Ухвала суду № 56396587, 10.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 рокусправа № 804/6550/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Панченко О.М., Коршуна А.О.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року у справі № 804/6550/15 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Коноваленко Анатолія Володимировича, Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 22 травня 2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Коноваленко Анатолія Володимировича (далі - відповідач-1), Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача-1, щодо відмови, відповідно винесеного рішення НОМЕР_1 від 26 грудня 2014 року, у державній реєстрації права власності на частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем;

- зобов'язати відповідача-2 здійснити реєстрацію права власності за позивачем, належної 1/2 частки будівлі (Літера В-2) відповідно до судового рішення (справа №2-1/05) Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року, в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 16.11.2005 року за позивачем визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, однак відповідач-1 протиправно, на думку позивача, відмовив останньому в проведені державної реєстрації такого права власності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Коноваленка А.В. НОМЕР_1 від 26 грудня 2014 року про відмову у державній реєстрації права власності на частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач-1 протиправно прийняв оскаржене рішення, оскільки у рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року чітко наведена частина права власності позивача на житловий будинок літ. «В-2» у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, яка визначена судом в результаті поділу спільного майна подружжя. Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що задоволення позовних вимог щодо зобов'язання реєстраційної служби здійснити реєстрацію права власності буде являтись втручанням у компетенцію органів, які реалізують державну політику у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Коноваленка А.В. НОМЕР_1 від 26 грудня 2014 року про відмову позивачу у державній реєстрації права власності на ? частину будинку є законним та обґрунтованим, оскільки державним реєстратором встановлено невідповідність заявлених прав і поданих документів вимогам закону. Крім того, відповідач-2 у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що до державного реєстру вже внесено відомості щодо розгляду заяви позивача про державну реєстрацію права власності та прийняте рішення з приводу розгляду цієї заяви, а отже скасування такого рішення не дає підстав відповідачу провести за позивачем державну реєстрацію права власності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року за позивачем визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «В-2» у домоволодінні АДРЕСА_1. Вказане рішення набрало чинності 09.02.2006 року (а.с.8-12).

19.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою за реєстраційним номером НОМЕР_2 для проведення державної реєстрації права власності на 1/2 частки в будинку АДРЕСА_1.

Рішенням відповідача-1 про відмову у державні реєстрації прав та їх обтяжень НОМЕР_1 від 26 грудня 2014 року позивачу було відмолено у державній реєстрації права власності.

За змістом зазначеного рішення правовою підставою для відмови у державній реєстрації права власності стало те, що відповідачу-1 незрозуміло яку саме частину право власності на ? частину житлового будинку літ. В-2 у домоволодінні АДРЕСА_1 буде складати від домоволодіння в цілому, оскільки відповідно до даних технічної інвентаризації станом на 18.09.1998 року за адресою АДРЕСА_1 знаходиться домоволодіння, яке складається з: житловий будинок літ. А-1, житловий будинок літ. В-2, сарай літ. Б, гараж літ. Д, вбиральня літ. Е, К №1 - споруда, №2-7 - огородження, І, ІІ - мостіння (а.с.6-7).

Законність та обґрунтованість рішення відповідача-1 НОМЕР_1 від 26 грудня 2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення, визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Положеннями статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначений вичерпний перелік підстав для проведення державної реєстрації прав: або 1) договір, укладений у порядку, встановленому законом, або 2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог цього Закону, або 3) свідоцтво про право власності, видане органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, або 4) державний акт на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, або 5) рішення суду, що набрало законної сили; або 6) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868).

Так, відповідно до пункту 36 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Відповідно до пункту 20 Порядку №868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об'єктів.

Вичерпний перелік підстав, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, визначений статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідне рішення про відмову може бути прийнято у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

Як вбачається з матеріалів справи, для проведення державної реєстрації речових прав позивачем було подано заяву та рішення суду, що набрало законної сили та яке є підставою для проведення державної реєстрації прав.

Згідно з рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року за позивачем визнано право власності на ? частину житлового будинку літ. «В-2» у домоволодінні АДРЕСА_1 (а.с.12).

Тобто, рішенням суду, чітко визначена ? частина права власності позивача на житловий будинок літ. «В-2» у домоволодінні АДРЕСА_1, яка визначена судом в результаті поділу спільного сумісного майна подружжя.

Враховуючи те, що рішенням суду чітко визначена ? частина права власності позивача на житловий будинок літ. «В-2», суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення відповідача-1 НОМЕР_1 від 26 грудня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та необхідності його скасування, оскільки у зазначеному рішенні не зазначено жодної із підстав для відмови передбаченої ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання реєстраційної служби здійснити реєстрацію права власності є втручанням у компетенцію органів, які реалізують державну політику у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідачами зазначеного обов'язку не виконано.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року у справі № 804/6550/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 11 березня 2016 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун