33471725.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.11.2015 державним виконавцем видано постанову про розшук майна боржника - транспортного засобу марки Opel Vectra НОМЕР_1. Відповідно до Реєстру власників іменних цінних паперів, 89,5073% статутного капіталу належить державі в особі Фонду державного майна України по Київській області, а відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, частка в статутному капіталі яких становить не менше 25 відсотків. У зв'язку з цим, з належне позивачу майно неможливо примусово відчужувати.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх незаконними, позивач звернувся до суду з позовом.

Представник позивача надав суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із приписами частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.11.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Охріменко Н.М., на підставі виконавчого листа №2-а-1242/10/1070 виданого 30.04.2010 Київським окружним адміністративним судом в рамках виконавчого провадження №33471725 винесено постанову про стягнення боргу в сумі 167 133,04 грн., якою також оголошено розшук майна боржника, а саме транспортного засобу марки Opel Vectra державний номер НОМЕР_1.

Позивач не погодився з вказаною постановою звернувся до суду з позовом про оскарження вказаної постанови відповідача.

Надаючи правову оцінку відносинам які виникли, суд зазначає наступне.

Нормативним актом, який регулює умови і порядок примусового виконання рішень судів та інших є Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. До таких, серед інших належать виконавчі листи, що видаються судами.

Положення частини першої статті 40 Закону, у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Відтак, з огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача ознак протиправності щодо винесення постанови про оголошення розшуку від 10.11.2015 ВП№33471725 щодо транспортного засобу Opel Vectra, державний номер НОМЕР_1.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що автомобіль марки Opel Vectra ДНЗ НОМЕР_1 не може бути вилучений та примусово реалізований з активів позивача, оскільки це забороняє Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», з наступних підстав.

Так, стаття 1 вказаного Закону містить заборону на примусову реалізацію майна підприємств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Положення статті 2 цього ж Закону розкривають поняття примусової реалізації, під якою розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Проте, положення абзацу 2 частини 2 статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» містять виключні обставини, за наявності яких, можливо здійснювати примусову реалізацію майна підприємств, у статутному капіталі яких, частка держави становить не менше 25 відсотків.

Такими обставинами зокрема є - зобов'язання боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постанова про розшук майна боржника винесена саме у зв'язку з несплатою заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області в сумі 167133,04 грн. для забезпечення погашення вказаної суми.

Проте, постанов про розшук майна боржника державним виконавцем винесено дві. З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач відмовився оскаржувати постанову, якою державний виконавець оголосив у розшук ще 12 транспортних засобів й оскаржив до суду лише розглядувану в даній справі постанову.

Позивач надавши суду довідку від 24.02.2016 №б/н, вказавши, що автомобіль марки Opel Vectra НОМЕР_1, відноситься до основних засобів, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства й обліковується в розділі Необоротні активи. Проте позивач не надав суду жодного доказу, яким би вказана обставина підтверджувалась.

У зв'язку з викладеним вище, суд не вважає, що розшук та подальша реалізація транспортного засобу марки Opel Vectra номерний знак НОМЕР_1 призведе до порушення господарської діяльності підприємства позивача.

Враховуючи досліджені фактичні обставини справи та наведені вище норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70-72, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Білоцерківський завод гумових технічних виробів" в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.