Ухвала суду № 56423103, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/11611/15; К/800/11793/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та Прокуратури Одеської області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015

у справі № 2-а-7395/09/1570

за позовом Приватного підприємства "Господарь"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, Прокуратури Одеської області

за участю Прокуратури Малиновського району м. Одеси

про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2008 № 0000382350/0.

В касаційних скаргах відповідач та Прокуратура Одеської області просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційні скарги позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за березень-травень 2008 року, складено акт від 18.08.2008 № 102/23-210/31390566, в якому зафіксовано порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на 513 579,00 грн., квітень 2008 року - на 401 786,00 грн., травень 2008 року - на 640 453,00 грн., а всього на суму 1 555 818,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2008 № 0000382350/0 про зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування за березень-травень 2008 року на 1 555 818,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій податкового органу при проведенні позапланової виїзної перевірки та прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем не доведена реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджена наявність підстав для проведення позапланової виїзної перевірки позивача, однак, як вірно зазначено апеляційним судом, податковим органом була порушена організація її проведення.

Відповідно до ч.9 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Так, встановлено, що 05.08.2008 працівниками ДПІ складений акт № 15/23-215, яким встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою: АДРЕСА_1.

Зазначені обставини стали підставою для складання заступником начальника ДПІ 11.08.20008 службової записки на ім'я начальника ДПІ для використання оперативного підрозділу податкової міліції для встановлення місцезнаходження ПП «Господарь».

Судом апеляційної вірно зазначено, що вказані документи складені працівниками ДПІ поза межами повноважень, оскільки підстави для їх складання відсутні, враховуючи, що перевірка призначена лише з 15.08.2008.

На підтвердження виконання податковим органом вимог закону щодо вручення позивачу відомостей щодо проведення перевірки, ДПІ зазначає, що 15.08.2008 посадовими особами ДПІ складений акт № 10/23 про неможливість вручення керівнику ПП «Господарь» направлення на проведення виїзної позапланової перевірки, у зв'язку із незнаходженням останнього за юридичною адресою: АДРЕСА_1

Однак, зазначені дії не в повній мірі відповідають вимогам закону щодо вручення представнику ПП «Господарь» під розписку направлення на проведення перевірки та наказ про її призначення.

Так, актом про неможливість вручення направлення від 15.08.2008 встановлено, що ДПІ намагалась вручити керівнику ПП «Господарь» лише направлення на проведення перевірки. Будь-яких документів, які б підтверджували обставини вручення або неможливості вручення позивачу наказу про призначення перевірки № 648 від 15.08.2008, відповідачем не надано.

Встановивши 05.08.2008 відсутність позивача за юридичною адресою, ДПІ не скористалась правом направлення позивачу документів про проведення перевірки поштою з повідомленням про вручення.

Тоді, як матеріали справи містять документи, з яких вбачається, що позивач постійно здійснював листування поштою за адресою АДРЕСА_1, в тому числі у серпні 2008 року.

На спростування доводів податкового органу про незнаходження підприємства за юридичною адресою позивачем надані договір оренди нежитлового приміщення, площею 10 кв.м. у будинку АДРЕСА_1, укладеного ПП «Господарь» з ОСОБА_3 27.06.2006, з додатковими угодами до нього, актами прийому-передачі приміщення, квитанціями про оплату, відповідно до яких позивач орендував зазначене приміщення в період з 27.06.2006 по 15.06.2009.

Згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 15.08.2008 місце реєстрації позивача зазначено як АДРЕСА_1

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, порушення процедури проведення позапланової виїзної перевірки призвело до необґрунтованих висновків податкового органу про непідтвердження відповідними первинними документами правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

З урахуванням недотримання податковим органом вимог ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що зазначене порушення позбавляє його права на проведення позапланової виїзної перевірки, навіть за наявності для цього законних підстав.

Крім того, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також, у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року позивачем задекларовано до відшкодування з бюджету 513 579,00 грн.

Згідно розрахунку сум бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації), вказана грошова сума є частиною залишку від'ємного значення, яка фактично сплачена отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах.

В податковій декларації за квітень 2008 року у р.25.1 зазначена сума 401 786,00 грн., яка згідно розрахунку сум бюджетного відшкодування сплачена у попередніх податкових періодах.

В податковій декларації з ПДВ за травень 2008 року у р.25.1 зазначена сума 640 453,00 грн., яка згідно розрахунку сум бюджетного відшкодування сплачена у попередніх податкових періодах.

Як вбачається з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, позивач сформував податковий кредит у лютому-травні 2008 року за рахунок господарських операцій з ТОВ «Трексім», Камелот-Сервіс ТОВ МТД, ТОВ МНДВО «Прогрес», ПП «Майстред-500», ПВКП «Юніон», Одеською регіональною ТПП, ТОВ «Сайрус», ТОВ «Каалбай Логистик», ФОП ОСОБА_4

Суми податку на додану вартість та факт їх оплати по зазначеним господарським операціям підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та платіжними дорученнями.

Слід зазначити, що спірний акт перевірки не містить аналізу діяльності ПП «Господарь» та перевірки правильності визначення податкового кредиту, в тому числі оцінки реальності вчинених господарських операцій, оскільки єдиним доводом для висновку про наявність порушень з боку позивача при нарахуванні сум податку на додану вартість є лише посилання на ненадання платником ПДВ до перевірки копій первинних документів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 18.08.2008 № 0000382350/0.

Доводи, наведені скаржниками в касаційних скаргах, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та Прокуратури Одеської області та Прокуратури Одеської області - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль