Постанова № 56416087, 10.03.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3606/16-к

№ 1-кс/522/3777/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року м.Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Капля О.І., при секретарі Стогнієнко Т.Г., за участі прокурора Федюка О.Т., представників заявника ОСОБА_1 та Замковенко О.М., розглянувши у судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_3 адвоката Замковенко О.М. про скасування арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_3 в особі представника Замковенко О.М. звернувся до суду з клопотанням, в якому просить в рамках кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 р., зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5, ч. 2 ст. 258-5 та ч. 3 ст. 109 КК України, скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Кушніренко Ю.С. від 25 лютого 2016 року (надалі ухвала від 25.02.2016 року), на речі та документи вилучені працівниками слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області 22.02.2016 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2016 року в ході проведення обшуку в квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування клопотання, заявник посилається на те, що під час постановлення ухвали про накладення арешту на майно ОСОБА_3, вилученого в ході обшуку 22 лютого 2016 року за адресою: АДРЕСА_1, судом не було враховано процесуального статусу ОСОБА_3 та приписів п.п. 3 п. 2 ст. 173 КПК України, ст. 276 та ст. 279 КПК України, ст. 59 Конституції України.

На думку заявника, викладене свідчить про незаконність проведення досудового розслідування і відповідно накладення арешту на майно ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження № 42014000000000802.

В судовому засіданні захисники ОСОБА_3, ОСОБА_1 та Замковенко О.М. наполягли на задоволенні клопотання, повністю підтримали викладені у клопотанні доводи, у тому числі, зазначили, що процесуальні дії з вилучення і арешту майна здійсненні в порушення п.п. 3 п. 2 ст. 173 КПК України щодо особи, яка в кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного, а є лише свідком.

Слідчий в ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області Дунай Д.О. до судового засідання не явився, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду клопотання.

Прокурор Федюк О.Т. вимог клопотання не визнав та вказав, що підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна відсутні, кримінальне провадження зареєстровано та розслідується в рамках КПК України. При проведенні обшуку та накладенні арешту слідчим і судом не було допущено порушень КПК України. Тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Розглянувши клопотання, заслухавши пояснення сторін, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до «Узагальнень судової практики з розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів кримінального провадження», Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014, щодо осіб, які не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючі приписи ч.2 та ч.4 ст.173 КПК України, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя повинен дослідити та вирішити питання обґрунтованості накладеного арешту та наявність в ньому потреби. У тому числі враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. А також знайти найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

В ході судового розгляду встановлено, що Слідчім відділом Управлінням Служби безпеки України в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 р., за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-5, ч. 2 ст. 258-5 та ч.3 ст. 109 Кримінального кодексу України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами прокуратури Одеської області.

В рамках розслідування кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 р. встановлено, що на території Одеської області працює конвертаційний центр, діяльність якого спрямована на надання не правомірної вигоди платникам податків та обготівковування грошових коштів. Окрім того, слідством встановлено, що організатором та фактичним керівником конвертаційного центру є громадянин України ОСОБА_5, 1977 року народження.

В судовому засіданні прокурором було зазначено, що до роботи вказаного конвертаційного центру причетний ОСОБА_3, який є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінант Транс", оскільки він постійно спілкувався з ОСОБА_5 та підприємство, яке він очолює, задіяно в схемі надання неправомірної податкової вигоди та є активним учасником конвертаційного центру.

Суд не може погодитись з такими доводами прокурора, оскільки останнім в судовому засіданні не було надано належних доказів факту спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_6 саме щодо укладення з низкою комерційних структур фіктивних угод та перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки фіктивних підприємств, а також не надано доказів про причетність до роботи вказаного конвертаційного центру.

