Рішення № 5642416, 18.02.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2009 р.Справа № 27/85-08-4055 За позовомОСОБА_1 До відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю „Нива-1” Про стягнення частини прибутку та стягнення вартості частини майна товариства Суддя Семенюк Г.В. Представники: Від позивачане зявився; Від відповідачаШаркова Н.Р., довіреність від 06.10.2008 року; Суть спору:Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення частини прибутку та стягнення вартості частини майна товариcтва 20.10.2008 року за вх. № 21180 Відповідач надав до господарського суду Одеської області відзив на позов, у якому просив суд в позові ОСОБА_1 відмовити з підстав зазначених у відзиві.

17.11.2008 року за вх. № 23545 Відповідач надав до господарського суду Одеської області клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду в частині стягнення з ТОВ “НИВА-1” 34% прибутку за період з 2003 року по 2005 рік. Своє клопотання відповідач мотивував тим, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “НИВА-1”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення дивідендів за період з 1 квітня по 1 травня 2005 року.

Своїми ухвалами від 30.09.2008 року, 17.11.2008 року, 08.12.2008 року, 14.01.2009 року суд зобовязував ОСОБА_1 надати до суду оригінали документів, доданих до позову, а також докази його виходу (виключення) зі складу учасників ТОВ “НИВА-1”. Оскільки витребувані господарським судом документи не подано, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У справі оголошувалась перерва за правилами статті 77 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи та заслухавши представника відповідача, суд,

встановив.

ОСОБА_1 є одним з засновників (учасників) ТОВ “НИВА-1”, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Малиновської районної ради народних депутатів м. Одеси № 541 від 02.07.1993 року, реєстраційний № 541. Відповідно до Установчого договору про створення і діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “НИВА-1”, затвердженого установчими зборами учасників від 03.09.1999 року №1 (далі по тексту “Установчий договір”), частка ОСОБА_1 в статутному капіталі указаного товариства складає 34%.

26 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “НИВА-1” (далі по тексту ТОВ “НИВА-1”) про стягнення на користь ОСОБА_1 34% прибутку за період з 2003 року по 2008 рік та стягнення з ТОВ “НИВА-1” вартості 34% майна указаного товариства, пропорційної частці ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ “НИВА-1”.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 18.12.2003 року він звернувся до інших учасників товариства із заявою про вихід з товариства та виплату йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, але відповіді на свою заяву не отримав, вартість частини майна товариства та належна йому частина прибутку йому виплачені не були. Крім того, до цього часу він є учасником ТОВ “НИВА-1” і має право на одержання частини прибутку товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, за період з 2003 року по 2008 рік.

Разом з тим, заявлений позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Нива-1”, з підстав зазначених у позовній заяві задоволенню не підлягає з наступного:

Відповідно до п. 9.1. Установчого договору “учасник може вийти з товариства без уступки своєї долі. В цьому випадку не пізніше 1 місяця після ствердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, йому виплачується в грошовій чи натуральній формі вартість частки майна товариства пропорційно долі в статутному фонді, а також частка прибутку, отриманого в цьому році до моменту виходу”.

Згідно зі ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ із змінами та доповненнями, вартість частини майна, пропорційна частці учасника у статутному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, виплачується такому учаснику у випадку його виходу з товариства.

Тобто виплата учаснику вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному (складеному) капіталі ТОВ, є наслідком виходу такого учасника з товариства.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, я також зясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Таким чином для вирішення питання про наявність у позивача права на виплату йому вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному (складеному) капіталі ТОВ “НИВА-1”, необхідно встановити чи дійсно він вийшов зі складу учасників ТОВ “НИВА-1”.

Відповідно до пункту в) частини 1 ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ із змінами та доповненнями, учасники товариства мають право вийти у встановленому порядку з товариства. Право виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю є необмеженим та не залежить від згоди інших учасників чи самого товариства, але при цьому слід враховувати положення законів та інших нормативних актів України, а також положення статутних документів товариства, які встановлюють порядок виходу з товариства. При цьому, п.1 ст. 148 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, який встановлює, що учасник ТОВ може вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом, не може застосовуватись при вирішенні цього спору, оскільки відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року, а заяву про вихід ОСОБА_1 подав 18.12.2003 року.

Відповідно до положень Закону України “Про господарські товариства” учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників. Вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у звязку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата передачі ним оформленої відповідно до законодавства заяви про вихід виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства або врученням заяви цим особам органами звязку.

Згідно з пунктом 24 Порядку державної реєстрації субєктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №740, який діяв на дату подання ОСОБА_1 заяви про вихід з ТОВ “НИВА-1”, добровільний вихід учасника з товариства мав засвідчуватись нотаріально засвідченою заявою такого учасника.

Враховуючи викладене, для того, щоб вийти в 2003 році з товариства з обмеженою відповідальністю і внаслідок такого виходу отримати право на виплату вартості частини майна, пропорційної частці у статутному (складеному) капіталі такого товариства, учасник товариства з обмеженою відповідальністю мусив нотаріально засвідчити свою заяву про вихід та передати цю заяву виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства особисто чи за допомогою органів звязку.

Таким чином, єдиним належним і допустимим доказом виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ “НИВА-1” може бути лише нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 про його вихід з товариства з позначкою про її вручення уповноваженому органу ТОВ “НИВА-1” або уповноваженому на це учаснику чи працівнику ТОВ “НИВА-1”, або з повідомленням про вручення такої заяви поштою (повідомленням про вручення поштового відправлення). Але такий доказ в матеріалах справи відсутній.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

На порушення вимог ст. 33 ГПК України позивач не надав суду належні докази, які б підтверджували факт його виходу зі складу учасників ТОВ “НИВА-1”. Навпаки, наявна в матеріалах справи копія листа ОСОБА_1 як співзасновника ТОВ “НИВА-1” на імя Голови Загальних зборів ТОВ “НИВА-1” від 14 квітня 2006 року з вимогою проведення загальних зборів, підтверджує, що станом на квітень 2006 року ОСОБА_1 вважав себе повноправним учасником товариства і не мав наміру виходити з нього.

Крім того, твердження ОСОБА_1 про його вихід з ТОВ “НИВА-1” в 2003 році спростовується також як текстом позовної заяви, в якій він посилається на те, що він є учасником ТОВ “НИВА-1”, так і його вимогою про стягнення 34% прибутку за період з 2004 по 2008 роки, на що він не мав би права, якщо б не був до цього часу учасником ТОВ “НИВА-1”.

Враховуючи, що ОСОБА_1 був порушений встановлений законодавством порядок виходу з товариства, суд доходить висновку, що він не може вважатися таким, що вийшов зі складу учасників ТОВ “НИВА-1”. А оскільки, як вже було указано судом, виплата учаснику вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному (складеному) капіталі, є наслідком виходу такого учасника з товариства, права на таку виплату у ОСОБА_1 не виникло.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ “НИВА-1” на його користь 34% прибутку за період з 2003 року по 2008 рік, суд, звертаючись до приписів діючого законодавства, яким врегульовані спірні питання, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ із змінами та доповненнями, учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Згідно зі статтею 59 указаного закону до компетенції загальних зборів учасників віднесено затвердження річних результатів діяльності товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку. Статтею 145 ЦК України затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до п. 7.3 статуту ТОВ “НИВА-1” порядок розподілення чистого прибутку (доходу) поміж учасниками товариства встановлюється Загальними зборами учасників.

Згідно з рекомендаціями ВГСУ від 28.12.2007 року №04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” суд вправі прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних учаснику дивідендів, строки та порядок їх виплати. Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Як вбачається з відзиву ТОВ “НИВА-1” від 20.10.2008 року та з пояснень представника відповідача, наданих їм в судових засіданнях, протягом всього часу існування ТОВ “НИВА-1” Загальними зборами ТОВ “НИВА-1” не приймалося рішення про спрямування прибутку ТОВ “НИВА-1” на виплату дивідендів, порядок розподілення чистого прибутку поміж учасниками не встановлювався. Враховуючи відсутність таких рішень, суд не вправі прийняти рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 частини прибутку (дивідендів).

Підсумовуючи все вищенаведене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ “НИВА-1” 34% прибутку за період з 1 травня 2005 року по 2008 рік та вартості 34% майна указаного товариства, пропорційної частці ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ “НИВА-1”, задоволенню не підлягають як необґрунтовані і непідтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

17.11.2008 року за вх. № 23545 Відповідач надав до господарського суду Одеської області клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду в частині стягнення з ТОВ “НИВА-1” 34% прибутку за період з 2003 року по 2005 рік.

Своє клопотання відповідач мотивував тим, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “НИВА-1”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення дивідендів за період з 1 квітня по 1 травня 2005 року, що зокрема підтверджується матеріалами цивільної справи Малиновського районного суду м. Одеси, доданими позивачем до клопотання від 17.11.2008 року за вх. № 23545.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ “НИВА-1” 34% прибутку за період з 2003 року по 1 травня 2005 року підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 ст. 81 ГПК України.

17.02.2009 року за вх. № 3835 позивач заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 27/85-08-4055 з тих підстав, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за його позовом до ТОВ “НИВА-1”, без рішення за якою розгляд справи в господарському суді, на думку позивача, є неможливим.

Відповідно до ст. 79 ГПК України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. ОСОБА_1 не були надані докази, що Малиновським районним судом м. Одеси розглядається справа, повязана зі справою №27/85-08-4055, без вирішення якої розгляд справи №27/85-08-4055 є неможливим. Крім того, відповідачем заявлена вимога про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ “НИВА-1” 34% прибутку за період з 2003 року по 1 травня 2005 року на підставі пункту 2 частини 1 ст. 81 ГПК України, у звязку з розглядом означеної позовної вимоги Малиновським районним судом м. Одеси.

За таких обставин, означене вище клопотання Позивача від 17.02.2009 року за вх. № 3835 про зупинення провадження по справі задоволенню не підлягає.

20.10.2008 року за вх. № 21138 Позивач надав до господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову, у якій просить суд заборонити ліквідаційній комісії ТОВ „Нива-1” проводити будь-які дії по проведенню ліквідації підприємства та заборонити Державному реєстратору вносити до державного реєстру запису про припинення діяльності ТОВ „Нива-1”.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, - господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В своїй заяві позивач не навів необхідності вжиття заходів до забезпечення позову та не підтвердив вказані в заяві обставини доказами необхідними в розумінні розділу V ГПК України.

Вказані докази та письмове обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, позивачем не було надано і під час судового розгляду справи, в звязку з чим, заява позивача про забезпечення позову - задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести за рахунок позивача, згідно ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити частково.

2.В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (65036, АДРЕСА_1, код. НОМЕР_1) в частині стягнення з ТОВ “НИВА-1” (65085, м. Одеса, Перший Амурський провулок, 1-А, код ЄДРПОУ 20933484) - 34% прибутку за період з 1 травня 2005 року по 2008 рік та вартості 34% майна указаного товариства, пропорційної частці ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ “НИВА-1”, відмовити повністю.

3.Позовні вимоги ОСОБА_1 (65036, АДРЕСА_1, код. НОМЕР_1) в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-1" (65085, м. Одеса, Перший Амурський провулок, 1-А, код ЄДРПОУ 20933484) на користь ОСОБА_1 34% прибутку за період з 2003 року по 1 травня 2005 року залишити без розгляду. Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку передбаченому ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.02.2009 року.

Суддя Семенюк Г.В.