Рішення № 56383038, 03.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/6129/14 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.

Провадження № 22-ц/783/991/16 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота  Т.І.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В.,Федоришина А.В.

з участю секретаря Іванової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «Надра» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на передане в іпотеку нежитлове приміщення шляхом продажу предмета іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням для цього позивачеві необхідних прав, необхідних для здійснення продажу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 серпня 2008 року, в розмірі 95 537,77 доларів США, що еквівалентно 1 135 172 грн.; стягнення судових витрат. В обґрунтування свої позовних вимог посилається на те, що умови кредитного договору відповідачем не виконуються, утворилася заборгованість. Просить позов задовольнити.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 жовтня 2014 року позов задоволено. Ухвалено в рамках погашення заборгованості за кредитним договором №452/МБ-34 від 19 серпня року в розмірі 95 531,17 доларів США - звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 19 серпня 2008 року, а саме: нерухоме майно - нежитлове приміщення (А-1), площею 117,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Дрогобич, вул.Грушевського, 42, шляхом продажу ПАТ КБ «Надра», з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на умовах та в порядку, викладеному у ст.38 Закону України «Про іпотеку» та надання ПАТ КБ «Надра» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Рішення оскаржив відповідач.

В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що підстави для задоволення позову відсутні, а тому рішення підлягає скасуванню. Зазначає про наявність судового рішення щодо стягнення солідарно з нього та з поручителя ОСОБА_3 на користь позивача 583 347,91 грн., але банк пропустив строк звернення цього рішення до виконання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог; колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.ст. 10, 59-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Згідно зі ст.3, ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам в повній мірі не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що згідно із кредитним договором № 452/МБ-34 від 19 серпня 2008 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит в сумі 50 000 доларів США зі сплатою відсотків та строком погашення кредиту до 7 серпня 2023 року. Сторони договору погодили графік та умови погашення кредиту, права сторін (а.с.7-11).

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 19 серпня 2008 року відповідно до р.2 цього договору, укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки (а.с.7-12). За умовами зазначеного договору в іпотеку передано спірне нежитлове приміщення, що належить іпотекодавцю на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, зареєстрованого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 19 серпня 2008 року (п.2.1.3). Сторони погодили ціну договору іпотеки в сумі 315 011 грн. (п.1.2).

Пунктом 3.3.5. договору іпотеки визначено, що банк набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання або тієї чи іншої його частини, воно не буде виконано.

Відповідно до умов кредитного договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та неустойку у випадках невиконання позичальником умов цього договору.

24 червня 2011 року позивач звертався з позовом про стягнення заборгованості за цим кредитним договором з відповідача та поручителя, яка утворилася на той час. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2011 року позов задоволено і стягнуто солідарно з відповідача у цій справі та поручителя ОСОБА_3 583 527,91 грн. заборгованості. Це рішення суду набрало чинності, але не виконане, що не заперечують сторони.

У липні 2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості з попередженням, що у разі невиконання цієї вимоги, порушуватиме питання про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.24-25).

З наданого банком розрахунку, який не спростовано належними та допустимими доказами (а.с.17), вбачається, що заборгованість за кредитом становить 95 537,77 доларів США (49 335,64 доларів США - заборгованість за кредитом; прострочені платежі по кредиту - 7 494,82 доларів США, 42 734,56 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 3 467,57 доларів США - пеня за порушення строку сплати тіла кредиту).

Відповідно до ст.ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 1048 ЦК України). Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст.526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином; договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (ч.1 ст. 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 цього Кодексу). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із ч.1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. За змістом зазначеної статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ст. 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання і/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Такі правові висновки щодо застосування норм ст. 33 Закону України «Про іпотеку» містяться у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року та від 3 лютого 2016 року, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цієї норми права. Підстави для відступу від зазначеної правової позиції відсутні.

Отже, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Відтак, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставною і підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позовної вимоги щодо звернення стягнення спірне нежитлове приміщення, яке передане в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором і у зв'язку з невиконанням обов'язку з повернення кредитних коштів та наявності заборгованості.

Колегія суддів вважає, що позивач довів факт порушення позичальником кредитних зобов'язань. Іпотекодавець і позичальник є однією і тією ж особою. Відтак, наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення допущеної заборгованості. До такого висновку прийшов і суд першої інстанції, з чим належить погодитися.

На підтвердження своїх доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору та можуть бути підставою для скасування судового рішення, позивач не надав належних та допустимих доказів.

Разом з цим, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення допущеної заборгованості належить проводити із застосуванням положень ст.ст.33,39 Закону України «Про іпотеку». Суд не виконав в повній мірі вимог ст.39 Закону України «Про іпотеку» та не зазначив у рішенні всі відомості, які передбачені зазначеною вище нормою (складові астини заборгованості, початкову ціну предмета іпотеки). У зв'язку з цим оскаржуване рішення суду підлягає зміні.

У частині розподілу судових витрат рішення не оскаржене і не переглядається.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню в користь позивача понесені ним судові витрати у справі.

Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст.314, ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 жовтня 2014 року змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (82100,АДРЕСА_1,ІПН НОМЕР_1) за кредитним договором № 452/МБ-34 від 19 серпня 2008 року в розмірі 95 537,77 доларів США (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім доларів США 77 центів), що становитьь 1 135 172 грн.; яка складається з: 49 335,64 доларів США - заборгованість за кредитом; в тому числі прострочених платежів по кредиту 7 494,82 доларів США, 42 734,56 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 3 467,57 доларів США - пеня за порушення строку сплати тіла кредиту; звернути стягнення на нежитлове приміщення (А-1) площею 117,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич Львівської області, вул. Михайла Грушевського,42, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема,15, код ЄДРПОУ 20025456) з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві з наданням Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 452/МБ-34 від 19 серпня 2008 року; з початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на час реалізації предмета іпотеки, але не меншою ніж 315 011 (триста п'ятнадцять тисяч одинадцять ) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (82100,АДРЕСА_1,ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема,15, код ЄДРПОУ 20025456) судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: