Ухвала суду № 56398070, 10.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/9511/15-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 47 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4» на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 1 лютого 2016 року у справі за позовом комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4» до Житомирської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування акта встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачі межових знаків, а також скасування рішення про передачу земельної ділянки в оренду,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4» звернулося до суду з позовом, в якому зазначило, що рішенням Житомирської міської ради від 17 липня 2014 року за №741 ОСОБА_1 надано в оренду, а також передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,1821 га та 0,1000 га, розташовані в АДРЕСА_1.

На думку позивача, зазначене рішення не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки межі спірних земельних ділянок погоджені формально, без відома Житомирської міської ради. Окрім того, акт погодження меж підписаний ОСОБА_2, який на час його складання не мав повноважень керівника КП «ВЖРЕП №4».

Також вказує, що передана в оренду земельна ділянка розташована в прибережній захисній смузі річки Крошенка, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. ст. 60, 61 ЗК України.

В межах даної земельної ділянки розташовані опорні повітряні лінії електропередачі та відповідно до Постанови КМУ від 4 березня 1997 року забороняється її використання.

Спірне рішення в частині передачі ОСОБА_1 в оренду зазначеної земельної ділянки зупинене на підставі рішення Житомирської міської ради від 26 вересня 2014 року за №776.

З огляду на вищезазначене, позивач просив визнати незаконним та скасувати акт встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), розташованої в АДРЕСА_1, та прийому- передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_1

Також просив скасувати рішення Житомирської міської ради від 17 липня 2014 року за №741 в частині передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1821 га, розташованої за вказаною адресою.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 1 лютого 2016 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, вказує, що метою пред'явлення позовних вимог є оспорення права ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Остання є суб'єктом спірних правовідносин, отже зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

При вирішенні даного питання суд першої інстанції залишив поза увагою положення ст. 15 ЦПК України, адже сам по собі суб'єктний склад сторін не є вирішальною ознакою того, що спір належить розглядати за правилами ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

На думку представника третьої особи, апеляційна скарга є безпідставною, адже земельний спір виник між юридичними особами, що, в свою чергу, свідчить про підвідомчість справи господарському суду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.1,3,15 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження у справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. п.3,7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року за №3, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне ( справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору ( однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки ( паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю ( стаття 1 ЦК України, статті 2,5 ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16,21,393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо надання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа №6-2520/цс 15) міститься правовий висновок про те, за правилами якого судочинства повинні розглядатись спори про визнання незаконним рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки.

Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких грунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підгрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, розмежування компетенції судів при розгляді земельних спорів має відбуватись не лише з огляду на суб'єктний склад сторін, а й з врахуванням характеру спірних правовідносин.

Звертаючись до суду з даними вимогами, позивач оспорює з точки зору законності рішення Житомирської міської ради від 17 липня 2014 року за №741 в частині передачі ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду. За результатами реалізації цього рішення у останньої виникло речове право на спірну земельну ділянку. Таким чином, метою пред'явлення даного позову є оспорювання права ОСОБА_1 щодо користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Отже, в даному випадку має місце спір про право користування земельною ділянкою, що, в свою чергу, свідчить про розгляд зазначених позовних вимог за правилами цивільного судочинства.

З огляду на вищезазначене, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 209,303,307,311,313-315,319 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно- експлуатаційне підприємство №4» задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 1 лютого 2016 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуюча Судді: