Рішення № 56419225, 09.03.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/454/16-ц

Провадження № 2/750/713/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова

в складі: головуючої судді - Логвіної Т.В.,

при секретарі - Тітовій О.Б.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ПАТ «Банк національний кредит» звернулось до суду в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації з позовом до відповідача про зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 125362,81 доларів США, одержані за Договором про внесення змін від 29.05.2015 р. до договору банківського вкладу "Депозит різдвяний" №DF 1649/2014-1 строком на 25 місяців в іноземній валюті - долар США (без капіталізації процентів).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перевіркою укладеного між ОСОБА_2 та Банком договору банківського вкладу "Депозит різдвяний" строком на 25 місяців в іноземній валюті - долар США (без капіталізації процентів), було виявлено його нікчемність з підстав, встановлених п.1 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зокрема, позивач вказує на те, що у зв'язку із незастосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою Банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату зазначеної у позові суми.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що договором банківського вкладу "Депозит різдвяний" №ББ 1649/2014-1 строком на 25 місяців в іноземній валюті - долар США (без капіталізації процентів) встановлено зобов'язання, за яким Банк відкриває ОСОБА_2 як вкладнику депозитний рахунок НОМЕР_1, а ОСОБА_2 вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 4 170 000 доларів США в іноземній валюті - доларах США (п.2.1. договору).

У свою чергу, Банк сплачує ОСОБА_2 процентну ставку за користування депозитом в розмірі 11,50% річних (пункт 2.2. договору).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Згідно з пунктом 3.7. договору (в редакції договору про внесення змін від 29.05.2015 р.) у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачують за ставкою в розмірі 11,5% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пункт 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, коли банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Водночас, між позивачем та ОСОБА_2 не укладалось жодних правочинів, які передбачають відмову Банка від майнових прав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема із закону і договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 3 статті 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нараховані процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо і передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Частина 5 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачає, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Частиною 6 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

При цьому, згідно з частиною 3 статті 1058 та статтею 1074 Цивільної кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Таким чином, суд доходить висновку, що виплата ОСОБА_2 вкладу та нарахованих процентів за період від дати внесення коштів на вкладний рахунок і до дня, що передує їх поверненню, відповідає зазначеним вище нормам цивільного законодавства, така виплата не є відмовою Банка від своїх майнових прав, враховуючи положення ст. 509 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у даному зобов'язанні управленою стороною по відношенню до Банку виступає саме вкладник.

Враховуючи вищевикладене, позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: