Ухвала суду № 56394759, 10.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.03.16р. Справа № 904/219/16Суддя Рудь І.А., розглянувши заяву про забезпечення позову від 02.02.2016р. № б/н Приватного акціонерного товариства "Делос" у справі:

за позовом Приватного акціонерного товариства "Делос", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад Компані", м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № б/н від 31.03.2015р., представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довір. № б/н від 03.03.2016р., представник;

від третьої особи: ОСОБА_3, довір. № 20 від 24.12.2015р., головний спеціаліст відділу.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Делос" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 19.12.2015р. СТА 995073 індексний номер 50307048, виданого Дніпропетровським міським управлінням юстиції Дніпропетровської області, згідно якого за Товариством з обмеженою відповідальністю Склад Компані визнано право власності на приналежне позивачу нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 147 Т, а саме: літ. 2А3-1 - прибудова, поз. 118,119,120, загальною площею 800,1 м2; літ. 2а5 - ґанок; літ. 2А2-1 - прибудова, поз. 117, загальною площею 888,0 м2; літ. 2а3 - ґанок;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Склад Компані" повернути позивачу нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 147 Т, а саме: літ. 2А3-1 - прибудова, поз. 118,119,120, загальною площею 800,1 м2; літ. 2а5 - ґанок; літ. 2А2-1 - прибудова, поз. 117, загальною площею 888,0 м2; літ. 2а3 - ґанок.

Справа розглядається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним та протиправним захопленням спірного нерухомого майна, що належить позивачу та недопущення позивача до вказаного нерухомого майна, а також рухомого майна, що знаходиться у приміщеннях за адресою вул. Героїв Сталінграда, 147 Т та також належить позивачу. Згідно інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, 16.12.2015р. державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції здійснено державну реєстрацію права власності на приналежне позивачу спірне нерухоме майно за ТОВ „Склад Компані. Підставою державної реєстрації зазначено свідоцтво про право власності від 19.12.2015р. СТА 995073 індексний номер 50307048, що видане Дніпропетровським міським управлінням юстиції Дніпропетровської області. Позивач переконаний, що вказане свідоцтво є недійсним та видане із грубим порушенням чинного законодавства, чим протиправно позбавлено позивача права власності на приналежне йому нерухоме майно по вул. Героїв Сталінграду, 147Т у м. Дніпропетровську, у звязку із чим вказує на наявність підстав для визнання оскаржуваного свідоцтва недійсним. Водночас, в порядку ст. 391 Цивільного кодексу України просить суд зобовязати відповідача повернути позивачу спірне нерухоме майно.

22.03.2016р. на адресу суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову від 22.02.2016р., в якій ПрАт „Делос доповнило заявлені раніше позовні вимоги вимогою про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 147 Т, а саме: літ. 2А3-1 - прибудова, поз. 118,119,120, загальною площею 800,1 м2; літ. 2а5 - ґанок; літ. 2А2-1 - прибудова, поз. 117, загальною площею 888,0 м2; літ. 2а3 - ґанок. Уточнені позовні вимоги обґрунтовує посиланням на норми ст.. 392 Цивільного кодексу України та оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне нерухоме майно.

Крім того, 02.02.2016р. на адресу суду надійшла заява ПрАТ „Делос про забезпечення позову від 02.02.2016р. № б/н, в якій позивач просить суд передати ТОВ „Склад Компані на зберігання до вирішення спору по справі № 904/219/16 нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 147 Т, а саме: літ. 2А3-1 - прибудова, поз. 118,119,120, загальною площею 800,1 м2; літ. 2а5 - ґанок; літ. 2А2-1 - прибудова, поз. 117, загальною площею 888,0 м2; літ. 2а3 ґанок, а також розташоване у зазначених приміщення обладнання, інструмент, устаткування, оргтехніку згідно викладеного у заяві переліку (а.с. 46-53).

Заява обґрунтована тим, що, зважаючи на блокування спірних не житлових приміщень, за час розгляду даного спору вищевказане майно, яке належить позивачу, внаслідок неналежного догляду, захисту та охорони, може бути розкрадене, знищене або пошкоджене тощо. До того ж майно позивача вже зазнало втрат, оскільки під час захоплення спірного нерухомого майна невідомими особами було викрадено частину системи відео-спостереження, яка належить ПрАТ „Делос, перебуває на його балансі та станом на 01.01.2016р. коштувала 18 095 грн. 00 коп.

У зв'язку із чим, позивач вважає, що судом мають бути застосовані заходи забезпечення позов шляхом передання на зберігання спірних приміщень та наявного в цих приміщеннях майна відповідачу, адже відсутність особи, відповідальної за технічний стан приміщення, наявного у ньому обладнання може призвести до його знищення чи пошкодження, що ускладнить або зробить неможливим виконання можливого рішення господарського суду по даній справі щодо повернення спірного майна ПрАТ „Делос.

В судовому засіданні 10.03.2016р. представник відповідача проти задоволення заяви позивача заперечував, зазначивши, що вказане рухоме майно не є предметом даного спору та подаючи таку заяву позивач намагається створити підстави для подальшої матеріальної відповідальності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

За приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечено: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду на те, що предметом спору у даній справі є вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 147 Т, про визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем, з урахуванням задоволення господарським судом заяви позивача про забезпечення позову від 15.01.2016р. шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, суд приходить до висновку, що забезпечення позову шляхом передачі спірного нерухомого майна на зберігання відповідачу є недоцільним та виконання відповідачем можливого рішення суду у даній справі є у повному обсязі забезпеченим вжитими раніше зазначеними заходами.

Щодо вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом передачі на зберігання відповідачу розташованих у спірних нежитлових приміщення обладнання, інструменту, устаткування, оргтехніки згідно викладеного у заяві позивача переліку, суд зазначає, що вказане рухоме майно не є предметом даного спору, перебування його у відповідача та можливий ризик знищення чи пошкодження ним не підтверджені належними та допустимими доказами.

Більш того, наведений у ст. 67 ГПК перелік заходів забезпечення позову є вичерпними та не містить такого способу як передача майна на зберігання.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ПрАТ „Делос та вжиття визначених у заяві заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Делос" про забезпечення позову від 02.02.2016р. № б/н відмовити.

Суддя ОСОБА_4