Постанова № 56397124, 09.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4256/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Бистрик Г.М.

Межевич М.В.

за участю секретаря Запорожченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2014 р. №0006282204, №0006292204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" як правонаступник Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01.10.2014 р. № 4634/26-58-22-04-11-24249750.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- гл. 3, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 7 108 759,00 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 914 815,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 17.10.2014 р.:

- №0006282204, яким позивачу за порушення гл. 3, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 7108759,00 грн. - за основним платежем та на суму 3554381,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0006292204, яким позивачу за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4575415,00 грн. - за основним платежем та на суму 2287713,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 цієї ж статті Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно акту перевірки від 01.10.2014 р. № 4634/26-58-22-04-11-24249750, позивач в перевіряємий період (з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року) мав господарські відносини з рядом контрагентів. При цьому, як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача в матеріалах справи, висновки про допущенні позивачем порушення ґрунтуються на нікчемності правочинів позивача, зокрема з контрагентами: ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Будмашпост", ТОВ "Ріст", ТОВ "Лезир", ТОВ "УБК Будпромінвест", ТОВ "Мілл-Груп", ПП "Троян-СВ", ПП "Кас-Капітал".

Разом з тим, суд першої інстанції передчасно перейшов до дослідження реальності виконання угод з вказаними контрагентами та не взяв до уваги наступні обставини.

На сторінці 3 акту перевірки, в розділі 2.5 наведено інформацію про попередню планову та позапланові перевірки, які проводились органами державної податкової служби у періоді, що перевірявся. В тому числі зазначено акт позапланової перевірки від 10.01.2014 р. №16/42-10/24249750 за період з грудня 2010 року по липень 2012 року включно. На підставі такого акту перевірки позивачу було зменшено: валові витрати, сформовані внаслідок взаєморозрахунків з ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" на загальну суму 4 469 037,60 грн., в тому числі за IV квартал 2010 року - 447 948,80 грн., ІІІ квартал 2011 року - 3 081 466,20 грн., ІІ квартал 2012 року - 939 622,60 грн.; податковий кредит, сформований внаслідок взаєморозрахунків з ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" за грудень 2010, вересень 2011 і червень 2012 року на 795507,00 грн.

При цьому, зазначеною перевіркою, при обчисленні суми завищення податкового кредиту було враховано саме періоди включення податкових накладних до Декларації з податку на додану вартість, а не період отримання продукції (послуги). Таким чином, податковий кредит з ПДВ по продукції отриманій від ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" у вересні 2011 року і червні 2012 року, та задекларований в періоді з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р. було зменшено всього на суму 705917,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року на 593942,00 грн., за жовтень 2011 року на 12858,00 грн., за листопад 2011 року на 52351,00 грн., за червень 2012 року на 53705,00 грн., за липень 2012 року на 23061,00 грн.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" за грудень 2010 року, вересень 2011 року, червень 2012 року вже були предметом судового розгляду. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2014 р. по справі №826/1100/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 р. податкові повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. №0000262204 та №0000252204, прийняті на підставі акту від 10.01.2014 р. №16/42-10/24249750 - скасовано. Судовим рішенням встановлено реальність господарських операцій. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 р. вказані судові рішення залишені без змін.

Таким чином, судом у справі №826/1100/14 визнано неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2702379,00 грн., та податок на додану вартість у розмірі 2064710,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, повторне зняття витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суми в розмірі 906057,00 грн., а також повторне зняття з податкового кредиту суми в розмірі 230254,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року - 276204,00 грн., за жовтень 2011 року - 12858,00 грн., за листопад 2011 року - 52351,00 грн., за червень 2012 року - 134220,00 грн., за липень 2012 року - 23061,00 грн. - є протиправними, оскільки набрало законної сили судове рішення, яке встановлює правомірність дій позивача у цій частині.

Також, згідно акту перевірки від 01.10.2014 р. № 4634/26-58-22-04-11-24249750, операції з придбання товару у ПП "Кас-Капітал" не мали реального товарного характеру, внаслідок чого позивачем завищено витрат в ІІІ кварталі 2011 року на 45053,00 грн. та завищено податковий кредит в липні 2011 року на суму 12626,49 грн.

Однак, в березні 2013 року Окружною ДПС - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з окремими контрагентами, зокрема з ПП "Кас-Капітал", за результатами якої складено акт перевірки від 31.10.2013 р. №39/42-10/24249750. Такою перевіркою було встановлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в ІІІ кварталі 2011 року на 63133,00 грн. Крім того, знято з податкового кредиту за липень 2011 року податкові накладні, які оформлені ПП "Кас-Капітал" на суму 12626,51 грн.

Судом першої інстанції також не взято до уваги, що взаємовідносини позивача з ПП "Кас-Капітал" за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012 р. були предметом судового розгляду. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 р. по справі №826/18345/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 р. податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. №0001614210, яке прийняте на підставі акту від 01.10.2013 р. № 39/42-10/24249750 - визнано протиправним та скасовано. Судовим рішенням встановлено реальність господарських операцій.

Отже, повторне зняття витрат по господарським операціям з ПП "Кас-Капітал" за період ІІІ кварталу 2011 року є протиправним.

Колегія суддів зазначає, що положення статті 11 КАС України зобов'язують суд до активного вжиття заходів щодо з'ясування обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 р. зобов'язано ДПІ у Солом'янському районі надати суду письмові пояснення щодо здійснення нею перевірки господарських відносин Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" за період, який вже був предметом перевірки між тими самими контрагентами за той самий період, згідно актів від 10.01.2014 р. №16/42-10/24249750, від 31.10.2013 р. №39/42-10/24249750, які досліджувався в адміністративних справах №826/1100/14, №826/18345/13-а, а також пояснення з приводу арифметичної помилки у сумах визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 17.10.2014 р. №0006282204, №0006292204.

На виконання ухвали суду ДПІ у Солом'янському районі надано письмові пояснення від 02.03.2016 р. б/н, де відповідачем не заперечуються встановлені судом та вищезазначені обставини, а зазначається лише, що у вказаних актах перевірки не відображено обставин, які стосуються фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" і ПП "Кас-Капітал".

Тобто, на запит суду відповідачем не надано належних обґрунтувань щодо правомірності формування суми грошових зобов'язань позивача в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 17.10.2014 р. №0006282204, №0006292204.

Таким чином, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем в частині здійснено повторне зняття витрат по господарським операціям, які вже були предметом судового дослідження, що є протиправним.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, однак суд не є розрахунковим органом та не може самостійно ідентифікувати зміст суми податкових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

З огляду на те, що рішення, в яких протиправну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є протиправними в цілому, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність визнання протиправними в цілому податкових повідомлень-рішень від 17.10.2014 р. №0006282204, №0006292204.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що визнання рішення податкового органу протиправним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правомірне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності встановлені законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17.10.2014 р. №0006282204, №0006292204.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Бистрик Г.М.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 14.03.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Межевич М.В.

Бистрик Г.М.