Рішення № 56416454, 03.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/440/16

Головуючий у першій інстанції Гура А. І.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Плавич Н.Д.,

при секретарі - Коноваленко Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, залишення дитини проживати з матір'ю за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 5 серпня 2015 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що уклала шлюб з ОСОБА_4 25 листопада 2011 року, у шлюбі народилася дитина дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на не проживання разом, не можливість подальшого спільного життя та збереження шлюбу, позивач ОСОБА_3 просила розірвати шлюб з ОСОБА_4, дитину залишити проживати з нею, після розірвання шлюбу іменуватися шлюбним прізвищем (а.с.2).

Відповідач ОСОБА_4 пояснень, заперечень суду першої інстанції в судовому засіданні не надав, в надісланій на адресу суду письмовій заяві погодився на розірвання шлюбу, однак заперечував проти залишення дитини з матір'ю з тих підстав, що визначення місця проживання дитини має бути вирішено у іншій справі (а.с.13).

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року позов задоволено, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено проживати з матір'ю; після розірвання шлюбу залишено ОСОБА_3. прізвище «ОСОБА_3» (а.с.22-24).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції в частині залишення проживання дитини з матір'ю скасувати.

Неправильність рішення суду в частині, що оскаржена, мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржена, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрували шлюб ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а.с.4а).

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Місце проживання позивача ОСОБА_3 зареєстровано в м. Кодимі Одеської області, відповідача ОСОБА_4 зареєстровано в м.Одесі (а.с.3, 10).

5 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу. Позовна заява містила виклад обставини, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги про розірвання шлюбу, посилання на норму матеріального права, на підставі якої заявлено вимоги, а саме на статтю 110 СК України, що регулює право пред'явлення позову про розірвання шлюбу. До позовної заяви ОСОБА_3 додала свідоцтво про шлюб, копію свідоцтва про народження дитини, документ про сплату судового збору. ОСОБА_3 просила розірвати шлюб з ОСОБА_4, залишити їй прізвище «ОСОБА_3» після розірвання шлюбу, залишити дитину проживати з нею (а.с.2).

Ухвалюючи рішення в спорі про розірвання шлюбу, суд першої інстанції розірвав шлюб, залишив дружині прізвище «ОСОБА_3» після розірвання шлюбу, залишив дитину дочку ОСОБА_5 проживати з матір'ю. При цьому суд не звернув увагу на те, що довідка про проживання дитини з матір'ю до позовної заяви не додана, що між батьками домовленість щодо місця проживання дитини відсутня, що відповідач в своїй письмовій заяві довів до відома суду, що дитина знаходиться з ним, що місце проживання дитини є спірним тощо.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання (ч.2 ст.104 СК України). Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України). Припинення шлюбу стосується прав та обов'язків подружжя, що врегульовані розділом П СК України.

Права та обов'язки матері, батька і дитини врегульовані розділом Ш СК України, зокрема, главою13 визначені особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей, в тому числі й право батьків на визначення місця проживання дитини (ст.160 СК України).

Отже, при розірванні шлюбу вирішуються права та обов'язки подружжя, а місце проживання дитини є немайновим правом дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст.160 СК України). Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК України).

ОСОБА_4 не заперечував проти розірвання шлюбу, не оскаржує в апеляційному порядку й висновок суду першої інстанції про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ним ОСОБА_4, залишення ОСОБА_3 після розірвання шлюбу прізвища «ОСОБА_3».

Поряд з цим, ОСОБА_4 не згоден з висновком суду про залишення дитини проживати з матір'ю.

Зміст позовної заяви ОСОБА_3 вказує на те, що спір виник щодо прав та обов'язків подружжя, який породжує шлюб. «Залишення дитини проживати з матір'ю» не є позовною вимогою про визначення місця проживання дитини. Зазначення в рішенні суду при вирішенні спору про розірвання шлюбу між подружжям про залишення дитини (дітей) проживати з матір'ю чи з батьком допустиме тоді, коли наявна згода обох батьків на те, з ким проживатимуть діти після розірвання шлюбу між батьками. Наявні в справі матеріали підтверджують те, що така взаємна згода була відсутня як на момент ухвалення рішення про розірвання шлюбу так і на тепер. Фактично на час розгляду справи про розірвання шлюбу дитина проживала в м. Одесі з батьком, мати ж проживала в м. Кодима. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 має місце спір про визначення місця проживання дитини малолітньої дочки ОСОБА_5, який у разі не досягнення згоди між батьками щодо місця проживання дитини підлягає вирішенню органом опіки та піклування або судом на підставі статей 160, 161 СК України.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції зміні шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду висновку про залишення дитини проживати з матір'ю.

Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, залишення дитини проживати з матір'ю - змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду висновок про залишення дитини проживати з матір'ю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Н.Д.Плавич