Ухвала суду № 56423112, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/5035/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2014

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015

у справі № 822/4750/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тін Імпекс"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 18.08.2014 № 0000271501/2058.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "МЕТ-КОМ", ПАТ "Гідросила" за січень 2014 року, ТОВ "МЕТ-КОМ", ПАТ "Гідросила", ТОВ "ОСП Корпорація Ватра", ПАТ "Електротермометрія", МП "Фірма ПТК", ТОВ "Метра ЛТД", ТОВ "Транссервіс", ПРАТ Дніпровський завод "Алюмаш" за лютий, ТОВ "Дніпро ТМ", ТОВ "Еліт Трейд Компані" за лютий-березень 2014 року, складено акт №3292/15-01/30190273 від 04.08.2014, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. п. 198.1, 198.3. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за січень-березень 2014 року на 1 516 035,00 грн.

На підставі акта перевірки, 18.08.2014 відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000271501/2058 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 516 035,00 грн. та застосовано 379 009,00 грн. штрафних санкцій.

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «МЕТ-КОМ», ТОВ «Еліт Трейд Компані» і ТОВ «Дніпро ТМ», на виконання умов договорів поставки, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, податковими та видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт, товарно-транспортними накладними, документами, що свідчать про здійснення оплати поставленого товару, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку.

Судами встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі та мали статус платника податку на додану вартість.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «МЕТ-КОМ», ТОВ «Еліт Трейд Компані» та ТОВ «Дніпро ТМ», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 № 0000271501/2058.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області - відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль