Ухвала суду № 56384103, 12.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2016р. Справа № 876/8131/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2015р. у справі №803/1409/15-а

за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області

до Колективного підприємства УВТК "Будівельник"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2015р. позивач: управління Пенсійного Фонду України в м.Луцьку Волинської області звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Колективного підприємства УВТК "Будівельник" про стягнення заборгованості по збору на суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за грудень 2014р. - квітень 2015р. в сумі 12762,94грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач Колективне підприємство УВТК "Будівельник" відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.6.8 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" зобов'язаний щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Однак, своїх зобов'язань відповідач не виконує, в результаті недотримання порядку відшкодування витрат Пенсійному фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, виникла заборгованість за грудень 2014р. - квітень 2015р. в сумі 12762,94грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2015р. у справі №803/1409/15-а адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з Колективного підприємства УВТК "Будівельник" на користь управління Пенсійного Фонду в м.Луцьку Волинської області заборгованість у сумі 5835,58грн. по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за грудень 2014р. - квітень 2015р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач у справі: управління Пенсійного Фонду в м.Луцьку Волинської області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом не повно з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та порушено норми матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги управління Пенсійного Фонду України в м.Луцьку в сумі 12762,94грн.

У поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. Саме тому платіжними дорученнями, що надходили від боржника, зараховувались суми боргу по календарній черговості їх виникнення.

З урахуванням вимог п.1 ч.1ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

КП УВТК "Будівельник" зареєстроване як юридична особа 09.03.2000р., що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.06.2015р. №20792119. КП УВТК "Будівельник" взятий на облік в УПФУ в м.Луцьку як платник страхових внесків та зобов'язаний відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Стаття 4 цього Закону визначає, що розмір збору по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій становить 100% від об'єкта оподаткування.

Судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем рахуються пенсіонери-пільговики ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким пенсія призначена і виплачується відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Управління Пенсійного Фонду України в м.Луцьку надсилало відповідачу розрахунки сум фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в яких вказується місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку таких пенсій з 2015р.із вказаними сумами боргу за 2014р. Місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії з 2015р. по пенсіонерам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 становить 2236,17грн. (за місяць), по пенсіонеру ОСОБА_3 становить 283,47грн. (за місяць).

Таким чином, у відповідності до вимог п.6.8 Інструкції та заявленого УПФ розрахунку відповідач повинен був сплатити Пенсійному фонду суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за грудень 2014р. - квітень 2015р. по пенсіонерах ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 12762,94грн.

Із досліджених в судовому засіданні платіжних доручень та із письмового розрахунку представника позивача по реєстру платіжних доручень, що отримані УПФУ в м.Луцьку, які долучені до матеріалів справи, Колективне підприємство УВТК "Будівельник" у відповідності до вимог пункту 6.8 Інструкції частково сплатив визначену у розрахунках суму відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за грудень 2014р. - квітень 2015р. по пенсіонерах ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на загальну суму 6927,36грн. (№№ платіжних доручень 8, 24391, 50, 77, 107, 117, 423, 426), що в свою чергу свідчить про наявність заборгованості у відповідача за грудень 2014р. - квітень 2015р. лише в сумі 5835,58грн. (12762,94грн. - 6927,36грн.).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у відповідача перед УПФУ в м.Луцьку за грудень 2014р. - квітень 2015р. по трьох пенсіонерах нараховано 12762,94грн., з врахуванням часткової сплати витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 6927,36грн., існує заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в розмірі 5835,58грн., яка на день розгляду справи не сплачена та повинна бути стягнута із боржника на користь позивача.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні норми матеріального права.

Згідно матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, кошти, сплачені Колективним підприємством УВТК "Будівельник" на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зараховувались УПФУ в м.Луцьку в порядку черговості на погашення наявної заборгованості.

Натомість у платіжних дорученнях, що наявні в матеріалах справи, зазначено призначення платежу, де саме вказано, що ці платежі є погашенням заборгованості за грудень 2014р. - квітень 2015р. (загалом на суму 6927,36грн).

Відповідно до вимог частини п'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, та яка є чинною щодо відносин, пов'язаних зі стягненням сумм недоїмки, яка виникла до 01 січня 2011 року) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сумм страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Колегія суддів зазначає, що відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками №1 та №2 не є сплатою страхових внесків в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Аналогічно заборгованість зі сплати такого відшкодування не є недоїмкою зі сплати страхових внесків.

Тому положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо недоїмки (в тому числі і наведена частина п'ята статті 106 Закону) не розповсюджуються на відносини з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведенного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавстваУкраїни належить виключно платнику.

За таких обставин, у позивача не було правових підстав для зарахування коштів КП УВТК "Будівельник", направлених на погашення заборгованості за вказані періоди, на покриття недоїмки зісплати страхових внесків за попередні періоди.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у позові у зазначеній частині вимог.

Аналіз наведених положень Законів України"Про пенсійне забезпечення" (1788-ХІІ), "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-VI), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-IV) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Отже, висновок управління ПФУ про наявність правових підстав для зарахування коштів, сплачених Товариством на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на інші платежі не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2015р. у справі №803/1409/15-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області до Колективного підприємства УВТК "Будівельник" про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2015р. у справі №803/1409/15-а, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга