Постанова № 56426063, 03.03.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року 12 год. 59 хв.Справа № 808/8734/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренка М.С..,

при секретарі судового засідання: Єрмолаєвій А.Д.;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: Стародумової А.С.,

від третьої особи: Коломоєць І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, треті особи: Запорізька міська рада, Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується - суд) надійшов позов ОСОБА_5 (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 №235-15 та №235/1-15.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником цілісного майнового комплексу автостоянки НОМЕР_1, що знаходиться в м. Запоріжжі за адресою: АДРЕСА_1, і розташований на земельній ділянці розміром 28788 кв.м, на якій також розташовані контрольно-пропускний пункт площею 67,9 кв.м, вбиральня, паркан, 3 воріт, хвіртка, естакада, замощення площею 15.210 кв.м, замощення площею 3.660 кв.м (надалі - комплекс). 02.06.2015 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій на підставі пункту 286.5 Податкового кодексу України просила надати повідомлення-рішення для сплати земельного податку. Як вказує позивач, надсилаючи заяву, вона сподівалася на підтвердження того факту, що внаслідок не оформлення належним чином земельної ділянки їй буде надано відмову. Проте, 19.06.2015 відповідачем були видані на ім'я позивача податкові повідомлення-рішення № 235-15 на суму 69158,05 грн. (земельний податок за 2014 рік) та № 235/1-15 на суму 19786,88 грн. (земельний податок за 2013 рік). 26.06.2015 позивач звернулася до відповідача зі скаргою на ППР, в якій заперечила проти того, що податкові вимоги висуваються їй, а не особам, які є законними користувачами спірної ділянки. Крім того, позивач просила визначити суму податкового боргу належному платникові податку на підставі офіційних даних земельного кадастру та розподілити суми податкового боргу між всіма особами, які мають право власності на нерухомість на спірній ділянці. В подальшому податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем до Головного управління ДФС в Запорізькій області та Державної фіскальної служби України, які своїми рішеннями залишили скарги без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін. Позивач зазначає, що несформована і не включена до ДЗК ділянка не може бути об'єктом права користування певної особи, а відтак не може бути і об'єктом справляння земельного податку.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Горобцової Я.В. від 17.12.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/8734/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 20.01.2016 судом оголошено перерву до 15 лютого 2016 року.

На підставі розпорядження керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду №15 від 28.01.2016, відповідно до частини другої статті 26 КАС України, справу №808/8734/15 призначено на повторний автоматичний розподіл, у зв'язку з припиненням виконання суддею Горобцовою Я.В. повноважень судді Запорізького окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України від 23.01.2016 №20/2016 «Про переведення суддів». За результатами повторного автоматичного розподілу справа №808/8734/15 передана на розгляд судді Лазаренку М.С.

Ухвалою судді Лазаренка М.С. від 29.01.2016 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.02.2016.

Ухвалою суду від 15.02.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Запорізьку міську раду (далі іменується - третя особа 1) та Запорізьку обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі іменується - третя особа 2, ЗОО ВСА), відкладено розгляд справи до 03.03.2016.

В судовому засіданні 03.03.2016 представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених вище, наполягали на задоволенні позову та скасуванні податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов від 11.01.2015 вх. №637 (а.с. 55-56) та доповненнях до заперечень від 20.01.2016 вх. №2094 (а.с. 77). Пояснила, що нарахування земельного податку позивачці ОСОБА_5 було здійснено на підставі заяви самої позивачки, до якої остання надала, зокрема, витяг №10897/05/06 від 11.03.2015 з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 28788 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого власником земельної ділянки є ОСОБА_5, та договір купівлі-продажу позивачкою майнового комплексу автостоянки НОМЕР_1 від 20.08.2004 №3165, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.09.2013 за №192387323101, згідно якого власником цілісного майнового комплексу автостоянки НОМЕР_1 є ОСОБА_5. Вказує, що Податковим кодексом України та Законодавством України не визначено обов'язок подання запитів до Державного земельного кадастру при нарахуванні земельного податку. Таким чином, враховуючи надані ОСОБА_5 документи, їй було розраховано суму земельного податку для сплати за земельну ділянку з 18.09.2013, а саме - з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. На думку відповідача викладене свідчить про те, що винесені податкові повідомлення рішення є законними та обґрунтованими.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримала заперечення з підстав викладених вище, просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа 1, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибула, про причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи 2 проти позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях від 03.03.2016. Зокрема, зазначила, що право постійного користування землею у ЗОО ВСА діє і по сьогоднішній день, але фактичним користувачем з 2004 року і по сьогодні є ОСОБА_5 Вважає, що відповідач, нараховуючи земельний податок позивачу, діяв у відповідності до чинних норм законодавства. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою «Камертон».

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 03.03.2016.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного Акту на право користування землею серії НОМЕР_2 від 27.01.1986,зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №301 на підставі рішення Запорізького облвиконкому від 25 грудня 1985 №467 Запорізькій обласній Раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР», яка 26.11.1992 була перереєстрована в Мін'юсті (свідоцтво №331) як Всеукраїнська спілка автомобілістів у зв'язку із термінологічною зміною у назві, у безстрокове і безоплатне землекористування було надано 4,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва гаражів і відкритої платної стоянки.

Запорізькою обласною радою добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» автостоянка була передана в уставний фонд АТЗТ «Союзавто», який в свою чергу - АТВТ «АвтоТехСоюз».

На підставі договору купівлі-продажу №123 від 06.12.2000 майнового комплексу автостоянки НОМЕР_1, укладеного ВАТ «Автотехсоюз» рішенням господарського суду Запорізької області від 13.07.2001 у справі №2/5/1041 право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, до складу якого ввійшла будівля контрольно-пропускного пункту, допоміжні споруди - вбиральня, огорожа (металева сітка) зливна яма, естакада, замощення, - визнано за Запорізьким міським об'єднанням учасників дорожнього руху, яке пізніше за договором купівлі-продажу від 18.07.2002 №2462 продало зазначений цілісний майновий комплекс ПП ОСОБА_2, після чого на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2004 ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_6 купив цей майновий комплекс.

За договором купівлі-продажу від 20.08.2004, укладеного з ОСОБА_6, від імені якого діяв ОСОБА_2 і посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Непечій Ю.А. за № 3165, ОСОБА_5 купила цілісний майновий комплекс автостоянки НОМЕР_1, що заходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 67,9 кв.м. та розташований на земельній ділянці розміром 28788 кв.м.

Вказаний договір зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.09.2004 (зворотній бік а.с.14).

Згідно зазначеного договору на вказаній земельній ділянці розташовані: контрольно-пропускний пункт з/бетон, панелі-А, вбиральня-В, паркан-1, ворота-449, хвіртка-450, ворота-451, естокада -111, ворота-454, IV замощення площею 15210 кв.м., зливна яма-П, V-замощення площею 3660 кв.м.

Відповідно до матеріалів справи, право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2004.

02.06.2015 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій на підставі пункту 286.5 Податкового кодексу України просила надати повідомлення-рішення для сплати земельного податку.

19.06.2015 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення про зобов'язання позивача сплатити земельний податок, а саме: № 235-15 на суму 69158,05 грн. (земельний податок за 2014 рік) та № 235/1-15 на суму 19786,88 грн. (земельний податок за 2013 рік).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте, рішеннями контролюючого органу, скарги залишені без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленням-рішенням від 19.06.2015 №235-15 та №235/1-15, ОСОБА_5 звернулась до суду.

З'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі іменується - ПК України).

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Так, відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі іменується - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі іменується - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі іменується - ЦК України).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 287.6 статі 286 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015), при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, фізична особа - власник цілісного майнового комплексу автостоянки є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивач є власником майнового комплексу, за земельну ділянку під яким ДПІ оспорюваним податковим повідомленням-рішенням нарахувала земельний податок. При цьому в силу вимог статей 182, 334 ЦК України та положень Закону України № 1952-IV право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

За таких обставин, на думку суду, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності майновим комплексом, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_5 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Окрім того, таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 07.07.2015 по справі №21-775а15.

Доводи позивача про те, що у земельної ділянки, яка заходиться в АДРЕСА_1 є співвласники не приймаються судом до уваги, оскільки, з договору купівлі продажу від 20.08.2004 вбачається, що позивач придбав цілісний майновий комплекс автостоянки, розташований на земельній ділянці розміром 28788 кв.м. Тобто, договором чітко визначений розмір земельної ділянки під забудовою.

Разом з тим, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2014 року у справі за позовом Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Обслуговуючий кооператив «Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу недійсним (а.с. 18-19), копія якої надавалась позивачем при зверненні до податкової інспекції з заявою про надання рахунку за сплату земельного податку (а.с.13), суди на підставі досліджених доказів встановили, що внесені до договору зміни не змінювали розмір земельної ділянки, який повністю відповідає розміру, зазначеному у попередніх правочинах.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Таким чином, ставка земельного податку, застосована в податкових повідомленнях-рішеннях, не суперечить нормам пункту 274.1 статті 274 ПК України (в редакції до 01.01.2015), тобто 1 відсоток від грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд визнає, що проведений відповідачем розрахунок податкових зобов'язань по земельному податку є правомірними та законним.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 19.06.2015 №235-15 та №235/1-15 та, враховуючи статтю 19 Конституції України та частину першу статті 11, статті 71, 72 КАС України, суд визнав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню не підлягають, так само як і позовні вимоги ОСОБА_5 - не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко