Рішення № 56381155, 18.02.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №264/339/16-ц

Провадження №2/265/665/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

за участю секретаря Цепи К.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2016 року до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшла цивільна справа за позовом ПАТ «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача посилався на те що, відповідно до укладеного договору без номеру від 23.02.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач зобовязався за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, у звязку з чим, станом на 25.11.2015 року має заборгованість у сумі 30 113,95 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 9136,90 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 17 366,86 грн., 1700 грн. заборгованість за пенею та комісією, штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн., штраф (процентна складова) у сумі 1410,19 грн. На підставі викладеного, посилаючись на норми законодавства, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму у розмірі 30 113 грн. 95 коп. та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1378,00 грн..

У попереднє судове засідання представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, не зявився, надав заяву з проханням розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у попередньому судовому засіданні повністю визнала позовні вимоги та суму заборгованості по кредитному договору від 23.02.2011 року. Не заперечує проти задоволення позову та стягнення з неї на користь банка загальну суму заборгованості у розмірі 30 113 гривень 95 копійок та судового збору у розмірі 1378 грн..

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (що діє з 01 січня 2004 року, зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, ч.1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, ч.3 та ч.4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

23.02.2011 року між ПАТ «ОСОБА_3 банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір без номеру, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, а також тарифами банку складає між нею та позивачем договір, відповідно до умов якого відповідач зобовязалась повернути наданий кредит, а також сплатити відсотки за користування ним.

Умови погашення кредиту відповідачем належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 25.11.2015 року має заборгованість у сумі 30 113,95 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 9136,90 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 17 366,86 грн., 1700 грн. заборгованість за пенею та комісією, штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн., штраф (процентна складова) у сумі 1410,19 грн

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Так, ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладанні Кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України якою встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частина 1 статті 509 ЦК України передбачає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 625 цього кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. При цьому ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість перед ПАТ ОСОБА_3 банк.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором без номеру від 23.02.2011 року, станом на 03.11.2015 року в розмірі 30 113,95 гривні.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Як встановлено ст. 79 ЦПК України до судових витрат належить судовий збір. Таким чином, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст. ст. 88, 130, 174, 213-215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк, юридична адреса: 49074 місто Дніпропетровськ, вулиця Батумська, будинок № 11, код ЄДРПОУ 14360080, рахунок №29090829000010, МФО 307770, заборгованість станом на 03.11.2015 року за кредитним договором без номеру від 23.02.2011 року в розмірі 30 113 (тридцять тисяч сто тринадцять) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3, юридична адреса: 49074 місто Дніпропетровськ, вулиця Батумська, будинок № 11, код ЄДРПОУ 14360080, рахунок №64994919400001, МФО 307770, судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя _______І.Г. Мельник