Рішення № 56401750, 09.03.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21661/15-ц

провадження № 2/753/1934/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Комаревцевої Л.В.

за участі секретаря - Драгой В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за прострочення виконання грошових зобов`язань,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Позивач зазначив, що між ним та Відповідачем, 02.12.2014р. був укладений договір №00302402 банківського строкового вкладу (депозиту) про розміщення вкладу «Готівка щомісяця», за умовами якого, Відповідач прийняв від позивача на депозитний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 5 000 дол. США, строком до 05.06.2015р. на умовах сплати відсотків, визначених договором.

Відповідно до Заяви про дострокове повернення депозиту від 03.12.2014р., п.3.2. Договору №00302402 та п.3.4. основних умов, Відповідач був зобов'язаний на письмову вимогу Позивача повернути внесок у сумі 5 000 дол. США, разом з сумою нарахованих за користування ним процентів Позивачу не пізніше 10 грудня 2014 року.

10 грудня 2014 року Договір №00302402 Відповідачем був припинений, сума вкладу та нараховані відсотки були зараховані на поточний рахунок НОМЕР_1.

Але, всупереч розпорядженню позивача, сума вкладу та нараховані відсотки йому не були повернуті в установлений договором термін.

Таким чином, Відповідач до моменту остаточного повернення вкладу із нарахованими відсотками продовжував користуватися грошовими коштами позивача, та позивач отримав можливість реального розпорядження грошовими коштами вкладу із нарахованими відсотками тільки 30 грудня 2014 року.

Оскільки Відповідач, всупереч волі позивача, продовжував користуватись вкладом та нарахованими відсотками, позивач, у відповідності до п.2.3. Договору №00302402 просить стягнути відсотки за депозитним вкладом (11,7% річних відповідно до п.2.3 Договору №00302402), за період починаючи з 10.12.2014 по 29.12.2014 в сумі 13 доларів США 71 цент.

З підстав доведеності факту порушення Відповідачем зобов'язань по своєчасному поверненню Позивачу суми вкладу та, враховуючи поетапне зменшення суми боргу, позивач просить стягнути за період з 10.12.2014 по 29.12.2015 пеню, що, становить 42 долари США 76 центів та 3% річних у сумі 3 доларів США 51 цент.

До того ж, 19 грудня 2013р. між позивачем та Відповідачем був укладений договір № 00217252 банківського строкового вкладу (депозиту) про розміщення вкладу «Готівка щомісяця».

Відповідно до п.1.1. цього договору Позивач передав, а Відповідач прийняв на депозитний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 23 000 доларів США, строком до 21.12.2014р. на умовах сплати відсотків, визначених договором.

20 грудня 2014 року Договір №00217252 Відповідачем був припинений, вклад та нараховані відсотки були зараховані на поточний рахунок НОМЕР_1.

Але всупереч розпорядженню позивача, сума вкладу та нараховані відсотки йому не були повернуті за умовами договору. Вклад та нараховані відсотки було повернуто позивачу з простроченням частками починаючи з 30.12.2014р. по 23.06.2015р.

Враховуючи вищенаведене, позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором №00217252, просить стягнути з Відповідача за період з 20.12.2014р. по 22.06.2015р. враховуючи поетапне погашення заборгованості, відсотки за депозитним вкладом (12,1 % річних відповідно до п.2.3 Договору №00217252) у сумі 500 доларів США 14 центівта 3% річних у сумі 124 доларів США 00 центів.

Крім того, 30.12.2013р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №00227493 банківського строкового вкладу (депозиту) про розміщення вкладу «Готівка щомісяця», за умовами якого Позивач передав, а Відповідач прийняв на депозитний рахунок НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 4 000 доларів США, строком до 01.01.2015р.

05 січня 2015 року Договір №00227493 Відповідачем був припинений, сума вкладу та нараховані відсотки були зараховані на поточний рахунок НОМЕР_1.

Але всупереч розпорядженню позивача, сума вкладу та нараховані відсотки йому не були повернуті за умовами договору.

За викладених обставин, позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором №00227493 просить стягнути з Відповідача за період з 05.01.2015 по 16.09.2015р., враховуючи поетапне погашення заборгованості, відсотки за депозитним вкладом (12,0% річних відповідно до п.2.3 Договору №00227493) у сумі 297 доларів США 61 центівта 3%річних у сумі 74 долара США 40 центів.

А також, враховуючи тривале невиконання (прострочення виконання) Відповідачем умов Договору банківського рахунку для фізичної особи від 16.11.11 НОМЕР_1 щодо видачі готівки у іноземній валюті, дев'яти місячну затримку її видачі, позивачем нараховано пеню на заборгованість Відповідача за Договором банківського рахунку за період з 20 грудня 2014 по 19 червня 2015 з врахуванням поетапного погашення заборгованості в сумі 2 195 доларів США 82 центів.

У судовому засіданні позивач, враховуючи тривале безпідставне системне порушення його прав як споживача послуг банку, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача ПАТ «Платинум Банк» в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив частково, з підстав, викладених в письмових запереченнях. Пояснив наступне, що відповідачем визнається тривале прострочення виконання зобов'язань за зазначеними у позовній заяві договорами банківських вкладів та рахунків. Невчасна видача коштів позивачу була пов'язана з обмеженнями щодо видачі готівкових коштів в іноземній валюті, які були введені Національним банком України. Зазначені обмеження були введені Постановами правління НБУ від 01.12.14 №758, від 03.03.15 №160, від 03.06.15 №354 та від 03.09.15 № 581. Відповідач вини за прострочення виконання грошових коштів з боку Банку не визнає, але вважає нарахування відсотків за користування вкладами та 3% річних правомірним за розрахунками, які надані відповідачем.

Суд заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно дост.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч.1ст.1060 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Частиною 2ст.1060 ЦК Українивстановлено, що за договором банківськоговкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), щонадійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором. (п.2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженогоПостановою Правління НБУ №516 від 03.12.03 (далі - Положення №516).

Згідно п.1.2. Положення № 516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (абз. 2 п.3.3. Положення №516).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства у Відповідача виник обов'язок щодо повернення за вимогою Позивача належних останньому вкладів та відсотків за договорами від 02.12.14 № 00302402, від 19.12.13 № 00217252, від 30.12.13 № 00227493, однак це зобов'язання належним чином виконане не було.

Грошові кошти згідно договору депозиту належать позивачеві на праві приватної власності.

Згідност.317 ЦК Українизмістом права власності є права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначено уст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується поясненнями сторін, на неодноразові звернення позивача щодо отримання своїх коштів з рахунку Відповідач, посилаючись на положення Постанов правління НБУ від 01.12.14 №758, від 03.03.15 №160, від 03.06.15 №354 та від 03.09.15 №581 відмовляв у даному проханні позивача, а саме, видати йому грошові кошти готівкою одноразовою операцією у відповідній валюті та сумі через касу відділення банку.

Так, п.6 п.10 Постанови правління НБУ «Про врегулювання ситуації на кредитно-грошовому і валютному ринках України» від 03.03.15 №160 встановлено, що уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. Аналогічні обмеження містяться у Постановах правління НБУ від 01.12.14 №758, від 03.06.15 №354 та від 03.09.15 №581.

Стороною Відповідача не заперечувалося про те, що вся сума коштів в доларах США дійсно була б виплачена Відповідачем за умови відсутності для цього обмежень, які викладені в Постановах правління Національного банку України.

Разом з тим, ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також, ч.1, 2, ст. 319 та ч.2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При цьому, положеннями ст.1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Проте, представником відповідача не надано до суду належних доказів, які б свідчили про достатність підстав для зупинення фінансових операцій щодо видачі належних позивачу коштів.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання представника відповідача на постанови правління НБУ, як на підставу для відмови позивачу у поверненні його коштів, є безпідставними, оскільки в даному випадку правовідносини між сторонами, в першу чергу, регулюються законом та двостороннім договором, укладеним між ними, а відмова у видачі коштів порушує права позивача, регламентовані, у тому числі, ст.41 Конституції України.

Відповідно до ст.8 Конституції України нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України.

Згідно зі ст.56 ЗУ «Про Національний банк України», нормативно-правові акти Нацбанку не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актами України.

Ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, трактування змісту Постанов НБУ від 01.12.14 №758, від 03.03.15 № 160, від 03.06.15 №354 та від 03.09.15 №581 як заборони на видачу клієнтам, тобто громадянам, коштів в валюті в межах 15 000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, викликає обов'язок НБУ подати вказаний Акт на державну реєстрацію з огляду на вимоги Указу Президента України від 03.10.92 №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств і інших органів виконавчої влади», оскільки згідно з цим документом державній реєстрації підлягають будь-які нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян.

Таким чином,оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, Закони України мають більшу юридичну силу ніж Постанови НБУ, а тому суд приходить до висновку, що згадані Постанови правління НБУ мають рекомендаційний характер, тому посилання Відповідача на зазначені Постанови правління НБУ, як на підставу неповернення депозитних коштів є хибним.

Відповідно до змісту ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної - банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч.2 ст. 625 ЦК України (Постанова ВСУ по справі №6-140цс13 від 25 грудня 2013 року).

Отже, вказані обставини свідчать про порушення відповідачем договірних зобов'язань та вимог вищенаведених норм чинного законодавства, а тому, на думку суду, позивач мав підстави порушувати питання про покладення відповідальності на банк за невиконання ним своїх грошових зобов'язань.

Зокрема, відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати збитки, якщо інше не встановлено законом.

За змістом спеціальних правових норм, якими врегульовані правовідносини банківського вкладу (глави 71 та 72 ЦК України) відсутня заборона щодо забезпечення належного виконання зобов'язання неустойкою.

Закон України від 05.04.01 №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(далі Закон України) передбачає спеціальні правила щодо відповідальності банків при здійсненні переказу у вигляді сплати пені. Дія вказаного закону розповсюджується на діяльність учасників платіжних систем - банківські установи та держателів електронних платіжних засобів, якими є фізичні особи, які на законних підставах використовують електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснюють інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.

Приписами ст.32 Закону України передбачено що банк отримувача несе відповідальність перед ним пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього закону та умов укладеного договору.

Статтею 32.2 Закону України встановлено, що у разі порушення банком строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Таким чином, якщо договором не передбачена штрафна відповідальність банку за прострочення виконання розпорядження клієнта, то підлягають застосуванню положення наведеної матеріальної норми.

Як видно з п.5.1. Основних умов залучення вкладів фізичних осіб у ПАТ «Платинум Банк», сторони домовились, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цими договорами вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Розмір неустойки за цим правочином сторони не узгоджували. Вклади позивача в іноземній валюті повертались банком поетапно.

За таких обставин, а саме доведеності факту порушення Відповідачем зобов'язань по своєчасному поверненню позивачу суми вкладів і нарахованих за ними відсотків, суд вважає наявними підстави, для стягнення з Відповідача відсотків за банківськими вкладами відповідно до умов укладених договорів, пені у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення та у відповідності до 625 ЦК України - 3 відсотків річних.

Перевіривши розрахунок грошових вимог Позивача та контррозрахунок Відповідача суд зазначає наступне.

Розрахунки позивача та відповідача за договором №00302402 банківських відсотків та 3 відсотків річних співпадають та не суперечать чинному законодавству, тому суд вважає їх обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню повністю у сумі 13 доларів США 71 цент та 3 долара США 51 цент відповідно. Розрахунок пені Позивача перевірений за допомогою Калькулятору відсотків та штрафів бази «Ліга:Закон» та є обґрунтованим та підлягає задоволенню в сумі 42 доларів США 76 цент.

Разом з тим, Контррозрахунок банківських відсотків та 3 відсотків річних Відповідача за договорами № 00217252 і №00227493 не зазначає дат початку та закінчення періодів прострочення та містить арифметичні помилки. Представник відповідача у судовому засіданні не зміг надати пояснення щодо порядку нарахованих зазначених сум. Тому суд зазначає, що Відповідачем помилково визначені дати початку нарахування відсотків та фінансових санкцій. Так, за договором № 00217252 Відповідачем визначено період з 22.12.2014р. до 22.06.2015р. Але з цього періоду помилково виключено 20, 21 грудня 2014р. і 22 червня 2015р. Відповідно до умов цього договору відсотки за вкладом справляються починаючи від дня наступного за днем внесення коштів (для цього вкладу з 20 грудня 2013р.) до дня, який передує даті повернення (для цього вкладу - 23 червня 2013р.). Розрахунки Позивача за зазначеними договорами перевірені за допомогою Калькулятору відсотків та штрафів бази «Ліга:Закон» суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню повністю. За договором №00217252 у сумі банківських відсотків - 500 доларів США 14 центів, 3% річних у сумі -124 долара США 00 центів. За договором №00227493 у сумі банківських відсотків - 297 доларів США 61 цент, 3% річних у сумі - 74 долара США 40 центів.

За Договором банківського рахунку для фізичної особи від 16.11.11 № 26202593597701 суд вважає обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню стягнення з Відповідача за прострочення за період з 20 грудня 2014р. по 19 червня 2015р. пені в сумі 2 195 доларів США 82 центів.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.09 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина другаст.192 ЦК, частина третя ст.533 ЦК;Декрет КМУ від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК Українивикористання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно дост.192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

З огляду на зазначене Позивач надавав Відповідачу вклади в іноземній валюті (долари США) і просить стягнути суму саме у валюті, а тому стягнення заборгованості за договором банківського вкладу в іноземній валюті не суперечить діючому законодавству.

За викладених обставин суд вважає, слід стягнути з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь ОСОБА_2 відсотки за вкладами на загальну суму 811 доларів США 46 центів, 3% річних в сумі 201 доларів США 92 центи, пеню в сумі 2238 доларів США 57 центів.

З урахуванням системного аналізу норм Закону та норми ст. 88 ЦПК України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору в сумі 1986,71 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5, 8, 10, 11, 57-61, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за прострочення виконання грошових зобов`язань - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь ОСОБА_2 відсотки за вкладами в сумі 811 доларів США 46 центів, 3% річних в сумі 201 доларів США 92 центи, пеню в сумі 2238 доларів США 57 центів, судові витрати в сумі 1986,71 (одна тисяча девятсот вісімдесят шість гривень 71 копійка).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Комаревцева Л.В..