Постанова № 56420177, 11.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2016 року 16:00 №826/19650/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 №0012382201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2015 №826/19650/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2015, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2015 №К/800/22993/15 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на відсутність документального підтвердження господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг». За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

В судовому засіданні, суд протокольною ухвалою замінив відповідача Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на його правонаступника - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

14.12.2015 суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 106 488,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 14.11.2014 №1249/26-54-22-01-34956246.

На підставі акта від 14.11.2014 №1249/26-54-22-01-34956246 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 №0012382201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 133 110,00 грн., у тому числі: 106 488,00 грн. - основний платіж, 26 622,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 02.12.2014 №0012382201, товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акта перевірки від 14.11.2014 №1249/26-54-22-01-34956246 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг» за договором субпідряду від 20.02.2014 №ПТ/2002/КР.

В обґрунтування зазначених доводів відповідач посилався на відсутність дозвільної, проектної та робочої документації, журналу вступного інструктажу з питань охорони праці.

Однак, суд не погоджується з висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг» (субпідрядник) укладено договір субпідряду від 20.02.2014 №ПТ/2002/КР, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується на умовах договору і згідно вимог діючого законодавства, у відповідності до завдання і вимог підрядника, на свій ризик, власними силами, засобами, технікою і обладнанням доставити матеріали до місця виконання робіт, виконати і здати підряднику у встановлений договором строк комплекс робіт. Повний перелік робіт міститься в додатку №1 до договору.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору субпідряду від 20.02.2014 №ПТ/2002/КР, додатку до договору №1 «Розподіл ціни договору по пакетам робіт», додатків до договору №2, №3, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), актів здачі-приймання виконаних робіт, розрахунки вартості виконаних робіт та сум оплати за розрахунковий період, рахунків-фактур, податкових накладних.

Що стосується недоліків довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), зокрема, відсутності дати їх видачі, то суд вказує наступне.

Незначні недоліки в заповненні довідок форми КБ-3, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про відсутність юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг. Встановлення факту здійснення господарської операції, передує встановленню всіх обставин, яким належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у їх сукупності.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 18.11.2014 №К/800/41442/14.

Розрахунки за виконані роботи між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг» не проводились, у зв'язку з відступленням права вимоги за договором субпідряду від 20.02.2014 №ПТ/2002/КР, на підставі договору про відступлення права вимоги від 08.07.2014 №0807/14 укладеного між первісним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг», новим кредитором - приватним підприємством «Люкспостач» та боржником - товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго».

Так, згідно договору про відступлення права вимоги від 08.07.2014 №0807/14 первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором субпідряду від 20.02.2014 №ПТ/2002/КР з боржником, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором.

Акти звірки взаєморозрахунків від 08.07.2014 та від 04.08.2014, підтверджують оплату приватним підприємством «Люкспостач» отриманих послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» за договором від 20.02.2014 №ПТ/2002/КР.

Що стосується відсутності дозвільної, проектної та робочої документації, журналу вступного інструктажу з питань охорони праці, то суд наголошує, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів мав місце.

Так, посилання відповідача на порушення позивачем Закону України «Про охорону праці» у зв'язку з неподанням до перевірки журналу вступного інструктажу не є свідченнями того, що товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» порушено податкове законодавство, оскільки зазначений Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

Отже, журнал вступного інструктажу не є документом пов'язаним з обчисленням і сплатою податків і зборів, а тому його відсутність, в силу приписів пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, не є підставою для визнання відсутності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг» за договором субпідряду від 20.02.2014 №ПТ/2002/КР.

Також, з матеріалів справи вбачається, що договір субпідряду від 20.02.2014 №ПТ/2002/КР був укладений на виконання договору від 09.08.2013 №КР-ПЕ укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛФ».

Так, виконання умов договору від 09.08.2013 №КР-ПЕ підтверджується матеріалами справи, зокрема: довідками про вартість виконаних робіт, актами здачі-приймання виконаних робіт, рахунками-фактур, робочою документацією, накладними, тощо.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг» вказано на податкову інформацію Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 29.08.2014 №593/20-3301-07/33776671 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2014 року».

Однак, суд відхиляє посилання відповідача на матеріали податкової інформації від 29.08.2014 №593/20-3301-07/33776671 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг», як на доказ відсутності реального характеру здійснених правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки з назви та змісту вказаного акта вбачається, що звірка товариства з обмежено відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг» фактично не проводилась і обставини щодо господарських операцій здійснених даним товариством податковим органом реально не встановлювались.

Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного товариства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Також, відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісним виконавцем (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 №К/800/64137/13.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «КБГ Фудс Трейдінг» документально підтверджені та мали реальний характер.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування позивачем податкового кредиту; матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 №0012382201 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 02.12.2014 №0012382201.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» (код ЄДРПОУ 34956246) судові витрати в сумі 266 (двісті шістдесят шість) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський