Постанова № 56392618, 27.09.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2010 року 7329/10/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. ОСОБА_1, 26, зал судових засідань №1018

час прийняття постанови: 11 год. 46 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Леонтович А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача:ОСОБА_2 (за довіреністю),

від відповідача:ОСОБА_3 (за довіреністю).

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справ

за позовом Приватного підприємства «Кредо»

доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Кредо» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000282320/0/1207 від 22 04.2010 року та № 0000282320/1/2928 від 21.08.2010 року.

У обґрунтування своїх вимог вказує, що у березні 2010 р. відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства «Кредо» з питань дох ричання вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» за період з 01.08.2007 р. по 31.12.2009 р. За результатами перевірки складено Акт від 14.04.2010 р. №586/23-2/32034470 (далі - Акт перевірки від 14.04.2010 p.), в якому встановлено факти порушення з боку Приватного підприємства «Кредо» Законів України «Про податок на додану вартість», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач зазначає, що прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими, оскільки як суми податкового кредиту, так і суми валових витрат підтверджені відповідними належним чином оформленими податковими накладними та іншими розрахунковими і платіжними документами.

У запереченнях від 23.09.2010 р. № 9321/8/10-012 на позовну заяву відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.07.2008 р. у справі № 4133/08 визнано недійсною з часу реєстрації нову редакцію статуту контрагента позивача - ТОВ «Лік Груп», зареєстровану в Печерською районною адміністрацією у м. Києві 08.08.2007 р. та визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Лік Груп» в якості платника податку на додану вартість з 08.08.2007 р.

Таким чином, всі договори, які укладені між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» є нікчемними, а податкові накладні недійсними, тому позивачем в порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по недійсним податковим накладним.

Крім того, в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень рішень вказує на нікчемність договорів укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп», з огляду здійснення позивачем будівельних робіт без наявності дозвільних документів.

У ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, уточнивши вимоги щодо скасування податкового : повідомлення-рішення №0000282320/1/2928 від 21.08.2010 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у запереченнях на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з Акту перевірки від 14.04.2010 р. податковим органом встановлено, що

у 2007, році між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» (підрядник) було укладено ряд договорів підряду. Так, 05.12.2007 р. укладено Договір № 84-ПС згідно з яким підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати монтажні роботи по внутрішніх кабельних мережах на будовах Замовника. Вартість робіт, виконаних підрядником становить 168 386 грн. крім того ПДВ 20% - 33 677,20 грн., всього 202 063,20 грн. Початок виконання робіт, передбачених Договором № 84-ПС від 05.12.2007 р. Виконавець здійснює протягом п'яти днів з моменту підписання Договору, закінчення - грудень 2007 р. Розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником на підставі поданих Виконавцем актів КБ-2в і КБ-3.

12. 12.2007 р. укладено договір № 89/12, згідно з яким підрядник прийняв на себе зобовязання виконати проектні роботи по системах сигналізації на будовах Замовника Вартість робіт, виконаних підрядником становить 59 897,80 грн. крім того ПДВ 20% -

11979,56 грн., всього 71 877,36 грн. Початок виконання робіт, передбачених Договором №89/12 від12.12.2007 р. Виконавець здійснює протягом п'яти днів з моменту підписання

Договору, закінчення - грудень 2007 р. Розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником на підставі поданих Виконавцем актів КБ-2в і КБ-3.

08.08.2007 р. укладено Договір № 58/08, згідно з яким підрядник прийняв на себе зобовязання виконати монтажні роботи по внутрішніх кабельних мережах на будовах Замовника Вартість робіт, виконаних підрядником становить 24 975 грн. крім того ПДВ 20% д 99? грн., всього - 29 970 грн. Початок виконання робіт, передбачених Договором № 58/08 від 08.08.2007 р. Виконавець здійснює протягом п'яти днів з моменту підписання Договору. закінчення - серпень 2007 р. Розрахунки за виконані роботи проводяться замовником на підставі поданих Виконавцем актів КБ-2в і КБ-3.

04.02.2007 р. укладено договір № 008/02/08, згідно з яким підрядник прийняв на себе зобовязання виконати монтажні роботи по внутрішніх кабельних мережах на удовах Замовника. Вартість робіт, виконаних підрядником становить 56 563 грн., крім того ПДВ 20% - 11 312,60 грн., всього - 67 875,60 грн. Початок виконання робіт передбачених Договором № 58/08 від 08.08.2007 р. Виконавець здійснює протягом пяти днів з моменту підписання Договору, закінчення - лютий 2008 р. Розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником на підставі поданих Виконавцем актів КБ-2в і КБ-3.

Як вбачається з результатів перевірки, суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі ціни (вартості) робіт, на підставі отриманих податкових накладних включено позивачем до відповідних реєстрів податкових накладних, а також задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2007 року, жовтень 2007 року, грудень 2007 року, лютий 2008 року.

Однак, перевіркою встановлено, що згідно з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.07.2008 р. у справі № 4133/08 постановлено визнати недійсною з часу реєстрації нову редакцію статуту ТОВ «Лік Груп», зареєстровану Печерською районною адміністрацією у м. Києві 08.08.2007 р„ та визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Лік Груп»

V зв'язку з ним відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № і68/97-ВР (надалі - Закон України № 168/97-ВР), що виявилось у включенні до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку ї придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. На думку податкового органу, це призвело до завищення обсягів задекларованого податкового кредиту на суму 87 025.12 грн.

За результатами перевірки відповідач визнав нікчемними вищенаведені договори, укладені позивачем з ТОВ «Лік Груп», з підстав відсутності у позивача дозволу на виконання будівельних робіт.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо нікчемності вищезазначених договорів, відповідач посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.07.2008 р. у справі № 4133/08. яким було визнано недійсною нову редакцію статуту ТОВ «Лік Груп», зареєстровану Печерською районною адміністрацією у м. Києві 08.08.2007 р. з часу реєстрації та визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Лік Груп» в якості платника податку на додану вартість з 08.08.2007 р.

Вказує при цьому, що здійснення будівництва без наявності дозвільних документів (а саме проектно-кошторисної документації) на виконання будівельних робіт, а також, актів приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість таких робіт свідчать про відсутність ведення таким суб'єктом господарської діяльності спрямованої на досягнення економічних, соціальних результатів та одержання прибутку.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2010 р. №0000282320/0/1207, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 130 537.68 грн.. у тому числі: 87 025,12 грн. - за основним платежем; 43 512.56 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення - рішення віл 22.04.2010 р. №0000282320/0/1207 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2010 р. №0000282320/0/2928. згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 130 537.68 грн.. у тому числі: 87 025.12 грн. - за основним платежем; 43 512.56 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (надалі - Закон України № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Гаким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валовою доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (надалі - Закон України № 168/97-ВР) поставка товарів (робіт, послуг ) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закон) України № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.8. статті 9 Закону України № 168/97-ВР та пунктом 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за №208/4429. передбачено випадки та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Зокрема, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 9.8 статті 9 Закону України № 168/97-ВР. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня. наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Суд зазначає, що в силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 9.8. статті 9 Закону України № 168/97-ВР містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких податковий орган має право анулювати реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість.

З державною реєстрацією особи в якості платника податку на додану вартість, а також анулюванням такої реєстрації, виникають певні правові наслідки як для зареєстрованої особи, так і для третіх осіб, зокрема: право видавати податкові накладні, формувати податковий кредит, отримувати бюджетне відшкодування тощо. У зв'язку з цим згідно з підпунктом 9.1 статті 9 Закону України № 168/97-ВР центральний податковий орган веде реєстр платників податку, дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Правовий порядок ґрунтується на засадах утворення правової визначеності як для органів державної влади, так і учасників господарських відносин відносно фактів державної реєстрації (зокрема, у якості платників податку на додану вартість), презумпції правомірності такої реєстрації і достовірності відомостей, одержаних з державного реєстру.

У зв'язку з цим, жодне положення закону не надає права податковому органу приймати рішення про анулювання державної реєстрації особи в якості платника податку на додану вартість зі зворотною дією в часі, таким чином, такі дії податкового органу відносно анулювання державної реєстрації в минулому часі суперечать чинному законодавству.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням і о варі в та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4,5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2,6 цього пункту ). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не

підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) для їх . подальшого використання у господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості них товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 7,5 статті 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у звязку з укладенням господарських договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп», оформленням результатів виконаних робіт (наданих послу ?), проведенням розрахунків, отриманням податкових накладних.

Висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат тa податковою кредиту з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими було видано податкові накладні, є помилковим.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод й інших документів та не позбавляло правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання відповідача на обставини та правові наслідки, що встановлені в рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 18.07.2008 р. у справі № 4133/08 з огляду на наступне.

В силу статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-1V правовим наслідком визнання недійсними установчих документів юридичної особи, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є постановлення судового рішення про припинення такої юридичної особи та подальше здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішу їсться питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

Висновок Голосіївського районного суду м. Києва про визнання недійсною з часу реєстрації нову редакцію статуту ТОВ «Лік Груп», зареєстровану Печерською районною адміністрацією у м. Києві 08.08.2007 р. та визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Лік Груп» в якості платника податку на додану вартість з 08.08.2007 р. взагалі не породжує жодних правових наслідків і не має юридичного значення для вирішення даної справи.

Крім цього, судом не можуть бути враховані твердження відповідача, що угоди на виконання підрядних будівельних робіт, які були укладені позивачем з ТОВ «Лік Груп», є нікчемними, тобто такими, що не створюють правових наслідків, зважаючи на відсутність дозволів на виконання будівельних робіт.

Відповідач вважає, що угоди на виконання будівельних робіт, які укладались позивачем з контрагентом - ТОВ «Лік Груп», порушують норми цивільного законодавства України (ведення діяльності без відповідних дозвільних документів (п.4 ст.3, ст.ст.13. 203 ЦК України.

Суд вважає, що наведені відповідачем законодавчі норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в ОСОБА_1 ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України (надалі - ЦК України),

статтею 228 якого передбачено, що правочин. учинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для визнання правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу V країни (надалі ГК України).

Чинний Цивільний кодекс України не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 ЦК УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держав, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України які можуть бути застосовані лише з дотриманням строків установлених статтею цього Кодексу.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в України» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за право чинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Висновок про" визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою і має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Укладені між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Лік Груп»» договори підряду не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Зміст укладених позивачем з підрядником договорів жодним чином не суперечить нормам ЦК України та моральним засадам суспільства. Зазначені договори були спрямовані на настання конкретних реальних наслідків - виконання проектних робіт по системах сигналізації та виконання монтажних робіт по внутрішніх кабельних мережах на будовах Замовника.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, аналізом законодавчих норм засвідчується, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі у кладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративнім справах про протиправній рішень, дій чи бездіяльності субєкта платних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду викладене висновок відповідача про нікчемність договорів підряду є безпідставним, оскільки не підкріплений жодним доказом і носить характер суб'єктивних припущень.

Таким чином. під час судового розгляду податковий орган не довів суду правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000282320/0/Р07 від 22.04.2010 року та № 0000282320/1/2928 від 21.08.2010 року, а висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5. пункту - 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, є помилковими.

За таких обставин суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підтверджуються висновками Акта перевірки.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов Приватного підприємства «Кредо» до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000282320/0/1207 від 22.04.2010 року та № 0000282320/1/2928 від 21.08.2010 року - задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000282320/0/1207 від 22.04.2010 року та № 0000282320/1 /2928 від 21.08.2010 року Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскарж енна до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня тримання копії постанови.

Суддя Леонтович А.М.