Ухвала суду № 56396619, 02.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5638/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ПЛЮС" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМІКРОН ПЛЮС" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі ДФС) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610131/2 від 23 серпня 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що для здійснення митного оформлення відповідного товару, позивачем до ДФС 21 серпня 2015 було подано митну декларацію (МД) №500060001/2015/015475. Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною контракту (за основним методом).

Під час опрацювання наданих для здійснення митного оформлення документів відповідачем зафіксовано спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товару 105-2 (вимагає здійсненній контролю правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (вимагає витребування документів, які підтверджують митну вартість товару).

За результатами візуальної перевірки наданих разом з МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю та оформлення, на етапі контролю митної вартості правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД від 21 серпня 2015 №500060001/2015/015475 встановлено, що подані документі містять розбіжності, а саме:

- у коносаменті у графі "опис товару" опис не відповідає заявленому у інвойсі та пакувальному листі;

- у п.4.1 наданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті від 13 серпня 2015 №OMKTBS/l встановлено, що ціна товару містить: ціну товару на умовах СІР Київ, тоді як митне оформлення здійснюється на умовах CIF Одеса;

- відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного договору від 13 серпня 2015 року № OMKTBS/1 якість товару підтверджується відповідним сертифікатом якості заводу виробника або продавця, який відсутній в пакеті документів, поданому до митного оформлення;

- відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного договору від 13 серпня 2015 року № OMKTBS/1 та комерційного інвойсу від 13 серпня 2015 №13338 поставка товарів здійснюється на умовах CIF Одеса. Однак в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування та суми, які витрачаються на страхування товарів;

- підпунктом 1.1 п.1 та підпунктом 2.1 п.2 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що асортимент товару зазначається у специфікації до кожної партії товару, проте, ні у інвойсі від 13 серпня 2015 №13229, ні у специфікації від 13 серпня 2015 №13313QG, тобто у документах які є основними для визначення ціни товару.

Крім того, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в митному органі, між декларантом позивача та фіскальним органом шляхом обміну електронними повідомленнями було проведено консультацію, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів від 23 серпня 2015 № 500060001/2015/610131/2.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості аналогічних (подібних) товарів, митне оформлення яких вже було здійснено, є більшим, ніж заявлено ТОВ.

З огляду на зазначені обставини 23 серпня 2015 ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610131/2, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що доводи, зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки. Також судом зазначено, що відповідачем не було вказано які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливо встановити дані складових вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України (Глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що у поданих документах містяться розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ст.53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу: картку обліку від 03 липня 2015 року №100/2015/0003566; зовнішньоекономічний контракт №OMKTBS/1 від 13 серпня 2015 року; специфікацію №13313QG від 13 серпня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) №13313 від 13 серпня 2015 року; пакувальний лист №13313 від 13 серпня 2015 року; коносамент №ACN0516334 від 24 липня 2015 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №13313; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу); екологічну декларацію №40332 від 19 серпня 2015 року; акт фізичного огляду б/н від 21 серпня 2015; акт №WGT071744 про переваження автотранспорту з контейнером від 20 серпня 2015 року.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття спірного рішення відповідачем є безпідставним, а визначення митної вартості відповідачем не за основним методом (за ціною договору (контракту)) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи (ст.8 МК України), зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність розбіжностей у поданих декларантом з метою здійснення митного оформлення документах, які викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, і які, за твердженням відповідача, стали підставою для відмови у здійсненні митного оформлення та коригування митної вартості товарів. Так, посилання митного органу на те, що у коносаменті у графі "опис товару" опис не відповідає заявленому у інвойсі та пакувальному листі, є безпідставними, оскільки, характеристики товару, вказані декларантом у ЕМД, не відрізняються від характеристик товару, зазначених в товаросупровідних документах. Характеристики товару за кількістю, вагою та ціною, зазначеною у коносаменті №ACN0516334 від 24 липня 2015 року також не відрізняються від характеристик товару, зазначених в товаросупровідних документах. Також встановлено, що відповідно до п.3.1. контракту базисними умовами поставки є СІР-Київ (Україна). Разом з тим, сторони контракту допустили можливість поставки на інших умовах, згідно ІНКОТЕРМС 2010, які будуть зазначені в інвойсах на кожну окрему партію. Отже, сторонами погоджено, що товари можуть поставлятися за будь-якими умовами, згідно ІНКОТЕРМС 2010 pоку, які будуть зазначені в інвойсах на кожну окрему партію.

Стосовно відсутності сертифікату якості колегія суддів зазначає, що відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, від 01 лютого 2005 року №28, ввезений в Україну товар (профіль, вироби з алюмінію, ролики, фурнітура), не входить до зазначеного переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, а тому надання до митного органу сертифікату якості не є обов'язковим.

Таким чином, в ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що подані декларантом документи з метою здійснення митного оформлення поставлених за вказаним контрактом товарів фактично не мали розбіжностей, на наявність яких посилався митний орган, як на підставу неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом.

Також, згідно до ч.2 та 3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів ДФС зазначено про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами, з подібними (аналогічними товарами) та інформації, необхідної для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. В той же час, відповідачем було зазначено, що ДФС буде здійснено коригування митної вартості, заявленої декларантом, до рівня митної вартості подібних товарів, що суперечить вищевказаним посиланням ДФС стосовно відсутності інформації щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами та не узгоджується з положеннями ст.57 МК України.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія у суддів приходить до висновку, що митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДФС про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДФС викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук