Рішення № 56392945, 10.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

___________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Качана В.Я.

при секретарі Матвійчуку І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення донарахованих відсотків,

встановила:

у липні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно 5 638,78 доларів США, що еквівалентно 122 080,78грн., та судовий збір у сумі 1 220,81грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 26 березня 2008р. між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого він є, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, на підставі якого позичальник отримав 20 000 доларів США строком до 15 березня 2015р. зі сплатою 24% річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 березня 2008р. між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

Позивач стверджував, що відповідачі не сплатили заборгованість за кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 18 червня 2015р. наявна заборгованість, яка складається із заборгованості за відсотками у сумі 5 313,20 доларів США та підвищені відсотки у сумі 325,58 доларів США за користування кредитом понад встановлений строк.

Ухвалою суду від 27 листопада 2015р. провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за процентами, нарахованими до 4 лютого 2013р., закрито.

У грудні 2015р. позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по донарахованих відсотках за період з 5 лютого 2013р. по 14 березня 2015р. у розмірі 3 074,85 доларів США, з яких 2 749,26 доларів США - відсотки, 325,58 доларів США - підвищені відсотки.

Рішенням суду від 25 грудня 2015р. позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідачів просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідачів посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки порука є припиненою, про що зазначено у рішенні суду від 21 березня

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/4118/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.2014р., тому суд не мав підстав для стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_2

- 2 -

Також представник відповідачів зазначає, що судом не було враховану ту обставину, що рішенням суду позивачу відмовлено у стягненні заборгованості за кредитним договором за пропуском строку позовної давності, а нараховані позивачем відсотки є додатковою вимогою, тому позивачем також пропущено строк позовної давності до даних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника позивача, яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 26 березня 2008р. між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, на підставі якого позичальник отримав 20 000 доларів США строком до 15 березня 2015р. зі сплатою 24% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 березня 2008р. між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

Статтею 5 кредитного договору сторони погодили погашення основної суми кредиту та сплату процентів здійснювати у формі щомісячних ануїтетних платежів у строки та сумах, визначених у додатку № 1 до договору, а позичальник зобов'язався сплачувати щомісячні платежі. Згідно додатку № 1 до кредитного договору сума щомісячного платежу становить 494,57 доларів США, а дата сплати визначена, як кожне 15 число місяця.

Відповідно до ст. 6.6 кредитного договору кредитор може достроково витребувати погашення всієї суми кредиту за цим договором у разі затримки сплати частини кредиту та/або процентів за його користування принаймні за один календарний місяць.

Згідно ст. 2.4. кредитного договору за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана у додатку № 1 до договору та складає 72% річних.

У зв'язку із невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість та право позивача на пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2014р., яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2015р., у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 5 лютого 2013р. по 14 березня 2015р. заборгованість за процентами складає 2 749,26 доларів США, за підвищеними процентами заборгованість складає 325,58 доларів США за період з 15 березня 2014р. по 14 березня 2015р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання не виконано, тому банк має право на отримання процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або

- 3 -

законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» про дострокове стягнення кредитної заборгованості, суд у рішенні від 21 березня 2014р. виходив з пропуску строку позовної давності. При цьому, з тексту рішення суду вбачається, що банком пред'являлися вимоги про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитом та процентами станом на 4 лютого 2013р.

За змістомчастини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності. Така правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 2 грудня 2015р. у справі 6-249цс15.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивач має право на отримання процентів за користування кредитом, який не було повернуто станом на 15 березня 2015р., у межах заявлених позовних вимог.

Так як умовами кредитного договору передбачена сплата підвищених процентівза користування кредитом понад встановлений строк у розмірі 72% річних, суд прийшов до правильного висновку про задоволення цих позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що нараховані позивачем проценти за користування кредитом є додатковою вимогою до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, а тому суд повинен був застосувати норми ст. 266 ЦК України та відмовити у задоволенні позовних вимог за спливом позовної давності, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, за умовами кредитного договору основним зобов'язанням позичальника є повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Додатковими вимогами є правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом ( стаття 611, 625 ЦК України).

За таких обставин, вважати позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом додатковими вимогами, правових підстав не має.

Безпідставними вважає колегія суддів посилання представника відповідачів на пропуск позивачем строків позовної давності по даним позовним вимогам, оскільки позивачем пред'явлені вимоги про стягнення процентів за користування кредитом за період з 5 лютого 2013р. по 14 березня 2015р., позов подано до суду у липні 2015р., тому правових підстав вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними вимогами не має.

Разом з тим, колегія суддів вважає правомірними доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано припинення поруки ОСОБА_2

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється

- 4 -

після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, суд у рішенні від 21 березня 2014р. зазначив, що порука є припиненою відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки вимога про дострокове повернення кредиту була пред'явлена боржнику у грудні 2009р., а вимога до поручителя була пред'явлена тільки у квітні 2013р., тобто з пропуском встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку.

При цьому, строк договору поруки не був встановлений у договорі, а відповідно до п. 4.2. договору зазначалося, що порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника за основним договором, що забезпечується такою порукою, що не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України.

За таких обставин, рішенням суду було встановлено, що порука ОСОБА_2 є припиненою.

Твердження представника позивача про відсутність рішення суду про визнання поруки припиненою, що свідчить про те, що порука не є припиненою, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 559 ЦК України припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, презюмується, а тому не є необхідним звернення поручителя з окремим позовом про визнання поруки такою, що припинена. Поручитель має право заперечувати проти вимог кредитора про стягнення заборгованості, посилаючись на припинення поруки відповідно до положень ст. 559 К України.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Отже, рішенням суду від 21 березня 2014р. встановлено, що порука ОСОБА_2 є припиненою, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення з неї заборгованості у солідарному порядку разом із позичальником.

Оскільки судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів скасовує рішення суду в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

В іншій частині рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

- 5 -

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015р. в частині задоволення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення донарохованих відсотків відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: