Рішення № 56408243, 09.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/306/16 Головуючий 1 інст. - Алфьорова Т.М.

Справа № 645/8744/14-ц

Категорія: сімейні Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Гуцал Л.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про встановлення порядку спілкування з дітьми; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про встановлення порядку спілкування з дітьми.

На обґрунтування позивач вказала, що перебувала з відповідачем у юридичному шлюбі, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2014 року. Мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу діти проживають з нею.

Посилаючись на відсутність згоди щодо спілкування батька з дітьми, ОСОБА_2 просила зобов'язати ОСОБА_2 зустрічатися з дітьми без осіб, а саме - ОСОБА_3 та її сина, які можуть психологічно травмувати дітей; контроль за виконання рішення суду покласти на Службу у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради.

В уточнених вимогах ОСОБА_2 просила встановити наступний порядок у вихованні дітей: з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. у суботу два рази на місяць в присутності матері ОСОБА_2, за умови знаходження дітей територіально в м. Харкові; час для відпочинку та оздоровлення дітей - в присутності матері ОСОБА_2, зобов'язати відповідача не створювати умови психологічного стресу для дітей при зустрічах, тобто не приводити з собою людей, присутність яких може привести до негативної реакції ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідач позов не визнав, в зустрічному позові просив встановити порядок його участі у вихованні дітей, визначивши час: щотижнево з 9 год. 00 хв. години кожної суботи до 20 год. 00 хв. кожної неділі, за умови щоденного повернення дітей для ночівлі за адресою: АДРЕСА_1; один місяць влітку для оздоровлення та відпочинку дітей; щорічно осінні канікули, половина зимових канікул, поклавши на нього відповідальність за життя і здоров'я у період його спілкування з ними; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з донькою та сином.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2014 року позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено; зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено наступний порядок участі ОСОБА_2 у вихованні малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2: середа, п'ятниця - з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; 1, 3 субота та 2, 4 неділя - з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., в перші два місяці у присутності матері.

ОСОБА_2 зобов'язана не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2016 року в задоволенні зустрічного позову щодо встановлення часу на оздоровлення та відпочинок дітей на період канікул відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити вимоги зустрічного позову в повному обсязі. Зокрема зазначає, що присутність матері під час побачень батька зі своїми дітьми суперечить інтересам останніх; крім того, відмова в позові щодо проведення разом з донькою та стном щорічно один місяць влітку для оздоровлення та відпочинку дітей, щорічно осінні канікули, половину зимових канікул не узгоджується з правилами статей 141, 153 СК України.

Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржила, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 повністю та частково - позов ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав, що встановлення порядку участі відповідача у вихованні малолітніх сина та доньки перші два місяці у присутності матері відповідає інтересам дітей. Відмовляючи в задоволенні зустрічних вимог щодо встановлення часу на оздоровлення та відпочинок на період канікул, суд виходив із того, що діти є малолітніми, потребують постійного догляду з боку матері, з якої вони мешкають, тому передача їх на тривалий проміжок часу не буде відповідати їх інтересам та віковим потребам. Однак повністю погодитись з такими висновками не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.

Відповідно до положень статті 7 Конвенції кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Вказані положення Декларації та Конвенції конкретизовані на рівні діючого законодавства України.

Так статтею 141 СК України закріплено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За приписами статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, батьки, відповідно до положень статті 151 СК України, вправі обирати самі.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно з вимогами статей 154, 155 СК України батьки мають право звернутися до суду за захистом прав та інтересів дитини; здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами 1-3 статті 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Матеріали справи свідчать, що сторони перебували в юридичному шлюбі, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2014 року. Мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу діти проживають з матір'ю ОСОБА_2

Угоди щодо здійснення батьком дітей батьківських прав, виконання обов'язків та спілкування з дітьми між батьками не досягнуто.

Згідно з Висновком Департаменту праці та соціальної політики Управління служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради встановлено наступний порядок участі батька: середа, п'ятниця - з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; 1, 3 субота та 2, 4 неділя - з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., в перші два місяці у присутності матері.

Оскільки батько не має можливості спілкуватися з донькою та сином внаслідок неприязних стосунків з колишньою дружиною, суд першої інстанції обґрунтовано визнав право ОСОБА_2 на участь у вихованні малолітніх дітей та встановив порядок участі останнього у їх вихованні перші два місяці у присутності матері з урахуванням необхідної адаптації щодо такого спілкування.

При цьому до уваги взято вік дітей, які є малолітніми, їх прив'язаність до інших членів сім'ї, зокрема до матері, з якою вони проживають після розлучення батьків.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що присутність матері під час побачень батька зі своїми дітьми суперечить їхнім інтересам, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують. Рішення в цій частині відповідає вимогам статей 153, 155, 159 СК України, ухвалено з дотриманням принципів Декларації.

Разом з тим Департаментом праці та соціальної політики Управління служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради не ухвалювалося рішення щодо встановлення часу на оздоровлення та відпочинок дітей на період канікул.

Відповідно до частини 1 статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини 1-3 статті 159 СК України).

Частиною 5 статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини,батьків,інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В суді апеляційної інстанції представники сторін пояснили, що з заявою про встановлення часу на оздоровлення та відпочинок дітей на період канікул ні мати, ні батько не зверталися до органу опіки та піклування.

Докази того, що таке рішення сторонами не виконується, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

З огляду на це, додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2016 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо встановлення часу на оздоровлення та відпочинок дітей на період канікул.

В іншій частині рішення не оскаржено та не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.

Додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2016 року скасувати.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення часу на оздоровлення та відпочинок дітей на період канікул - відмовити.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

Р.М.Піддубний