Ухвала суду № 56375561, 12.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 826/11040/15

У Х В А Л А

12 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору у справі за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбуд ЛТД» до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехбуд ЛТД» (далі – Позивач, ТОВ «Сантехбуд ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – Відповідач, ДПІ у Солом’янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2015 року №0001852205, від 21.05.2015 року №0002552205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 05.02.2016 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 187 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору, а клопотання про звільнення від сплати судового збору визнано необґрунтованим.

Апелянту було надано строк для усунення недоліків – десять днів з моменту отримання копії ухвали від 05.02.2016 року. Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано Відповідачем 10.02.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

У подальшому, за наслідками розгляду заяви ДПІ у Солом’янському районі від 22.02.2016 року про усунення недоліків поданої апеляційної скарги, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2016 року відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та продовжено Відповідачу строк для усунення недоліків до 09.03.2016 року.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції Відповідачем направлено до суду 09.03.2016 року вдруге заяву про усунення недоліків поданої апеляційної скарги, в якій останній вдруге просив звільнити від сплати судового збору, а у випадку відмови у її задоволенні продовжити строк для усунення визначених в ухвалі суду від 05.02.2016 року недоліків. В обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору зазначено, що локальний кошторис ДПІ у Солом’янському районі на 2016 рік не затверджено, у зв'язку з чим видатки на сплату судового збору відсутні. Крім того, зазначено, що Відповідачем направлено до ГУ ДФС у м. Києві лист від 06.01.2016 року №85/8/26-58-10-01-24 щодо отримання додаткового фінансування, однак станом на 09.03.2016 року останнього виділено не було.

Надаючи оцінку такому твердженню Апелянта, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було зазначено в ухвалі від 05.02.2016 року про залишення апеляційної скарги без руху та в ухвалі від 26.02.2016 року про продовження строку усунення недоліків, відповідно до положень ст. 88 КАС України визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.

Крім того, судом враховується, що законодавчо закріплений обов'язок суду надати достатній для усунення недоліків апеляційної скарги строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на повторне подання Апелянтом заяви із зазначенням підстав для продовження процесуального строку для усунення недолків, що повністю збігаються за своїм змістом із заявою від 22.02.2016 року, суд приходить до висновку про необхідність відмови у її задоволенні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Апелянтом не було усунуто недоліки, визначені в ухвалі від 05.02.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків – відмовити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбуд ЛТД» до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – повернути особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк