Ухвала суду № 56382280, 03.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №331/1808/15 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

№ провадження 22ц/778/46/16 Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Гончар М.С.,

суддів: Стрелець Л.Г.,

Каракуші К.В.,

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, Міського комунального підприємства «Основаніє», про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, МКП " Основаніє", про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначала, що за її особистим зверненням виконавчим комітетом Запорізької міської ради 23.03.2012 року було прийнято рішення за № 84/5, за яким однокімнатна квартира АДРЕСА_1, була включена до числа службової житлової площі КП " ВРЕЖО №11".

Контроль за виконанням цього рішення було покладено на першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_4

Вказане рішення виконавчого комітету було надіслано їй 01.08.2012 року.

22 серпня 2013 року керівником КТО до МКП " Основаніє" було подано клопотання про надання їй службової житлової площі за адресою : м. Запоріжжя, вул. Анголенеко, 22А, оскільки вона є працівником КП " ВРЕЖО №11".

Проте, на день звернення до суду рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради 23.03.2012 року за № 84/5 не виконано, ордер на службове житлове приміщення - АДРЕСА_1 їй не видано, договір найму на зазначене приміщення з нею не укладено.

Враховуючи вищевикладене просила суд зобов'язати Департамент ЖКГ Запорізької міської ради надати їй ордер на службове житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1; зобов»язати МКП " Основаніє" укласти з нею договір найму службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом.

Згідно зі ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

На підставі ст. 121-123 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статями 73-76,79-83,85,90, частиною шостою статті 101, статями 103-106 цього Кодексу.

Порядок надання службових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду та користування ними, регулюється главою 3 ЖК України та Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ним в Українській РСР,затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. N 37.

П. 16 цього Положення передбачено, що службові жилі приміщення надаються за рішеннями адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про службову житлову площу КП «ВРЕЖО №11» № 84/5 від 23.03,2012р., на яке посилається позивач, квартиру АДРЕСА_1 було включено лише до числа службової житлової площі комунального підприємства. Дане рішення не передбачає надання ОСОБА_3 у користування зазначеного приміщенням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо зобов'язання виконати рішення Запорізької міської Ради № 84/5 від 23.03.2012 року та надати ордер на службове житлове приміщення АДРЕСА_1 суд першої інстанції правильно виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про службову житлову площу КП «ВРЕЖО №11» № 84/5 від 23.03.2012р. встановлено, що приміщення АДРЕСА_1 було включено до числа службової площі комунального підприємства.

Пункт 2 вказаного рішення, на який посилається позивач, не передбачає надання ордеру ОСОБА_3 (чи будь-якому іншому працівнику підприємства), так як не завершено порядок надання службового житла.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» є неприйнятними, оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 викладені наступним чином: зобов'язати виконати рішення Запорізької міської Ради № 84/5 від 23.03.2012 року та надати ордер на службове житлове приміщення АДРЕСА_1, а не зобов'язати департамент ЖКГ розподілити житлову площу міської ради оформити ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 як зазначає апелянт в апеляційній скарзі. Крім того зобов'язати департамент ЖКГ розподілити житлову площу міської ради не є компетенцією суду, а розподілення службового житла є виключно правом адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Крім того доводи апелянта, про те яким повинно бути прийняте рішення органів місцевого самоврядування № 84/5 від 23.03.2012р. є необґрунтованим, оскільки позивачем не оскаржується вказане рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на листування позивача з відповідачами не породжує будь-яких обов'язків відповідачів для видачі ордеру на службове жиле приміщення саме ОСОБА_3, відносно якої рішення про виділення їй вказаного житлового приміщення не приймалось.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов»язання МКП " Основаніє" укласти договір найму службового житлового приміщення з ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги щодо невірного трактування судом наданих сторонами доказів полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування або зміну оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими і правильність висновків суду не спростовують, а відтак підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: