Ухвала суду № 56416205, 04.03.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24923/15-к

Провадження по справі за № 1-«кс»/ 522/4044/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2016 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., за участю слідчого Дмитренка Т.О., розглянувши клопотання слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Дмитренка Т.О., про надання тимчасового доступу, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Дмитренко Т.О., звернувся до суду з клопотанням, погодженим із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, про надання тимчасового доступу до документів, тобто можливості оглянути та вилучити документи ТОВ «Адоніон» у ПАТ «Банк Восток».

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на наступне.

Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні зареєстрованому в ЄРДР №12015160020000161 від 06.07.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Так, відповідно до листів Одеської митниці ДФС №5883/5/15-70-26-02 від 01.07.2015 та №5945/5/15-70-26-02 від 17.07.2015 встановлено, що службові особи ТОВ «Адоніон» (ЄДРПОУ 39259703) та МПП «Вісла» (код ЄДРПОУ 25038179) при здійсненні митного оформлення товарів імпортованих з республіки Туреччина на митну територію України, використали підроблені документи, в результаті чого до державного бюджету не надійшли грошові кошти у виді не сплачених митних платежів за імпортовані товари на територію України в загальній сумі близько 129 млн. грн.

У зв'язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність в отриманні тимчасового доступу до вищевказаних речей та документів, та можливості їх вилучення.

В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та просив його задовольнити з наведених підстав.

Заслухавши слідчого, а також дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.

Розглядаючи зазначене клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що наявні у кримінальному проваджені матеріали не дають достатніх підстав вважати, що документи, які знаходяться в справі Господарського суду Одеської області №916/3796/15, мають значення для кримінального провадження та неможливо іншими засобами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. З іншого боку, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження підстави для звернення слідчого із зазначеним клопотанням, а вимоги про вилучення документів ТОВ «Адоніон» в Господарському суді Одеської області є необґрунтованими і не заснованими на вимогах чинного кримінального процесуального законодавства України.

Так, відповідно до ч.2 ст.163 КПК України слідчим не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів в Господарському суді Одеської області, тому його вимога про розгляд клопотання без участі співробітників суду не ґрунтується на зазначеній нормі КПК України.

При цьому слідчий суддя звертає увагу слідчого на те, що документи, які вимагаються ним до вилучення становлять охоронювану законом таємницю (конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю), знаходяться у володінні Господарського суду Одеської області, на який законодавцем згідно із вимогами ч.2 ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011р. (із змінами і доповненнями) покладено обов'язок щодо забезпечення збереження інформації, що становить конфіденційну інформацію. Тому знищення речей та документів, що запитуються слідчим неможливо без відома співробітників суду. Будь-яких доказів про те, що співробітники суду знаходяться у злочинній змові з посадовими особами ТОВ «Адоніон» слідчий не надав.

Конфіденці?йна інформ?ація - інформація про фізичну особу (персональні дані) або юридичну особу, доступ та поширення якої можливі лише за згодою її власників (тобто тих, кого ця інформація безпосередньо стосується) та на тих умовах, які вони вкажуть. Відповідно до ст.21 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992р., конфіденційна інформація разом із службовою та таємною інформацією належить до інформації з обмеженим доступом.

Інформація, яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях і інших документах, що фігурують в діяльності юридичної особи. Розголошення даних, що містяться в таких документах, може бути використано конкурентами і, відповідно, завдати економічної та іншої шкоди юридичній особі.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992р., право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Згідно із ч.1 ст.20 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992р., за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Частиною 2 ст.21 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992р. встановлено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Згідно із ч.1 ст. 27 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992р., порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011р., публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011р., інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація.

Статтею 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011р., конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011р., розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Згідно із п.3 ч.3 ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011р., розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом та вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.

Таким чином інформація, що міститься в документах в справі Господарського суду Одеської області №916/3796/15 належить до охоронюваної законом таємниці.

Відповідно до ч.6 ст.163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Виходячи зі змісту ч.6 ст.163 КПК України, слідчий зобов'язаний довести суду факт неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів та неможливості їх отримання з інших доступних джерел. Слідчий суддя звертає увагу слідчого на те, що зазначену інформацію він може отримати від податкової інспекції, на обліку в якій знаходиться підприємство, в реєстраційній службі, в інших органах державної влади, в яких, згідно із нормами чинного законодавства, знаходиться на обліку ТОВ «Адоніон», а також з відкритих джерел в мережі інтернет, в тому числі, з Єдиного державного реєстру судових рішень, сайту Вищого господарського суду України.

Також як встановлено в судовому засіданні слідчий не звертався безпосередньо до службових осіб ТОВ «Адоніон» про надання інформації, про яку йде мова в клопотанні, тому надання слідчому тимчасового доступу до документів, що становлять охоронювану законом таємницю є передчасним та необґрунтованим, а незаконне вилучення зазначених в клопотанні документів призведе до незаконного втручання у господарську діяльность підприємства, що прямо заборонено ст.6 ГК України.

Відповідно до ст.6 ГК України, одним із принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно ст.163 КПК України, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі, або документи:

1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Згідно ст.160 КПК України, в клопотанні про тимчасовий доступу до речей і документів крім іншого зазначаються речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати, значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні, можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Також слід зазначити, що згідно п.5 ст.162 КПК України відомості, які можуть становити охоронювану законом таємницю. Згідно п.6 ст.163 КПК України, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених ч.5 цієї статті, доведе неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

В своєму клопотанні слідчий ніяк не обґрунтовує необхідність надання дозволу до речей і документів, які між іншим становлять собою охоронювану законом таємницю.

У клопотанні слідчий просить тимчасовий доступ за 2014-2015 роки, проте відомості про злочин внесені до ЄРДР лише 06.07.2015 року. З витягу з ЄРДР неможливо встановити, за яким фактом злочину внесені відомості та за який період діяльності ТОВ «Адонінон».

Згідно частини 4 статті 358 КК України використання завідомо підробленого документу не передбачає завдання збитків скоєним злочином. Зважаючи, що відомості, внесені до ЄРДР за ч. 4 ст. 358 КК України, інформація про рух грошових коштів на банківських рахунках, не відноситься до документів, щодо яких необхідно проводити тимчасовий доступ при розслідуванні вказаного злочину.

Відомості стосовно вказаних в клопотанні слідчого осіб та підприємств про злочин, який передбачає завдання матеріальної шкоди державі, не були внесені до ЄРДР. Тому клопотання слідчого про надання тимчасового доступу до речей та документів винесено всупереч ч.3 ст.214 КПК України і не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст.214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

Тому суд, приходить до висновку що у задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити, оскільки встановлено відсутність правових підстав, передбачених ст. 160 КПК України, для надання тимчасового доступу до зазначених документів.

Керуючись ст.ст.159-166 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Дмитренка Т.О., про надання тимчасового доступу до документів, - відмовити з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: В.В. Іванов

04.03.2016