Окрім того, в судовому засіданні прокурором було зазначено, що конвертаційний центр, який проводить свою діяльність на території Одеської області, здійснює постійну діяльність щодо фінансування проросійських Інтернет ресурсів, сепаратистських організацій, а також фінансував терористичних організацій, а так як підприємство, яке очолює ОСОБА_3 є учасником даного конвертаційного центру, то і сам ОСОБА_3 є причетним до вказаних кримінальних правопорушень.

З таким висновком прокурора суд погодитися не може оскільки жодних доказів на підтвердження факту причетності ОСОБА_3 до будь-яких терористичних організацій а тим більше їх фінансування слідчим в судовому засіданні надано та доведено не було.

Також в судовому засіданні прокурор надав суду протокол допиту ОСОБА_3 від 22.02.2016 р. та зазначив, що у відповідності до даного протоколу ОСОБА_3 свою участь у роботі конвертаційного центру не заперечував та надав слідству вичерпну інформацію про його роботу.

Захисники ОСОБА_3 проти такого доводу прокурора заперечували та пояснили, що допит ОСОБА_3 22.02.2016 р. проводився без їх участі хоча сам ОСОБА_3 неодноразово звертався до слідчого з заявою про забезпечення його законного захисника під час проведення допиту, чим було порушено ст. 59 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших держаних органах діє адвокат, та порушено ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Окрім того захисниками ОСОБА_3 було зазначено, що протокол допиту від 22.02.2016 р. ОСОБА_3 було підписано під тиском співробітників слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області, а покази, надані ОСОБА_3 під час допиту 22.02.2016 р. викладені не вірно та не відповідають дійсності.

Під час повторного допиту 26.02.2016 р., як ОСОБА_3, так і його законним захисником, неодноразово заявлялося, що надані покази під час допиту 22.02.2016 р. були надані під тиском та не відповідають дійсності.

Окрім того, в судовому засіданні захисниками зазначено, що ОСОБА_3 було подано скаргу до Управління Служби безпеки України в Одеській області на неправомірні дії слідчого.

Також захисниками було зазначено, що на момент розгляду клопотання судом, ОСОБА_3 так і не було пред'явлено підозри в рамках кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 р., зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5, ч. 2 ст. 258-5 та ч. 3 ст. 109 КК України.

У відповідності до ст. 170 КПК України осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Викладене свідчить про незаконність накладеного арешту ухвалою слідчого судді від 23.11.2015 року на майно ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження № 42014000000000802.

Також слід погодитись з доводами заявника, про те, що відповідно до ст.174 КПК України, право володільця (власника) майна на скасування арешту, не залежить від використання ним права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, згідно з нормами ст. 309 КПК України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.174 КПК України володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При викладених обставинах, враховуючі приписи ч.2 та ч.4 ст.173 КПК України, вважаю необґрунтованим накладення арешту на належні ОСОБА_3 речі та документи у кримінальному провадженні № 42014000000000802.

Викладений висновок дає право слідчому судді скасувати арешт майна і відповідно до ч.3 ст.172 КПК України, зобов'язати орган досудового розслідування і прокурора негайно повернути вилучене майно володільцю.

Керуючись ст.ст.173,174, 303-307, 318-380 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_3 - задовольнити повністю.

Скасувати арешт з майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Кушніренка Ю.С. від 25 лютого 2016 року «про накладення арешту на майно», в рамках кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2016 р., зареєстрованого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-5, ч. 2 ст. 258-5, ч. 3 ст. 109 КК України, вилучені працівниками слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області 22.02.2016 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 08.02.2016 року в ході проведення обшуку в квартирі, що належить на праві власності ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Одеській області негайно повернути ОСОБА_3 майно, вилучене 22.02.2016 року працівниками слідчого відділу Управління Служби безпеки країни в Одеській області на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 08.02.2016 року в ході проведення обшуку в приміщеннях квартири, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 в рамках кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 р., зареєстрованого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-5, ч. 2 ст. 258-5, ч. 3 ст. 109 КК України, - згідно протоколу обшуку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: О.І.Капля

10.03.2016