Постанова № 56398261, 04.03.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/813/16-а

2-а/357/81/16

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Подрєзова Г. О. ,

при секретарі - Александрова А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Білій Церкві про визнання протиправними дій, зобов»язання вчинити певні дії;

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ПФУ в м. Білій Церкві Київської області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії, мотивуючи тим, що він працював на посаді судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з 22.06.1987року. З заявою про відставку звернувся до Вищої ради юстиції та Верховної ради України 12.05.2015року та згідно з постановою Верховної ради України від 16.07.2015року «Про звільнення суддів» його було звільнено з посади судді у зв»язку з поданням заяви про відставку. Також згідно з наказом Голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2015року №17/ос/г , на підставі постанови Верховної ради України від 16.07.2015року №636-У111, ОСОБА_1 вважати таким, що звільнений з посади судді цього суду з 18.08.2015року. При зверненні до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області йому було видано довідку від 31.08.2015року № 791 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою його оклад станом на 18.08.2015року становить - 12180,00грн., надбавка за вислугу років (60%) - 7308,00грн., всього 19488,00грн. 20.08.2015року він звернувся до управління ПФУ в м. Білій Церкві та подав документи для встановлення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Але, 28.08.2015року ним отримано листа №13060/03, згідно з яким йому було відмовлено в призначенні довічного грошового утримання судді у відставці з тих підстав, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення » від 02.03.2015року №213 визначено - у разі неприйняття до 1 червня 2015року закону щодо призначення всіх пенсій , у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус судді». Посилаючись на вищезазначене та не погоджуючись з відмовою щодо призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці, просив суд з врахуванням його стажу на посаді судді - 28 років, виникнення у нього права на довічне грошове утримання судді у зв»язку з виходом у відставку до прийняття вказаного закону, а саме дією на час настання права на довічне грошове утримання судді у відставці, положення ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а тому просив суд позов задовольни та визнати відмову щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправною та зобов»язати відповідача призначити та здійснити виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 20.08.2015року, виходячи з розміру 90 відсотків грошового утримання судді.

В судове засідання позивач не з»явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю позов не визнав в повному обсязі, надав письмові заперечення проти позову, згідно з якими підставою відмови позивачу у призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є те, що з 1.06.2015року діє п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який вступив в силу з 01.04.2015року та яким скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус судді» ,«Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», інших законів. Також, право позивача на довічне грошове утримання судді у відставці виникло після подання ним заяви про відставку, яка була подана 12.05.2015року, тобто після набрання законної сили цим законом, а також згідно з роз»ясненням Міністерства юстиції України щодо практики застосування норм права у випадку колізії, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим же нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, а тому у цьому випадку, підлягає застосуванню Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а не норма Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015року № 192-У111, який не втратив чинності, але не підлягає застосуванню, як це вказав ВСУ у постанові від 07.11.2012року по справі №6-131цс12.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, дійсно працював на посаді судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з 1987року.

Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 31.08.2015року № 791 про заробітну плату ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір заробітної плати, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає - 19488,00грн. у тому числі: оклад - 12180,00грн., надбавка за вислугу років (60%) - 7308,00грн.

Згідно з постановою Верховної ради України від 16.07.2015року № 636-У111 « Про звільнення суддів» ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у зв»язку з поданням заяви про відставку.

А згідно з наказом Голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2015року №17/ос/г , на підставі постанови Верховної ради України від 16.07.2015року №636-У111, ОСОБА_1 вважати таким, що звільнений з посади судді цього суду з 18.08.2015року.

При вирішенні спору, судом враховується , що згідно з ст.. 8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Нормою ч.2 ст.. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст..58 Конституції України Закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи. А згідно з ч.1 ст. 64 - конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Також нормами міжнародного права, які підлягають застосуванню, а в даному випадку ст..1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності . По справі»Кечко проти України» Європейський суд з прав людини визначив поняття « власності», яке міститься в ч.1 ст.1 протоколу №1та зазначив, що власність має автономне значення, яке не обмежено власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад борги, що становлять майно, можуть розглядатися як «майнові права» і таким чином - як власність.

Позивач послався на пункти 1.1; 1.4 Європейської хартії про Закон України «Про статус суддів» від 10.07.1998року, який передбачає, що метою закону є забезпечення компетентності, незалежності та неупередженості, на які законно розраховує кожна людина при зверненні до суду і до кожного судді за захистом своїх прав. Закон надає кожному судді, який вважає, що його права за законом або в більш широкому порозумінні його незалежності чи незалежності юридичного процесу так чи інше знаходиться під загрозою або не приймаються до уваги, можливість звернутися до такого незалежного органу, який володіє ефективними можливостями правового впливу або який може зарадити таку можливість. А згідно з пунктом 1.6 - закон передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і які виконували суддівські повноваження протягом зазначеного терміну, повинні отримати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як найближче до рівня їх останньої заробітної плати в якості судді.

Відповідно до п. 54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів від 17.11.2010року № (2010) 12 - оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов»язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв»язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 18.06.2007року №4-рп/2007 справа № 1-23/2007 суд вказав, що згідно з частиною першою статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Судом враховується і те, що право на відставку позивач набув за наявності стажу 20 років на посаді судді, тобто станом на 22.06.2007 року ( згідно розрахунку стажу державної служби), але віку судді у відставці - 65 років не досягнув.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» N 2862-XII від 15.12.1992року ( в редакції діючій на час виникнення права на відставку) право судді на відставку передбачало, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI були внесені зміни до п.8 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 -У1 від 07.07.2010року якою передбачалося, що незалежність судді забезпечується, зокрема його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Згідно зі змінами , внесеними до цієї норми закону - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011року - страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням N 3-рп/2013 Конституційного Суду України частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону N 2453-VI (в редакції Закону N 3668-VI (Закон N 3668-VI)) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ухвалюючи зазначене Рішення Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005, 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, згідно з якими "визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя". Але, Законом України « Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-У11 від 27.03.2014року знову були внесені зміни до ч.3 ст. 138 Закону України « Про судоустрій та статус суддів» №2453-У1, які набрали чинності з 01.04.2014року встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011року - страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді. А згідно з Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014року №76-У11 знову було змінено ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-У1, які набрали чинності з 01.01.2015року - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011року - страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015року №213 встановлено - у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Тобто скасовано норму закону про відставку суддів, тобто звужено досягнутий рівень матеріальної незалежності суддів.

В даному випадку, суд вважає, що необхідно застосувати до правовідносин норму Закону яка діяла на час виникнення права на відставку у позивача. Крім цього, судом враховується і те, що на розгляді у Конституційному Суді України знаходиться подання Верховного суду України щодо відповідності (конституційності) положень частини третьої, абзацу четвертого та речення першого абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" у взаємозв'язку з положеннями підпункту 5 пункту 2, пункту 17 розділу I, пункту 5 розділу III Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосовно звуження гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці положенням статті 8, частини першої статті 21, частини першої, пунктів 2, 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України. За наведених обставин, а також з врахуванням того, що норми Конституції України є нормами прямої дії , Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони України та інші правові акти повинні їй відповідати, тому, суд вважає, що відмовою у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці порушено права позивача на належне матеріальне забезпечення. Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють , чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на думку суду, позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст..ст.17,58,71,122,158-163, КАС України ст..ст. 8,9,19,22,64 Конституції України, ст.. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити .

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві в призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зазначеній у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 31.08.2015року № 791 (19488грн.) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи, з 20.08.2015року.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з її проголошення.

Суддя Г. О. Подрєзова