Ухвала суду № 56382282, 10.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 314/708/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кофанов А.В.

Провадження № 22-ц/778/168/16 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Маловічко С.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про забезпечення його позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

06 січня 2016р. ОСОБА_2 подав до апеляційного суду Запорізької області заяву про забезпечення його позову в цій справі, в якій вказує, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки ОСОБА_3 були здійснені спроби знищити шляхом демонтажу будівлі, що складають комплекс спірного нерухомого майна. Тому просив забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, а саме: відчуження (продаж, переоформлення), демонтаж спірного нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1

Заслухавши думку представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення заяви, вивчивши доводи заяви та матеріали справи в її межах, колегія вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 статті 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, з метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (ст.151 ЦПК).

Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження, реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Тому заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю - є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.

Як висновок, вжиті засоби забезпечення позову в цивільному процесі мають тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання судового рішення.

Відповідно до розяснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що суд вправі вжити заходів до забезпечення позову в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У своєму зверненні до суду з питання забезпечення позову позивач просив суд заборонити відповідачу ОСОБА_3 вчиняти певні дії: відчужувати (продавати, переоформлювати), демонтувати будівлі, що складають компекс спірного нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1

Аргументи клопотання пояснюються наявністю з боку відповідача дій щодо знищення шляхом демонтажу будівель, які входять до складу майнового комплексу.

На підтвердження своєї заяви заявник покликаний надати суду переконливі докази, що в дійсності дії відповідача направлені на те, щоб рішення суду у випадку позитивного вирішення позову було невиконуваним.

За змістом ст.ст. 57, 179, 214 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі є витребування спірного нерухомого майна, щодо якого позивач просив заборонити відповідачу здійснювати його демонтаж. Тому, застосовуючи захід до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти демонтаж належного йому на теперішній час на праві власності майна, є необхідним проаналізувати, наскільки достатньо обґрунтованим є припущення позивача про те, що вказане майно в результаті дій відповідача може зникнути.

Разом з тим, як вбачається із заяви, на обґрунтування своїх доводів щодо нагальної потреби у вжитті відповідних заходів, заявником не надано будь-яких переконливих доказів щодо демонтажу відповідачем спірного майна, а отже щодо реальності загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 59 ЦПК містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

На думку колегії суддів, позивачем не було переконливо доведено тих обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову в обсязі окресленому у клопотанні про забезпечення позову.

В такому разі, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у вказаний у заяві спосіб - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Маловічко С.В.