Ухвала суду № 56423113, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/174/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014

у справі № 804/6970/13-а

за позовом Приватного підприємства "Техносервісінформ"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.12.2012, складено акт №1027/22532608829 від 03.04.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 71 103,00 грн.; п.138.2, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 256 841,00 грн.; п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення в сумі 446 114,00 грн.; пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу України, з урахуванням пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПК України, внаслідок чого підприємству донараховано податок з доходів фізичних осіб за липень 2011 року у сумі 168,00 грн.

На підставі акта перевірки, 22.04.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «В4» № 0000412205 щодо зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість на суму 446 115,00 грн. та форми «Р» № 0000392205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 594 801,00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі ст. 520 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України, з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

Аналізуючи наведені норми, судами вірно зазначено, що в податковому обліку покупця - первинного боржника переведення боргу до нового боржника прирівнюється до операції зі списання коштів на оплату товарів (робіт, послуг), але не приводить до формування витрат.

Згідно із пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає, в тому числі, одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

У відповідності із п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 цього Кодексу, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу; до інших доходів, зокрема, включаються суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та контрагентом - ТОВ «Галактика-М», був укладений договір поставки товарів, а саме запасних частин для ремонту та обслуговування автомобілів, відповідно до якого контрагент позивача здійснив поставку товарів позивачу на суму 3 103 310,00 грн.

30.07.2012 позивачем із ПП "Дельта-Дніпро" укладено договір про переведення боргу позивача за вказаним договором в сумі 3 103 309,63 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 517 218,27 грн., з ТОВ «Галактика-М» на ПП "Дельта-Дніпро", за умовами якого після підписання договору та узгодження його з кредитором, позивач передає кредитору узгоджений акт звірки заборгованості станом на день підписання угоди.

Отже, як було вірно зазначено судами, наслідком переведення боргу до ПП "Дельта-Дніпро" є збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного складу зобов'язання.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, за договором, укладеним із ТОВ «Галактика-М», станом на час проведення перевірки податковим органом не минув.

Виконання позивачем зобов'язань по договору з ТОВ «Галактика-М» з постачання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі товару, актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.07.2012.

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено правомірність формування позивачем валових витрат за договором з ТОВ «Галактика-М» на поставку товарів за період, що перевірявся, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що заборгованість в сумі 594 801,00 грн. не є безнадійною через переведення боргу за договором до ПП "Дельта-Дніпро".

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, правомірно віднесено суми податку на додану вартість по виписаним контрагентом ТОВ "Галактика-М" податковим накладним, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за жовтень 2011 року.

Крім того, на час укладання угоди з позивачем, ТОВ "Галактика-М" не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав реєстрацію як платник ПДВ та мав право виписувати і надавати податкові накладні.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 22.04.2013 № 0000412205 та № 0000392205.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль