Ухвала суду № 56414989, 14.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3617/15-ц 14.03.2016 14.03.2016 14.03.2016

Провадження №22-ц/784/610/16

Справа № 487/3617/15-ц

Провадження № 22ц/784/610/16 Головуюча у 1-й інстанції Темнікова А.О.

Категорія 39 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

14 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2, яка також є представником ОСОБА_3,

- відповідача ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2015 року ухвалене за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Третя миколаївська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування, стягнення грошових коштів,

встановила:

14 травня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через ОСОБА_2 пред'явили до суду позов до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування по 1/3 частині домоволодіння АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_8 та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, видане ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_9.

Збільшуючи позовні вимоги, позивачі просили стягнути на їх користь по 1/3 суми проданого домоволодіння АДРЕСА_1.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2015 року залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, власник спірного жилого будинку ОСОБА_6

Позивачі зазначали, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_8

13 лютого 1960 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 і взяла прізвище ОСОБА_8.

У шлюбі у них народились дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Під час перебування у шлюбі, 13 червня 1989 року подружжя придбали за договором купівлі-продажу жилий будинок в АДРЕСА_1, право власності на який оформили за ОСОБА_11

ІНФОРМАЦІЯ_4 року мати позивачів ОСОБА_8 померла.

-2-

Після її смерті спадщину фактично прийняли позивачі, їх брат ОСОБА_9 та чоловік померлої - ОСОБА_11, оскільки вони приймали участь у похованні та отримали у спадщину особисті речі та документи спадкодавця.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_11 помер.

Після його смерті спадщину прийняли його дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_9

Між позивачами та ОСОБА_9 була домовленість про оформлення спадщини у рівних частках після підготовки ним відповідних документів.

Однак цього не сталося, а ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_9 помер.

Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4, яка не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців та одержала свідоцтво про право на спадщину на вищезазначений будинок.

29 квітня 2014 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу ОСОБА_4 продала успадкований жилий будинок ОСОБА_6

Посилаючись на те, що їх брат ОСОБА_9 успадкував після смерті їх матері лише 1/3 частину вищезазначеного домоволодіння, позивачі просили позов задовольнити.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2015 року відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду та виклавши в скарзі обставини аналогічні позову, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись на її безпідставність, просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_8 була матір'ю позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

13 лютого 1960 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 і взяла прізвище ОСОБА_8 (а.с.9, 10). Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5, 43).

13 червня 1989 року подружжя, у спільну власність, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбали жилий будинок в АДРЕСА_1, право власності на який оформили за ОСОБА_11 (а.с.46-47).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_8 померла (а.с.10).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно у праві спільній власності на частку жилого будинку, що розташований в АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги після її смерті на частку у спільній власності на житловий будинок, в силу ст. 529 ЦК Української РСР були чоловік ОСОБА_11, син ОСОБА_9, та дочки - ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Після смерті ОСОБА_8 спадкова справа не відкривалася (а.с. 176-177).

-3-

На час відкриття спадщини в спірному будинку проживали і були зареєстровані лише чоловік та син спадкодавця, які не відмовлялися від спадщини і продовжували там проживати, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст.549 ЦК Української РСР вони вважалися такими, що прийняли спадщину.

Позивачі проживали окремо від спадкодавця та не подавали державній нотаріальній конторі заяв про прийняття спадщини після смерті своєї матері.

З матеріалів справи також вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_11 помер. Із спадкової справи № 492/2004 після смерті ОСОБА_11, яка заведена Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою вбачається, що спадщину прийняв лише його син ОСОБА_9 в установленому законом порядку (а.с. 96-105).

ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_9 помер.

Із спадкової справи № 379/2013 після смерті ОСОБА_9, яка заведена Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою слідує, що спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4, яка 25 квітня 2014 року одержала свідоцтво про право на спадщину на вищезазначений будинок, який належав ОСОБА_11, батьку спадкодавця та, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с. 29-73).

15 травня 2014 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 і взяла його прізвище ОСОБА_4

Із вищезазначеної спадкової справи після смерті ОСОБА_9 вбачається, що в строк у шість місяців з часу відкриття спадщини, 13 січня 2014 року та 26 липня 2013 року нотаріусу подали заяви про прийняття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_9 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

29 квітня 2014 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу ОСОБА_4 продала успадкований жилий будинок ОСОБА_6. Право власності ОСОБА_6 на спірний будинок, позивачі в суді не оспорювали.

12 грудня 2014 року постановою державного нотаріуса Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Фоменко С.П. відмовлено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно після смерті ОСОБА_11 та ОСОБА_8 у зв'язку з неприйняттям ними спадщини.

В обґрунтування позову, позивачі зазначали, що фактично прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_8, оскільки приймали участь у її похованні, отримали у спадщину особисті речі та документи спадкодавця.

Як встановлено позивачі проживали окремо від спадкодавця та не подали державній нотаріальній конторі заяв про прийняття спадщини після її смерті, а тому відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР спадщину не прийняли.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що позивачі фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Навпаки, із пояснень ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та була представником ОСОБА_3 в суді першої інстанції слідує, що позивачі після поховання матері та спливу 9 днів повернулися до своїх родин, будь-яких речей та документів матері з будинку вони не забирали, оскільки в ньому постійно мешкав чоловік спадкодавця та їх брат. На спадкове майно вони не претендували, із заявами про прийняття спадщини не звертались, та не вважали це необхідним.

-4-

Після смерті ОСОБА_11, яка сталася у 2004 році, та з яким постійно проживав лише їх брат ОСОБА_9, позивачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини не подавали та на спадкове майно не претендували. У 2013 році помер їх брат. У смерті брата позивачі вважають винною його дружину ОСОБА_4, тому вони вирішили відновити законність та звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті матері та, отримавши відмову у вчиненні нотаріальної дії, до суду.

Сама по собі участь позивачів у похованні спадкодавця не свідчить про прийняття ними спадщини.

За таких обставин, відповідно до вимог положень ст. 549 ЦК Української РСР вважати позивачів такими, що прийняли спадщину не можна.

Встановивши те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті матері спадщину не прийняли в установленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання за кожною з позивачів права власності по 1/3 частині спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_8, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину видане ОСОБА_4 та стягнення грошових коштів. У зв'язку з чим, обґрунтовано ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення судом вимог цивільного та процесуального законодавства, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко