Постанова № 56420291, 11.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2016 року № 826/12125/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича, за участі третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - про визнання протиправним та скасування рішення, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) з позовом до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (надалі - відповідач 1) та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича (надалі - відповідач 2 або державний реєстратор Марченко О.А.), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича № 21608643 від 27.05.2015 про відмову у державній реєстрації;

- зобов'язати Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний реєстратор Марченко О.А. прийняв протиправне рішення № 21608643 від 27.05.2015, яким ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. На переконання позивача така відмова державного реєстратора у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру, що розташована за вказаною адресою, є безпідставною та прийнятою з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868. Зокрема, подані позивачем для реєстрації права власності документи дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, подані у повному обсязі та цілком відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством, а тому відповідно підстави для відмови у державній реєстрації права власності на предмет іпотеки (квартиру) у відповідача 2 були відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2015 відкрито провадження в адміністративній справі (головуючий суддя Літвінова А.В.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015 у зв'язку із самовідводом судді Окружного адміністративного суду м. Києва Літвінової А.В. справу № 826/12125/15 передано для розгляду іншим складом суду в порядку ч. 3 ст. 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2015 дану справу прийнято до провадження суддею Іщуком І.О. та призначено до судового розгляду в судовому засіданні.

08.09.2015 в судовому засіданні суд у відповідності до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України замінив неналежного відповідача 1 (Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України) на належного - Міністерство юстиції України.

Крім того, суд керуючись нормами ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України залучив до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В судовому засіданні, призначеному на 08.12.2015, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів і третьої особи ОСОБА_4 у призначене судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. При цьому попередньо відповідач 1 подав до канцелярії суду заперечення проти позову від 30.07.2015 № 19.5-32/102, де вказав на відсутність зі сторони Міністерства юстиції України жодних прийнятих рішень та/або вчинених дій, що порушують права та інтереси позивача. Також Міністерство пояснило, що положеннями чинного законодавства не передбачено процедури проведення державної реєстрації права власності на підставі заяви за результатами розгляду якої вже було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно, та яке в подальшому скасовано в судовому порядку. У разі прийняття за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно рішення про відмову в державній реєстрації таких прав, всі оригінальні примірники документів, що були додані до заяви, повертаються заявнику. Для повторного розгляду документів заявника необхідно повторно звертатися до органу державної реєстрації прав в установленому порядку, із заявою, якій в базі даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно автоматично буде присвоєний новий реєстраційний номер та відповідно - розпочате нове реєстраційне провадження. Тобто, чинним законодавством та технічними можливостями програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виключають повторний розгляд заяви, за результатами якої було прийнято рішення.

Представником відповідача 2 попередньо в судовому засіданні 08.09.2015 також надані письмові заперечення проти позову, де зазначено про те, що оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації права власності прийняте у межах повноважень державного реєстратора та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. В тексті своїх заперечень державний реєстратор Марченко О.А. заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на позицію, наведену у письмових запереченнях від 09.10.2015.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідачів і третьої особи ОСОБА_4 в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами і третьою особою ОСОБА_3 документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, між ОСОБА_1 (за текстом договору - Іподекодержатель), ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (за текстом договору - Іпотекодавці) був укладений іпотечний договір від 21.03.2008 (надалі - Іпотечний договір), що посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 966. За умовами цього Договору (із змінами та доповненнями, внесеними згідно нотаріально посвідченого договору від 13.04.2009 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 21.03.2008) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором позики грошових коштів від 19.03.2008 за реєстраційним № 443 (із змінами та доповненнями) передали в іпотеку позивачу належну їм на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (надалі - предмет іпотеки), що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15.05.1995 Відділом приватизації залізничної районної ради народних депутатів м. Києва, що зареєстроване 17.05.1995 в Бюро технічної інвентаризації за № 3461. Суть та розмір забезпечених іпотекою зобов'язань, зокрема, - повернення позики в сумі 616 000 грн., відповідно до договору позики грошових коштів строком до 19.03.2010 включно; сплата можливих штрафних санкцій, визначених договором позики грошових коштів; інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.

Відповідно до пункту 5.2 Іпотечного договору у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцями зобов'язання в цілому або у частині, а також інших випадках передбачених цим Договором, Договором позики грошових коштів або чинним законодавством, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством.

Зокрема, положеннями п. 6.1 і 6.2 розд. 6 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» Іпотечного договору визначено, що Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані Іпотекодавцями при укладені цього Договору, виявляються недостовірними та/або недійсними, у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за Договором позики грошових коштів та цим договором, а також у інших випадках, передбачених Договором позики, цим Договором та чинним законодавством України.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та за умовами цього Договору; продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та на умовах цього Договору.

Згідно п. 6.3 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.23 цього Договору.

Також у п. 6.4 цього Договору передбачено, що сторони Договору домовились про те, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя в позасудовому порядку на підставі цього Договору, в тому числі шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання згідно із цим застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до визначених умов. Зокрема, у випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодавці підписанням цього Іпотечного договору підтверджують свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю предмета іпотеки. Іпотекодавці підписанням цього Договору також засвідчують, що наявності будь-яких інших документів, крім цього Договору та письмового рішення Іпотекодержателя про перехід права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя, для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Цей Договір та письмове рішення Іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та надають право Іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

Надалі, позивач через довірену особу ОСОБА_5 15.05.2015 подав до Реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Дана заява була зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.05.2015 10:50:03 за реєстраційним номером 11400495.

Згідно письмових пояснень позивача разом із завою 15.05.2015 для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно (квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3) були надані всі передбачені Законом України ««Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, в тому числі: копії вимог іпотекодержателя, направлених ОСОБА_3 і ОСОБА_4; поштові квитанції та описи поштових вкладень; копія листа-відповіді УДППЗ «Укрпошта» від 17.03.2014 № 303/06-К-974 про отримання ОСОБА_3 28.10.2013 листа з письмовою вимогою у ВПЗ Київ-33; копія листа-відповіді УДППЗ «Укрпошта» від 17.03.2014 № 303/06-К-973 про отримання ОСОБА_4 28.10.2013 листа з письмовою вимогою у ВПЗ Київ-33. Дані обставини представниками відповідачів в текстах заперечень не заперечувалися.

27.05.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О.А., за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення за № 21608643 про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована в АДРЕСА_4.

Підставою для відмови, державний реєстратор зазначив те, що: «з наданих документів неможливо встановити факт отримання вимоги іпотекодавцем 2 (ОСОБА_4.). Крім того, відповідно до п. 6 Поряду документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, Порядком та іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, документ, що подано в підтвердження отримання іпотекодавцем письмової вимоги, повідомлення УППЗ Укрпошта не відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила). Згідно п. 100 Правил у повідомленні про вручення поштового відправлення особисто одержувачем або уповноваженою особою у спеціальному розділі «розписка в одержанні*» учиняється підпис».

Вважаючи вказане вище рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 21608643 від 27.05.2015 необґрунтованими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі - Закон № 1952-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 2 цього Закону «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно» (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

В силу норм ст. 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV передбачено, що орган державної реєстрації прав, зокрема, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

При цьому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав приймає державний реєстратор (п. 2 ч. 2 ст. 9 цього Закон).

Одночасно нормами ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч. 7 ст. 16 вказаного Закону № 1952-IV).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 17 Закону № 1952-IV).

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868).

Так, для проведення державної реєстрації речових прав згідно п. 36 зазначеного Порядку необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Тобто, за вимогами Закону № 1952-IV та вищезазначеного Порядку № 868, підставою для проведення державної реєстрації перш за все є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, визначає п. 37 Порядку № 868, який включає в себе, зокрема: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

При цьому відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (надалі - Закон № 898-IV) «іпотека» - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В силу норм ч. 1 ст. 5 Закону № 898-IV предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 цього Закону).

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Нормами ч. 1 ст. 36 Закону № 898-IV передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас за приписами норми ч. 2 ст. 33 цього Закону положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно положень ст. 37 Закону № 898-IV Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Враховуючи вищезазначені наведені норми Законів № 1952-IV і № 898-IV, суд вважає, що законодавцем чітко передбачений порядок набуття права власності на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання по договору перед Іпотекодержателем.

