Постанова № 56414836, 14.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/660/16-п 14.03.2016 14.03.2016 14.03.2016

Номер провадження: 33/784/37/16

.

П О С Т А Н О В А

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Куценко О.В.

за участю особи яка притягнута до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2016 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Жданівка Донецької області, мешканця АДРЕСА_1,

- притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

встановив:

Згідно постанови суду, 7 лютого 2016 року о 22 год. 40 хв. в м. Миколаєві по вул. Космонавтів в районі будинку № 124, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Део Ланос", державний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння згідно результатів алкотестера "Драгер", цифровий показник якого показав 0,88 % алкоголю в крові. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.9.а Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та змінити захід стягнення на штраф.

Вказує на те, що суд в порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу за його відсутності. Вважає, що суд неповно дослідив обставини справи, при призначенні адміністративного стягнення не врахував особу правопорушника, його майновий стан, пом'якшуючі обставини. Так, апелянт посилається на те, що він є тимчасово переміщеною особою, має дружину та двох дітей, автомобіль ним використовувався у робочих цілях, а тому позбавлення його права керувати транспортними засобами поставить його та його сім'ю в дуже скрутне становище.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та матеріали надані до апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на доказах, досліджених і оцінених судом першої інстанції та апелянтом не оскаржується.

Відповідно до вимог ст. 130 ч.1 КУпАП, забороняється керувати транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість, реакцію.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину у скоєних правопорушеннях визнав в повному обсязі та пояснив, що дійсно 7 лютого 2016 року він сів за кермо автомобіля в нетверезому стані з метою перепаркувати автомобіль. Він щиро кається в скоєному.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Між тим, при обрані правопорушнику стягнення, суд не врахував, що ОСОБА_1 визнав вину, підтвердивши при складанні протоколу обставини вчинення адміністративного правопорушення.

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, які досліджені апеляційним судом, робота ОСОБА_1 пов'язана з частими відрядженнями, автомобіль ним використовувався у робочих цілях, що становить джерело доходу його сім'ї. Крім того, ОСОБА_1 має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей, є тимчасово переміщеною особою, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху притягується вперше.

Зазначене свідчить про наявність підстав для пом'якшення правопорушнику призначеного судом першої інстанції стягнення, яке є надмірно суворим з урахуванням особи ОСОБА_1 та обставин справи.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що санкція ст. 130 ч.1 КУпАП передбачає можливість накладення адміністративного стягнення не лише у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а й штрафу, доводи апелянта слід визнати прийнятними, а апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Що стосується доводів апелянта з приводу порушень суддею вимог законодавства щодо розгляду адміністративної справи без участі правопорушника ОСОБА_1 то вони є обгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні дані про сповіщення його про розгляд справи. Але при розгляді справи апеляційної скарги правопорушник ОСОБА_1 приймає участь, апеляційна скарга розглядається за його участю, то необхідно вважати, що права ОСОБА_1 поновлені.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволенити частково.

Постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення змінити, пом'якшивши адміністративне стягнення до штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області О.В. Куценко