Ухвала суду № 56377484, 12.03.2016, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2818/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2016 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Реви О.І.

при секретарі Хоменко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому справу за скаргою ОСОБА_1 на дії ОСОБА_2 державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції про оскарження постанов під час виконання судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даною скаргою і просить скасувати постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 11 січня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 49761408 за виконавчим листом № 2-680/14 від 17.12.2015 р., виданого Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 12481,00 грн., а також скасувати постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 11 січня 2016 року про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у постанові про відкриття виконавчого провадження було визначено строк для добровільного виконання судового рішення до 08.01.2016 та зазначено реквізити банківського рахунку на який необхідно перерахувати стягувану суму. Однак, не зазначено кому належить цей банківський рахунок, а призначенням платежу є не погашення боргу, а поповнення карткового рахунку. Щодо постанови про накладення арешту на майно, зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не мав права виносити таку постанову.

В судовому засіданні представники заявниці підтримали скаргу і просять її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася.

Державний виконавець Павлюченко М.А. скаргу не визнала, зазначивши про те, що допущена нею помилка в даті добровільного строку для виконання судового рішення у постанові про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2016 виправлена, про що свідчить постанова від 10.02.2016. Цим документом було визначено вірний строк добровільного виконання, а саме: до 18.01.2016, а не до 08.01.2016. Стосовно постанови про накладення арешту на майно, вважає вимогу безпідставною, оскільки на підставІ заяви стягувача було застосовано такий захід.

Дослідивши матеріали справи судом було встановлено наступне.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 20.12.2015, виконавчого листа та зазначених стягувачем банківських реквізитів, що надійшли до відділу ДВС 05.01.2016, державним виконавцем Павлюченко М.А. 11.01.2016 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12481 грн. 00 коп. Державним виконавцем було визначено строк для добровільного виконання рішення суду до 08.01.2016.

Такий строк не відповідає вимогам ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки передує даті винесення оскаржуваної заявницею постанови.

Зазначення державним виконавцем реквізитів банківського рахунку в АППБ «ОСОБА_4 Аваль», на який слід перерахувати кошти за судовим рішенням, суперечить вимогам ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження». За цією нормою Закону грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 вищевказаного Закону за письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Тобто, зазначення державним виконавцем банківських реквізитів стягувача в постанові про відкриття виконавчого провадження, на які слід перерахувати кошти за виконавчим документом є незаконним. Лише стягнувши грошові кошти з боржника на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, державний виконавець, при дотримані певних умов, вправі самостійно перерахувати такі кошти з рахунку виконавчої служби на банківський рахунок стягувача.

Окрім того, в заяві стягувача ОСОБА_3 також є посилання на те, що саме стягнуті кошти вона просить перерахувати на її банківський рахунок, а не стягнути кошти на її банківський рахунок.

За таких підстав вимога про визнання постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2016 незаконною та її скасування підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.01.2016 суд зауважує наступне.

Посилання заявниці та її представників на ту обставину, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не мав права виносити таку постанову одночасно з відкриттям провадження є безпідставним.

Саме цією нормою Закону визначено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Матеріали виконавчого провадження та цієї справи містять копію такої заяви стягувача.

Однак, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.01.2016 є похідним документом від постанови про відкриття виконавчого провадження. Визнавши постанову про відкриття виконавчого провадження незаконною та скасовуючи її, суд лише на цій підставі визнає незаконною та скасовує постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.01.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів.

За нормами вищевказаного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу і здійснюється державними виконавцями (ст. 2).

Відповідно до ст. 11 цього закону державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.ст. 384, 385 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Даних про пропущення строку справа не містить.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв всупереч вимогам ст. ст. 1, 11 Закону України «Про виконавче провадження», чим порушив права заявника. Порушені права слід поновити у судовому порядку, визнавши дії державного виконавця неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, згідно ст. 383-389 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії ОСОБА_2 державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції про оскарження постанов під час виконання судового рішення задовольнити.

Постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 11.01.2016 р. про відкриття виконавчого провадження № 49761408 визнати незаконною та скасувати її.

Постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 11.01.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження визнати незаконною та скасувати її.

Стягнути із відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.І.Рева