Зі змісту наявної у справі копії Іпотечного договору вбачається, що сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предметом іпотеки та дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 46 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, даною нормою Порядку № 868 передбачено вичерпний перелік документів, що підлягають поданню у разі проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки. Разом з тим, для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, окрім встановлення факту щодо переходу такого права до іпотекодержателя, з'ясуванню підлягають обставини, що підтверджують: 1) факт надсилання іпотекодержателем іпотекодавцеві вимоги про усунення порушень, 2) факт отримання іпотекодавцем вказаної вимоги, а також 3) доказів того, що завершився 30 - денний строк з моменту отримання іпотекодавцем зазначеної вимоги.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації (п. 20 Порядку № 868).

У випадку відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор відповідно до п. 28 Порядку № 868 приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

В свою чергу норми п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV встановлюють, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 52 - 56 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 і 3 ст. 24 цього Закону).

Системний аналіз положень ст. 15 та 24 Закону № 1952-IV та п. 15 та 28 Порядку свідчить про їх узгодженість між собою та дає підстави стверджувати, що прийняттю рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, передують дії державного реєстратора по встановленню факту відсутності підстав для відмови в такій державній реєстрації прав та їх обтяжень шляхом перевірки відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав.

За приписами норми ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем 2, разом із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, довірена особа ОСОБА_1 подала наступні документи:

- копії повідомлень про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 18.10.2013 - вимог про сплату грошового зобов'язання за договором позики грошових коштів від 19.03.2008 року, адресованих іпотекодавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 В даних повідомленнях вимагалось негайно виконати зобов'язання за Договором позики шляхом сплати ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 616 000 грн. з врахуванням встановленого індексу інфляції та пені станом на день сплати заборгованості. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було попереджено, що в разі невиконання цієї вимоги ОСОБА_1 щодо погашення суми заборгованості у Іпотекодержателя виникає право на звернення стягнення на предмет іпотеки у встановленому чинним законодавством порядку;

- описів вкладення (форми 107) у цінні листи № 0407118308827 і № 0407118308835 про направлення іпотекодавцям (ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) поштової кореспонденції за відповідними адресами та фіскальних чеків відділення УДППЗ «Укрпошта» від 18.10.2013 № 45 і № 46;

- копії листів Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 17.03.2014 № 303/06-К-973 та від 17.03.2014 № 303/06-К-974 щодо надання інформації про видачу листів з оголошеною цінністю за № 0407118308827 і № 0407118308835. А саме в текстах цих листів органу поштового зв'язку зазначено, що листи з оголошеною цінністю № 0407118308827 від 18.10.2013 і № 0407118308835 від 18.10.2013 надійшли із Київ-040741 на ім'я ОСОБА_4 (АДРЕСА_5, 01033) та відповідно на ім'я ОСОБА_3 (АДРЕСА_5, 01033) 21.10.2013 до відділення поштового зв'язку (ВПЗ) Київ-33. Повідомлення про їх надходження в той же день були доставлені згідно з вказаною адресою. 28.10.2013 зазначені листи з оголошеною цінністю були видані одержувачам безпосередньо у ВПЗ Київ-33.

Порядок приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень визначений наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12.05.2006 № 211 «Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень».

Так, відповідно до пп. 3.2.1.2 і пп. 3.2.1.3 п. 3.2.1 розд. 3.2 Порядку пересилання поштових відправлень (в чинній редакції, надалі - Порядок № 211) при прийманні листа з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв'язку звіряє вкладення з описом ф. 107 (рис. 27), а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Опис ф. 107 вкладається до листа з оголошеною цінністю. У разі заповнення відправником 2-х примірників опису ф. 107, другий примірник, оформлений належним чином, видається відправнику. Листи з оголошеною цінністю в присутності відправника запаковуються (клапани додатково заклеюються), на відправлення наклеюється адресний ярлик. Листи (бандеролі) з оголошеною цінністю обклеюються клейовою стрічкою типу "скотч" таким чином, щоб клейова стрічка не перешкоджала нанесенню службових відміток.

Згідно пп. 3.2.1.7, 3.2.1.8 п. 3.2.1 і пп. 3.2.2.1 п. 3.2.2 розд. 3.2 Порядку № 211 на прийнятий лист (бандероль) з оголошеною цінністю відправнику видається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція), в якому, крім даних, передбачених для рекомендованих поштових відправлень, зазначається сума оголошеної цінності та сума післяплати.

При прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю в розряді "Урядове", з повідомленням про вручення, з відмітками "Звіт", "Вручити особисто" у розрахунковому документі робиться відповідна відмітка.

Прийняті в об'єкті поштового зв'язку листи (бандеролі) з оголошеною цінністю в зазначені розкладом терміни з поіменною перевіркою передаються на обробку і відправляння за призначенням.

Аналогічно п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (в редакції чинній на момент відправлення позивачем вимог про сплату грошового зобов'язання на адресу іпотекодавців), передбачено, що в разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Положеннями пп. 3.2.6.5 - 3.2.6.8, 3.2.6.10 - 3.2.6.12 і пп. 3.2.6.16 п. 3.2.6 розд. 3.2 Порядку № 211 листи з оголошеною цінністю видаються адресатам під розписку на повідомленні ф. 22. Видачу листа з оголошеною цінністю працівник зв'язку підтверджує своїм підписом (рис. 35).

Листи з оголошеною цінністю видаються працівникам зв'язку (листоношам) в доставку під розписку в книзі ф. 55, до якої вони записуються за видами та вхідними номерами.

Приймаючи для доставки листи з оголошеною цінністю, працівник зв'язку старанно перевіряє стан оболонок, печаток, пломб, стрічок, ШКІ, масу і розписується в книзі ф. 55 із зазначенням кількості прийнятих ним відправлень.

При видачі адресатам вдома листи з оголошеною цінністю, з відміткою "З описом" розкриваються. Розріз оболонки робиться з таким розрахунком, щоб не пошкодити печаток і вкладення. За бажанням одержувача лист (бандероль) з оголошеною цінністю, прийнятий з описом вкладення, при видачі може не розкриватись, але про це одержувач на повідомленні ф. 22 повинен зробити відповідну відмітку і розписатися. Наприклад: "Від розкриття відмовляюсь. Іванов."

Після повернення з доставки працівник зв'язку здає повідомлення ф. 22 на вручені листи (бандеролі) з оголошеною цінністю, складає довідку ф. 20 на невручені листи з оголошеною цінністю.

Працівник, який приймає звіт, перевіряє правильність оформлення повідомлень ф. 22, перевіряє цілісність оболонок і печаток (стрічок, пломб, ШКІ) невручених відправлень і довідок ф. 20 до них, а при потребі й масу. У книзі ф. 55 зазначається порядковий вхідний номер неврученого листа з оголошеною цінністю і робиться відмітка про приймання звіту від працівника зв'язку.

В об'єктах поштового зв'язку листи з оголошеною цінністю видаються таким самим порядком, як і при видачі адресатам вдома, але з перевіркою відповідності фактичної маси зазначеній на оболонці відправлення. У необхідних випадках стягується плата за зберігання. За повернені або дослані листи з оголошеною цінністю при видачі стягується плата за їх повернення (досилання) згідно з тарифом.

Не пізніше наступного робочого дня після вручення відправлень, повідомлення ф. 22 з розписками адресатів, накладна ф. 16, до якої приписані листи з оголошеною цінністю та видані представнику юридичної особи за одним повідомленням ф. 22, повертаються до сортувального вузла для внесення до АСРК інформації про вручення листа з оголошеною цінністю. До реєстру ф. 11 (накладної ф. 16) повідомлення ф. 22 приписуються загальною кількістю.

Крім того, порядок вручення поштового відправлення також впорядкований п. 89 і 90 Правил надання послуг поштового зв'язку, в яких зазначено, що реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу, - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ. Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.

Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

У відповідності до п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку.

Зокрема, листи з оголошеною цінністю видаються адресату за умови пред'явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред'явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку (п. 104 цих Правил).

Між тим, згідно п. 100 Правил надання послуг поштового зв'язку поштові відправлення з позначкою "Вручити особисто", адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку. Вручення зазначених поштових відправлень, а також рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка", адресованих посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, або за місцем роботи фізичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному у цих органах, підприємствах, установах, організаціях з урахуванням Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 43, с. 50).

За результатами дослідження наданих позивачем до матеріалів позову документів (а саме: копій описів вкладів форми № 107 з відбітками штемпеля відділення поштового зв'язку за 18.10.2013, фіскальних звітних чеків відділення УДППЗ «Укрпошта» та листів Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта») суд прийшов до висновку, що описи вкладення у цінні листи складені з дотриманням вимог Порядку № 211 та Правил № 270 та в сукупності з фіскальними чеками підтверджують факт надсилання позивачем вимог про усунення порушення основного зобов'язання у порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Листи Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 17.03.2014 № 303/06-К-973 та від 17.03.2014 № 303/06-К-974 містять достатні відомості про дату отримання іпотекодавцями (третіми особами) зазначених вимог. При цьому достовірність таких відомостей відповідачами і третіми особами документально не було спростовано.

Обставини щодо подання разом із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру до органу державної реєстрації договору іпотеки та доручення на уповноваження ОСОБА_5 на вчинення відповідних дій відповідачами не заперечуються.

Через невиконання зазначених вимог, ОСОБА_1 на підставі застереження, що міститься в Іпотечному договорі, вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, у зв'язку з чим 15.05.2015 звернувся із заявою № 11400495 про реєстрацію на ним права власності на предмет іпотеки до органу державної реєстрації.

З урахуванням вищенаведеного суд погоджується з твердженнями позивача про те, що матеріали реєстраційної заяви № 11400495 від 15.05.2015 містять документи, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцями письмових вимог іпотекодержателя, з якими законодавець пов'язує настання права на звернення іпотекодержателя за перереєстрацією права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був дотриманий порядок вчинення дій та подачі документів для проведення державної реєстрації з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, - оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - квартиру, що розташована у АДРЕСА_1, з підстав, наведених у рішенні державного реєстратора Марченка О.А. № 21608643 від 27.05.2015 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Як наслідок наведена обставина є самостійною підставою для скасування спірного рішення державного реєстратора.

Одночасно суд встановив наступні обставини. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2015 по цивільній справі № 2601/18857/12 (провадження № 2/752/241/15) був задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині стягнення з ОСОБА_3 суми коштів у розмірі 4 878 445,20 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з Іпотечним договором від 21.03.2008 - квартиру АДРЕСА_6, та належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Способом реалізації предмета іпотеки встановлено проведення прилюдних торгів. Дане рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2015 набрало законної сили 12.05.2015, та на його виконанні 22.05.2015 видані виконавчі листи зі строком пред'явлення до 12.05.2016.

Цим рішення районного суду (копія якого наявна в матеріалах справи) підтверджується факт застосування позивачем способу звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на підставі рішення суду, передбачений ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні 08.12.2015, виконавчі листи, видані 22.05.2015 по цивільній справі № 2601/18857/12 не були звернені до виконання, у зв'язку з тим, що ткачук Д.М. вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим суд вважає, що в даному випадку завершення одної із обраних ОСОБА_1 процедур звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру) в світлі норми ст. 61 Конституції України (дана стаття Конституції містить положення про неприпустимість притягнення до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення більше одного разу) виключає можливість застосування іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (аналогічний правовий висновок наведений ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 № К/800/19745/15).

Між тим в силу норм ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-IV, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, виходячи з аналізу норм Закону № 1952-IV слідує, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов'язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформленими, а усі етапи їх перевірки - завершені.

У зв'язку з цим та керуючись положеннями ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що з метою захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (квартиру). Дані висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду України, наведеної у постанові від 11.11.2015 у справі № 819/1849/13-а, та Вищого адміністративного суду України, - у постановах від 18.02.2016 № К/800/24520/15, від 11.02.2016 № К/800/122838/15, від 17.11.2015 № К/800/25876/15 і від 15.04.2015 № К/800/27324/14.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідно підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича № 21608643 від 27.05.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер 264390989) судові витрати у розмірі 146,16 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді: І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко