Ухвала суду № 56395233, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2016 р. м. Київ К/800/53698/15

К/800/54803/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

секретар судового засідання Вишняк О.М.,

За участю:

представників позивача Мехреньгіної А.Б.,

Сажієнко І.О.,

Мельника А.І.,

представника відповідача Жарого О.К.,

представників третіх осіб Мехеда В.А.,

Корницької В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А2215 до Бориспільської міської ради Київської області треті ососби - Приватне акціонерне товариство "Агробудмеханізація" про скасування рішення, що переглядається за касаційними скаргами Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А2215 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року заступник військового прокурора Дарницького гарнізону (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А2215 до Бориспільської міської ради Київської області (далі - відповідач), в якому просив скасувати рішення від 29 травня 2008 року №3898-34-V "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,5226 га в оренду закритому акціонерному товариству "Агробудмеханізація" під будівництво багатоповерхового житлового будинку в соцмістечку (навпроти житлового будинку №160) у м. Борисполі (землі житлової та громадської забудови)" та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:07:002:0036.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржуваним рішенням протиправно припинено право користування Військової частини А2215 земельною ділянкою площею 0,5226 та затверджено проект землеустрою і передачу її в оренду, оскільки дана земельна ділянка відноситься до земель оборони, а тому припинення права користування такими землями можливе лише внаслідок добровільної відмови землекористувача за згодою Міністерства оборони та/або вилучення земельної ділянки, про що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах наданих повноважень приймає відповідне рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року апеляційна скарга Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України задоволено частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року скасовано, провадження в справі за адміністративним позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А2215 до Бориспільської міської ради Київської області про скасування рішення закрито.

У касаційних скаргах, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України та військова частина А2215 просять оскаржувані рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, здійснивши перевірку касаційної скарги та матеріалів справи, Вищий адміністративний суд приходить до висновку про задоволення касаційних скарг з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження в справі, дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, вважає його помилковим з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 ч. 1 ст. З КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа. інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 10, статті 25, пункту 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання. Віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до пунктів «а», «б», «в», «г» ст.. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч. 1 ст. 10, ст. ст. 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить про те, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу. Координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 положення пунктів «а», «б», «в», «г» ст. 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Водночас, Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, па які поширюється юрисдикції адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дії чи бездіяльності.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому ст. 152 Земельного Кодексу України з урахуванням обов'язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно із цими нормами захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 55 Конституцій України і ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскарження рішень, дій та бездіяльності органів місцевого самоврядування та органів державної влади є окремим способом захисту права, пов'язаним з їх діяльністю як суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні функції. В іншому ж випадку (наприклад, оспорювання формування волі власника) виокремлення цього способу захисту було б позбавлено сенсу. Особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через прийняття суб'єктом владних управлінських функцій відповідного рішення, чи вчинення ним дій, вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.

Таким чином, помилковими являються висновки суду апеляційної інстанції про можливість закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу, відповідно до якої суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А2215 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :