Ухвала суду № 56414185, 23.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9324/14 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/692/16 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Кабаля І.І., Шандри М.М.

секретаря: Жукровської Х.І.

за участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права», третя особа без самостійних вимог об'єднаний профспілковий комітет працівників Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права» про стягнення заборгованості із заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення оскаржив представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що вважає рішення незаконним, необ'єктивним і ухваленим із суттєвими порушеннями норм матеріального і процесуального права, що проявились у незастосуванні закону, які повинні були бути застосовані, застосування закону, який не підлягав застосуванню, неправильному витлумаченню закону, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що відповідач мав реальну можливість і повинен був виплачувати позивачці заробітну плату із врахуванням 120% процентних надбавок, встановлених Галузевими угодами на 2005-2009 роки, тарифних коефіцієнтів, відповідно до її кваліфікаційних категорій, встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України і наказами Міністерства освіти і науки України на 2005-2014 роки, надбавок за вислугу років на галузевому рівні, як працівникові Споживчої Кооперації України, за січень 2005- вересень і чотири дні жовтня 2014 років, встановлених Галузевими угодами на 2005-2014 роки, 50% урядових надбавок за особливі умови роботи, за травень-вересень і чотири дні жовтня 2014 року, встановлених відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року про відмову ОСОБА_5 у задоволені уточнених позовних вимог від 16.10.2015р.(т.2 а.с.44-67) про стягнення з Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права» заборгованості із заробітної плати на загальну суму 63 056 (шістдесят три тисячі п'ятдесят шість) грн. 10 коп. та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити дані вимоги.

03 лютого 2016 року ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 подали суду заяви, у яких вказують, що підтримують апеляційну скаргу, та просять розглядати справу за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 01 вересня 1987 року працювала на посаді бібліотекаря ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права». 28.05.1993р. їй присвоєно 1-у категорію. 30.11.2005р. вона переведена на посаду виконувача обов'язків бібліотеки, 06.05.2010р. переведена на посаду бібліотекаря, а з 04.10.2010р. переведена на 0,5 ставки бібліотекаря. 25.03.2010р. їй встановлено кваліфікаційну категорію «Провідний бібліотекар».

Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу від 06 жовтня 2014 року № 69 ОСОБА_5 звільнено з посади бібліотекаря у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. (т.1 а.с. 172)

Районним судом встановлено, що з ОСОБА_5 проведено розрахунок із заробітної плати, виходячи з розмірів посадових окладів, встановлених у коледжі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» здійснює свою діяльність на підставі належним чином розробленого затвердженого Статуту, йому присвоєно ідентифікаційний код 01788272, взято на податковий облік 23.03.1999 року ДПІ Шевченківського району м. Львова ГУ Міндоходів України. (т.1 а.с. 99-100)

Як вбачається з вищенаведеного витягу, засновником ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» є Львівська обласна спілка споживчих товариств. У зв'язку з цим на нього поширюється дія спеціального закону України «Про споживчу кооперацію».

Судом встановлено, що ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» не має на меті отримання комерційного прибутку і є неприбутковою організацією, оскільки надає послуги з підготовки спеціалістів на компенсаційній платній основі.

Відповідно до вимог ст.ст. 1,9, ч.4 ст. 17 Закону України «Про споживчу кооперацію», споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану (здійснення торговельної, заготівельної, виробничої та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством України, сприяння соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, участь у міжнародному кооперативному русі). Власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що є необхідним для здійснення статутних завдань, є власністю споживчої кооперації. Крім того, до майна споживчої кооперації можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно. Власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності. Держава сприяє розвитку мережі кооперативної освіти, що здійснюється за рахунок коштів споживчої кооперації.

Згідно з ч.1 ст.111 Господарського кодексу України споживча кооперація є системою самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, самостійною організаційною формою кооперативного руху.

Статтею 12 Закону України «Про споживчу кооперацію» передбачено, що доходи споживчих товариств та їх спілок формуються за рахунок коштів, одержуваних в результаті господарської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень.

16 грудня 2004 року Центральна спілка споживчих товариств і Центральний Комітет профспілки працівників споживчої кооперації України прийняли спільну Постанову № 418, якою схвалили Галузеву угоду між правлінням Укоопспілки та президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України на 2005-2006 роки.

У п. 2.1 Галузевої угоди передбачено зобов'язання правління Укоопспілки самостійно визначати у колективних договорах форми, системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат Підприємствами з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною ( п0262697-04 ) та Галузевою угодами. Вважати оптимальним співвідношення посадового окладу (тарифної ставки) у середній заробітній платі працівників не менше 70 відсотків.

Крім того, п.2.5 Галузевої угоди передбачає встановлення мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та не поширює свою дію на позивачку, оскільки вона працювала на посаді бібліотекаря та їй було присвоєно першу кваліфікаційну категорію. Відповідно до Національного класифікатора України посада бібліотекаря належить до класифікаційної групи професіонали п. 20269, 20 272, а тому не належить до категорії робітники.

Класифікатор професій ДК 003:2010 встановлює, що термін «робітник» застосовується до працівників, які займають посади нижчої кваліфікації (код 4 - 9), а посада бібліотекаря належить до коду 2.

Відповідно до штатного розпису ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» посада бібліотекар належить до спеціалістів.

Згідно ст. 97 КЗпП України, ст.15 ЗУ «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Галузевими угодами між правлінням Укоопспілки та президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації встановлено право підприємства споживчої кооперації та працівників самостійно визначати у колективних договорах форми, системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат підприємствами з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами, формувати фонд оплати праці та встановлювати заробітну плату залежно від результатів господарсько-фінансової діяльності Підприємства.

Згідно п. 2.21. Галузевої угоди між правлінням Укоопспілки та президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України на 2007-2009 роки Правління Укоопспілки зобов'язується проводити виплату надбавок на галузевому рівні при наявності власних коштів: - за вислугу років працівникам споживчої кооперації щомісячно у відсотках до посадового окладу (або заробітної плати, нарахованої за тарифними ставками, відрядними розцінками) залежно від стажу роботи у споживчій кооперації України; - персональних надбавок до 50% тарифної ставки (посадового окладу).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 районний суд виходив з того, що права позивачки щодо нарахування та виплати їй заробітної плати відповідачем не порушені.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що районним судом не застосовано до спірних правовідносин Постанову Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», колегія суддів не бере до уваги, оскільки ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» не є суб'єктом, який відноситься до бюджетної сфери, тому на нього не поширюється дія вищенаведеної Постанови.

Окрім того з матеріалів справи вбачається, що Вищий навчальний заклад «Львівський кооперативний коледж економіки і права» в частині фінансування з бюджету систематично перевірявся контролюючими органами, а саме працівниками діючого на той момент КРУ та актами ревізії використання бюджетних коштів Львівського кооперативного коледжу економіки і права за період з 01.05.2008 року по 31.10.2010 року, та за період з 01.01.2006 року по 30.04.2008 року не зафіксовано будь-яких порушень щодо нарахування та виплати ОСОБА_5 заробітної плати, про які заявлено в позові.

Судом встановлено, що ВНЗ «Львівський Кооперативний коледж економіки і права» не має на меті отримання комерційного прибутку і є неприбутковою організацією, яка надає послуги з підготовки спеціалістів на компенсаційній платній основі.

Угодами між адміністрацією та трудовим колективом ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» у сфері оплати праці встановлено обов'язок проводити оплату праці працівників з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством України та Галузевими угодами. Загальний розмір нарахованої заробітної плати працівника, який виконав місячну (годинну) норму праці, не може бути меншим законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати без відповідних доплат, надбавок згідно з Кодексом законів про працю України. Адміністрація зобов'язалася проводити виплату надбавок на галузевому рівні при наявності власних коштів за вислугу років працівникам споживчої кооперації.

В судовому засіданні Апеляційного суду Львівської області представники відповідача та третьої особи пояснили, що впродовж останніх років витрати коледжу суттєво перевищували його доходи, відсутні бюджетні дотації, асигнування. Доходи від здійснення навчальної діяльності студентів на договірній (контрактній) формі навчання були незначними і спрямовувалися у першу чергу на оплату комунальних платежів та інших виплат, які б забезпечували функціонування навчального закладу. В межах фонду оплати праці за спірний період не було передбачено нарахування доплат за вислугу років та надбавок за особливі умови праці.

Окрім того, такі висновки містяться і в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 21.11.2014р. у справі №466/1624/14, якою було залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11.06.2014р. № 466/1624/14-ц про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 до ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» про стягнення доплат за період з січня 2005р. по квітень 2014р. та надбавок за особливі умови праці за період з жовтня 2009р. по квітень 2014р. Встановлені цими судовими рішеннями обставини, що мають значення у даній справі, доказуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь та самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення; на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат здійснюється з урахуванням їх фінансових можливостей, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства відповідно до повноважень, установлених його статутом.

Вищенаведена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-573цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року колегія суддів не вбачає.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді І.І. Кабаль

М.М. Шандра