Постанова № 56396880, 29.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Житомир справа № 806/5433/13-a

категорія 10

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Черняхович І.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Новоград-Волинському Житомирської області про визнання дій незаконними та стягнення 137949,44 грн.,-

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в узгодженні з управлінням Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області загальної суми витрат, що підлягають відшкодуванню управлінню Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області в сумі 137949,44 грн за особовими справами потерпілих за період з квітня по серпень 2010 року включно;

- стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області на користь управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області 137949,44 грн заборгованості за особовими справами потерпілих за період з квітня по серпень 2010 року включно.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем безпідставно не прийнято до заліку від позивача витрати відповідно до списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати в судовому засіданні 21.01.2016 замінено відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області на правонаступника - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Новоград-Волинському Житомирської області.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

У відповідності до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.11.2015 Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - скасовано, а справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-ХІV від 23.09.1999 (далі - Закон №1105, в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105.

Відповідно до цієї статті Фонд соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, крім іншого, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

На виконання вказаного Закону, Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 за № 5-4/4 затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за № 376/7697 (далі - Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п.2 вказаного Порядку, останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій. Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів. Пунктом 5 Порядку встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Згідно п.6 Порядку головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Тобто, зазначеним Порядком встановлений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснювати дії по підписанню акту щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Із матеріалів справи вбачається, що акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітень 2010 року по серпень 2010 року включно, підписані керівниками позивача та відповідача.

Таким чином, управління Пенсійного Фонду України в Баранівському районі та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі узгодили суми, що підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду. Між тим, при підписанні вказаних актів звірок начальник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі не прийняв до заліку частини витрат Пенсійного фонду, що підлягають відшкодуванню в сумі 137949,44 грн, склавши відповідні таблиці розбіжностей.

Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Отже, адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Із зазначеним твердженням погоджується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.11.2015.

Пунктом 4 цієї постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Відмовляючи в підписанні акту звірки по спірним сумам пенсій, відповідач правомірно виходив з того, що відшкодування Фондом витрат на виплату адресної допомоги суперечить положенням Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4.

Відносно витрат на виплату пенсій по інвалідності, то відповідач відмовився здійснювати їх відшкодування, оскільки вважає, що отримане відповідними особами каліцтво не пов'язане з виконанням трудових обов'язків.

Щодо вимог про стягнення витрат на виплату пенсій по інвалідності, яка наступила внаслідок нещасного випадку на виробництві, то тут визначальною обставиною, з'ясування якої безпосередньо впливає на остаточне рішення у справі, є причинно - наслідковий зв'язок між відповідним випадком на виробництві та інвалідністю особи.

Так судом встановлено, що позивачем призначено пенсії по інвалідності за трудовим каліцтвом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 45-48).

Згідно з ст. 35 Закону №1105, для розгляду справ про страхові виплати Фонду подається акт розслідування нещасного випадку або професійного захворювання за формою Н-1.

При огляді Акту про нещасний випадок на виробництві, встановлено, що 05.09.1986 ОСОБА_2, перебуваючи в автогаражі колгоспу ім. Тельмана, с. Вірля, Баранівський район, при ударі молотка по зубилі, під час зрубування накладок із тормозних колодок, осколок металу попав в праве око, що спричинило проникаюче поранення роговиці правого ока. Встановлено, що травму ока ОСОБА_2 отримав при порушенні безпеки умов праці, так як тиски слюсарні не було закріплено на підставах, та потерпілим при виконанні робіт для захисту очей не було використано захисних окулярів. Отже, ОСОБА_2 отримав травму ока при порушення правил техніки безпеки, а тому суд вважає, що вини підприємства не вбачається (т. 1 а.с. 199).

Із Акту про нещасний випадок на виробництві видно, що ОСОБА_3 працював головним агрономом у КСП "Світанок", с. Берестівка, Баранівський район, 03.09.1994 отримав травму в дорожно-транспортній пригоді. Отже, вини підприємства не вбачається.

ОСОБА_5 працював "приемосдатчиком грузов - мова оригіналу" на Камянобродському фарфоровому заводі (с. Камяний брід, Баранівський район, Житомирська область). У акті форми Н-1 ОСОБА_5 міститься запис про те, що інвалідність настала внаслідок недотримання постраждалим інструкції з техніки безпеки під час перебування у відрядженні на залізничній станції Фастів-2. Із опису обставин нещасного випадку вбачається, що 13.10.1984 з метою мінімізації шляху від вагона, в якому знаходився ОСОБА_5 до вагона, в який йому необхідно було потрапити, постраждалий вирішив скористатись "имеющимися на крыше вагона люками - мова оригіналу". Коли ОСОБА_5 піднявся на відстань "по колени є крышей вагона, образовался дуговой електрический разряд - мова оригіналу". Саме це стало причиною опіків 35% поверхні тіла. Отже, причиною нещасного випадку послужило грубе порушення техніки безпеки потерпілим, тобто вини підприємства немає (т. 1 а.с. 195).

ОСОБА_4 отримав травму 12.09.1973 на території Республіки Казахстан (т. 1 а.с. 150).

Отже відповідач не має обов'язку сплачувати витрати на виплату пенсій по інвалідності, яка наступила внаслідок нещасного випадку на виробництві, оскільки травми, на підставі яких призначалася пенсія не пов'язані з виробництвом.

Крім того відповідно до ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.02.1992 всі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді, несе держава, яка надає забезпечення. Взаєморозрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Слід відмітити, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не врегульовує спірних правовідносин, оскільки встановлене правило підписання акту звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. Тому, у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування нещасних випадків у судовому порядку мають вирішуватися вимоги про стягнення спірних сум на централізованому рівні. Порядок відшкодування витрат передбачає здійснення відповідних розрахунків проведення стягнення пенсійних витрат на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.

Оскільки позивач просить стягнути на його користь 137949,44 грн, суд вважає за необхідне зазначити, що відділення Фонду не є розпорядником коштів. Кошти, які надходять з виконавчої дирекції Фонду є коштами цільового призначення, кожна сума має бути виплачено конкретному потерпілому. А тому стягнення будь - якої суми за рішенням суду відділенням Фонду може бути здійснено тільки виключно за рахунок коштів інших потерпілих і в цьому випадку законне право на отримання соціальних виплат потерпілих, які перебувають на обліку у відділенні буде порушено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Керуючись статтями 23, 128, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні позову відмовити

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович