Постанова № 56395108, 09.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2016 р. Справа № 922/5607/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників сторін:

апелянта (позивача) ОСОБА_1 (дов.№б/н від 04.02.2016р.),

відповідача - ОСОБА_2 (дов.№б/н від 05.02.2016р.),

3-ї особи - ОСОБА_2 (дов.№1227 від 28.04.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства Айсберг (вх.№5737Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року у справі №922/5607/15,

за позовом Приватного підприємства Айсберг, м.Дергачі,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Платінум-Ойл, м.Харків

про повернення майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Айсберг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням зави про зміну підстав позову від 04.11.2015р. вх.№44482) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум - Оіл" про повернення майна, яке належить на праві власності позивачу та передано в оренду відповідачу на підставі договору оренди обладнання № 1-11 від 22.07.2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Платінум-Ойл" повернути Приватному підприємству "Айсберг" майно, що належить Приватному підприємству "Айсберг" на праві власності, знаходиться за адресою: Харківська область, місто Зміїв, вул.Тарановське шосе, буд. 64, що було передано в оренду на підставі договору оренди обладнання № 1-11 від 22.07.2011 року, а саме:

- споруди установки підготовки та перекачування нафти (УППН) (інвентарний № 5,6);

- замощення бетонне (інвентарний № 12);

- резервуари металеві (інвентарний № 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14).

Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "Платінум-Ойл" на користь Приватного підприємства "Айсберг" 1218,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Приватне підприємство Айсберг з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015р. у справі №922/5607/15 у частині відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про повернення позивачу майна, що було передано позивачем відповідачу в оренду на підставі договору оренди обладнання №1-11 від 22.07.2011р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: операторної ПММ (паливно-мастильних матеріалів), позначеної на плані літ.А-1, загальною площею 24,10 кв.м, скасувавши рішення у цій частині, та прийняти у зазначеній частині нове рішення, згідно з яким: - зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю Платінум-Ойл повернути Приватному підприємству Айсберг майно - операторну ПММ (паливно-мастильних матеріалів), позначеної на плані літ.А-1, загальною площею 24,10 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м.Зміїв, вул.Тарановське шосе, буд.64, та було передано Приватним підприємством Айсберг Товариству з обмеженою відповідальністю Платінум- Ойл в оренду на підставі договору оренди обладнання №1-11 від 22.07.2011р., укладеного між позивачем та відповідачем. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Платінум-Ойл на користь Приватного підприємства Айсберг судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належну правову оцінку наданим позивачем доказам та положенням чинного законодавства, зокрема, п.1 ч.1 ст.115 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону України «Про господарські товариства», ч.1 ст.182, ч.1, ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, також, на думку апелянта, неправомірно не застосував для вирішення спору про неповернення операторної ПММ в натурі орендарем орендодавцю за договором оренди ч.1, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, ст.526, 525, 629, 785, 610, 612 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. розгляд справи відкладено на 08.02.2016р.

У судовому засіданні 08.02.2016р. сторонами заявлено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги по справі №922/5607/15 за межі строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні 08.02.2016р. оголошено перерву до 22.02.2016р. до 11:00 год.

З матеріалів справи убачається, що позовна заява та інші документи, у тому числі і апеляційна скарга, у справі від імені ПП «Айсберг» підписані директором ОСОБА_4, у той час як Приватне підприємство «Айсберг» з 10.03.2015 року знаходиться у стані припинення за судовим рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства. Згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 року у справі №820/19013/14 у звязку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій припинено юридичну особу - Приватне підприємство «Айсберг», керівник ОСОБА_4 виконує функції голови комісії з припинення, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.11.2015 рок та на 05.02.2016 р.

18.02.2016р. від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№1936), в якому просить суд вважати всі підписи на процесуальних документах, здійснених у справі №922/5607/15 директором Приватного підприємства Айсберг ОСОБА_4 в якості підписів голови комісії з припинення (ліквідаційної комісії) Приватного підприємства Айсберг ОСОБА_4. Також, просить долучити до матеріалів справи №922/5607/15 витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців станом на 05.02.2016р., копію постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2015р.

Зазначені документи долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р. у справі №922/5607/15 з метою повного та всебічного зясування обставин справи на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 09.03.2016р. о 12:30 год.

01.03.2016р. від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№2381), в якому просить суд долучити до матеріалів справи поштову квитанцію та опис вкладення до поштової кореспонденції як доказ направлення залученому до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_3, копії позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі.

09.03.2016р. від представника позивача до суду надійшло клопотання (вх.№2557), в якому просить суд долучити до матеріалів справи документи, а саме: копію акта приймання-передачі від 15.03.2010 року, копію довідки №01-15-1/1792 від 11.08.2014р. з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (дорма 6-зем) станом на 01.07.2014р. та викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту м.Зміїв на території Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області.

У судовому засіданні 09.03.2016р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.101ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 22.07.2011 року між Приватним підприємством "Айсберг" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Платінум-Ойл" (відповідач) укладено договір оренди обладнання №1-11 у відповідності до умов якого позивач прийняв на себе зобов`язання надати відповідачу у тимчасове платне користування за адресою: Харківська область, місто Зміїв, вул.Тарановське шосе, буд.64, а відповідач прийняв на себе зобов`язання щодо оплати орендної плати на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.п. 3.1, 9.1 договору строк оренди складає 11 місяців з моменту прийняття об`єкту оренди за актом прийому-передачі.

22.07.2011 року позивачем передано відповідачу об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками (а.с.16).

На підставі вищезазначеного акту передано наступне майно: - операторна ПММ (паливно-мастильнх матеріалів), позначену на плані лит. А-1, загальною площею 24,10 кв.м (далі по тексту постанови спірне нерухоме майно); - споруди установки підготовки та перекачування нафти (УППН) (інвентарний № 5,6); - замощення бетонне (інвентарний №12); - резервуари металеві (інвентарний № 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14) (далі спірне майно).

Відповідач у порушення умов п. 7.1 договору не повернув об`єкт оренди позивача у строк до 22.06.2012 року у встановленому договором порядку.

Позивач вважає поновленим строк договору до 22.05.2013 року в силу положень ст.764 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач продовжував користуватися орендованим за договором майном після закінчення строку договору, а позивач (наймодавець) протягом одного місяця не предявляв заперечення щодо користування відповідачем орендованим за договором майном.

Позивач у своїх позовних вимогах просив: зобовязати відповідача повернути позивачу майно, що належить позивачу на праві власності, що передано в оренду на підставі договору оренди обладнання №1-11 від 22.07.2011 р., а саме: - операторна ПММ (паливно-мастильнх матеріалів), позначену на плані лит. А-1, загальною площею 24,10 кв.м; - споруди установки підготовки та перекачування нафти (УППН) (інвентарний № 5,6); - замощення бетонне (інвентарний №12); - резервуари металеві (інвентарний № 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14).

Відповідач зазначає, що не заперечує проти повернення орендованого майна позивачу, однак після закінчення строку договору оренди нерухоме майно не передано позивачу, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нерухомого майна - операторної ПММ (паливно-мастильнх матеріалів), позначеної на плані лит. А-1, загальною площею 24,10 кв.м, є ОСОБА_3, а не позивач (ПП"Айсберг").

Господарський суд Харківської області, задовольняючи вимоги щодо спірного майна, виходив з доведеності факту порушення відповідачем вимог договору оренди № 1-11 від 22.07.2011 року та діючого законодавства щодо неповернення обєкту оренди - споруди установки підготовки та перекачування нафти (УППН) (інвентарний № 5,6); - замощення бетонне (інвентарний №12); - резервуари металеві (інвентарний № 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14), у звязку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи у частині вимог щодо зобовязання повернення спірного нерухомого майна позивачу як власнику цього майна, господарський суд виходив з того, що позивачем (ПП "Айсберг") не зареєстровано право власності на операторну ПММ (паливно-мастильних матеріалів), позначену на плані літ. "А-1", загальною площею 24,10 кв.м, у відповідності до вищевказаних вимог Цивільного кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

У відповідності до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 1 та 4 статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що згідно статуту, зареєстрованому 28.01.2008 року, ОСОБА_5 Суріковічем як учасником Приватного підприємства «Айсберг» спірне мано, у тому числі нерухоме, внесено як внесок до статутного фонду цього підприємства (а.с.61-64).

Зазначене спірне майно (операторну ГСМ і споруди УППН лі. "А-1", 24,1 кв.м, замощення бетонне (інв. №12), резервуари (інвентарний № 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14) за місцезнаходженням: Харківська область, м.Зміїв, Шосе Таранівське,9) придбано за договорами купівлі-продажу №АКР-289ХА від 15.08.2007 року та №080503 від 21.05.2008 року з ТОВ "Зміїв-Нафтопродукт" та передано за актом приймання-передачі від 14.03.2008 року у власність ОСОБА_3 (а.с.67, а.с.69).

У ході судого розгляду справи зясовано про зміну адреси, де знаходиться спірне нерухоме майно, а саме: з Шосе Таранівське,9, на Таранівське шосе, буд.64, що підтверджується довідкою №01-15-1/1792 від 11.08.2014р. з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) станом на 01.07.2014р. та викопіюванням з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту м.Зміїв на території Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області.

08.04.2008 року збільшено розмір статутного фонду Приватного підприємства "Айсберг" за рахунок внесення до Статутного фонду засновником підприємства ОСОБА_3 нерухомого майна, а саме: господарських будівель та споруд: літ. А-1 - операторна ГСМ; А-1а - прибудова; а; а 2 - навіс; № 1-14 - резервуари; замощення бетонне (інв. №12), розташованих за адресою: Харківська область, м. Зміїів, Таранівське шосе,64, що підтверджується протоколом від 08.04.2008 року №08/04 зборів засновників приватного підприємства "Айсберг" (а.с.70).

Крім того, протоколом від 04.08.2009 року №04/08 зборів засновників приватного підприємства "Айсберг" виведено зі складу засновників ОСОБА_3 та введено до складу засновників ОСОБА_6 із розміром частки у статутному капіталі - 50%, у звязку з тим, що останнім придбано право на частку згідно з договором купівлі-продажу корпоративних прав від 04.08.2009 року, яким ОСОБА_3 передано ОСОБА_6 у власність корпоративні (майнові та немайнові) права на частку Приватного підприємства "Айсберг" на умовах цього договору (а.с. 71, а.с.72).

24.03.2009 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу посвідчено заяву ОСОБА_3 щодо реєстрації змін в установчих документах ПП"Айсберг" у зв`язку із виходом зі складу засновників ПП "Айсберг", у звязку з чим 23.05.2011 року були внесені зміни до статуту ПП «Айсберг».

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Пунктом 4 статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Отже, виключно законом України встановлюється органи, що здійснюють державну реєстрацію, порядок такої реєстрації.

01 липня 2004 року прийнято Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі- Закон).

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Згідно зі статтею 3 Закону речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Частиною 1 ст.182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.4 ст.182 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із змінами і доповненнями.

Пунктом 5 розділу V Прикінцеві положення цього Закону встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Реєстрацію прав власності згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N7/5, здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з ч. 2 ст.182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України).

Це положення кореспондується з ч.6 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, де зазначено, що правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

У відповідності з ст.19 цього Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно є, в тому числі, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна.

Згідно з п.7 розділу V вказаного Закону до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як убачається з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №47304759 станом 10.11.2015 року, власником зазначеного позивачем нерухомого майна (операторна ПММ, загальною площею 24,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Зміївський район, м.Зміїв, вул.Таранівське шосе, буд. 64) є ОСОБА_3 (а.с.75- а.с.76).

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем (ПП "Айсберг") не зареєстровано право власності на операторну ПММ (паливно-мастильних матеріалів), позначеної на плані літ. "А-1", загальною площею 24,10 кв.м у відповідності до вищевказаних вимог Цивільного кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, а тому позивач не набув на це нерухоме майно право власності.

З огляду на те, що позивач у своїх позовних вимогах наполягав на поверненні нерухомого майна, яке, як він вважає, належить йому на праві власності, і таким чином сформульовані позовні вимоги зобовязують суд встановлювати саме факт набуття або не набуття права власності, тому суд правомірно застосував до спірних правовідносин норми права, які регулюють права власності.

Перевіривши матеріали справи, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обгрунтованість задоволення вимог позивача у частині зобов`язання ТОВ "Платінум-Ойл" повернути майно, що належить на праві власності ПП "Айсберг", а саме: споруди установки підготовки та перекачування нафти (УППН) (інвентарний №5,6); замощення бетонне (інвентарний №12); резервуари металеві (інвентарний №1,2,3,4,7,8,9,10,11,13,14), оскільки внаслідок передачі коштів або майна учасниками до статутного фонду підприємства це підприємство набуває права власності з моменту його передачі.

Враховуючи вищевикладені обставини, норми закону, а саме те, що право власності у набувача виникає з моменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та той факт, що позивачем не проведено реєстрації відповідних змін, місцевий господарський суд законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у частині повернення відповідачем операторної ПММ (паливно-мастильних матеріалів), позначеної на плані літ. "А-1", загальною площею 24,10 кв.м, розташованої за адресою: Харківська область, м. Зміїів, Таранівське шосе, 64, оскільки згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, власником даного нерухомого майна є ОСОБА_3, а не ПП"Айсберг" (позивач).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, у звязку з чим рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року у справі №922/5607/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Айсберг залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року у справі №922/5607/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.03.2016 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя І.В.Тарасова