Ухвала суду № 56374817, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/5272/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Черкаська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органу Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лисянський районний відділ управляння Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України у Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, майора міліції ОСОБА_2;

- зобов'язати УМВС України у Черкаській області поновити позивача на посаді помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Лисянського районного відділу;

- зобов'язати УМВС України у Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції призначити ОСОБА_2 на вакантну посаду старшого інспектора чергового Лисянського відділення Звенигородського відділу поліції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, майора міліції ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на посаді помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Лисянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області; стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 6 508 (шість тисяч п'ятсот вісім) грн. 25 коп. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до витягу з наказу УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, майора міліції ОСОБА_2 (М-081301) - помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Лисянського районного відділу, 06.11.2015 (а.с.78).

Відповідно до посвідчення від 14.08.2015 серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Позивач, вважаючи зазначений наказ відповідача незаконним, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем порушено норми Положення № 114 та п. 13 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки відповідачем не доведено доцільність звільнення позивача через скорочення, не запропоновано посад для подальшого проходження служби, не враховано наявність у позивача переважного права залишення на службі в органах МВС України, отже оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачі діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством, звільнення позивача відбулося правомірно через скорочення штатів у зв'язку з ліквідацією органу державної влади - УМВС України в Черкаській області, на підставі чого у задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта необгрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про міліцію» (чинний на час прийняття оскаржуваного наказу) від 20.12.1990 № 565-XII (далі - Закон № 565) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Згідно з п. 8 Положення № 114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Згідно пп. «г» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції відповідно до відомостей із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - УМВС України в Черкаській області (ідентифікаційний код 08592537) перебуває у стані припинення, за рішенням засновників з 06.11.2015 та не ліквідоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Згідно із ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 3 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Згідно положень ст. 104 Цивільного кодексу України ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов'язки без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов'язків юридичної особи без визначення правонаступника.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580 - VIII (далі - Закон № 580) визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Таким чином, позивача було попереджено про наступне вивільнення з дня опублікування Закону № 580.

Згідно з п. 48 Положення № 114 атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Відповідно до пп. 1.4 п. 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005 № 181, атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться, на кожній із займаних посад - через 4 роки; при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках (зокрема при скороченні штатів чи реорганізації органів внутрішніх справ України) незалежно від цього строку.

З матеріалів справи вбачається, що за висновками атестаційних комісій займаним посадам позивач відповідав, перед звільненням з органів внутрішніх справ атестацію відносно нього проведено не було. Відповідачами зазначені обставини не заперечувались, доказів на їх спростування надано не було. Також, позивачу не було запропоновано жодної іншої посади для подальшого проходження служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Крім того, ОСОБА_2 є членом Черкаської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, що підтверджується клопотанням Черкаської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України від 04.12.2015 № 20 та не заперечувалось сторонами.

Згідно з ч. 10 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

У Галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачено, що МВС бере на себе обов'язки не допускати звільнення працівників без згоди відповідного профспілкового органу у випадках, коли дача такої згоди передбачена чинним законодавством (п. 2.1.2).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу профспілки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2014 у справі № 21-44а14, а саме, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до посвідчення від 14.08.2015 серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, позивач має переважне право на залишення на роботі при скороченні штату, однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що особи які були прийняті (переведені) на роботу мали переважне право на залишення на роботі (з урахуванням наявності у позивача пільг визначених п. 13 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем порушено вказані вище норми Положення № 114 та п. 13 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-484а14.

Отже, оскільки відповідачами не виконано зобов'язання по працевлаштуванню позивача, як працівника ліквідованої установи, то трудові гарантії ОСОБА_2 були порушені.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивача було звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому позовні вимоги у частині визнання протиправним і скасування наказу УМВС України у Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення № 114, майора міліції ОСОБА_2 та зобов'язання УМВС України у Черкаській області поновити позивача на посаді помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Лисянського районного відділу підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п. 2 якого обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно із п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В зв'язку з викладеним, управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок, а тому вимога про стягнення матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 (а.с.79) та довідки про нарахування грошового утримання з вересня 2015 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 (а.с.80), позивачеві за вересень 2015 року нараховано 3810 грн. 21 коп., а за жовтень 2015 року - 4185 грн. 39 коп. Таким чином, сума доходу позивача за два останні повні місяці становить 7995 грн. 60 коп. Кількість робочих днів за вересень та жовтень - 43. Таким чином, середня заробітна плата за 1 день становить 185 грн. 95 коп. Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу - 35, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 6508 грн. 25 коп.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про зобов'язання ГУ Національної поліції призначити ОСОБА_2 на вакантну посаду старшого інспектора чергового Лисянського відділення Звенигородського відділу поліції задоволенню не підлягає, з огляду на те, що поновлення на посаді працівника, з якої останній не був звільнений, жодним нормативно-правом актом України не передбачено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Роз'ясненням Міністерства юстиції України від 25.01.2011 «Про гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» зазначено, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно, утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі в новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Крім того, судом із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців УМВС України в Черкаській області станом на час розгляду справи судом першої інстанції (25.12.2015) не ліквідоване, а тому підстав для поновлення позивача в Лисянському відділенні Звенигородського відділу поліції, як в органі, що буде виконувати повноваження (завдання) юридичної особи, що ліквідується, відсутні.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

В свою чергу, суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що ним заявлено 4 вимоги немайнового характеру (визнати протиправним та скасувати наказ; зобов'язати поновити позивача на посаді; зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; зобов'язати призначити ОСОБА_2 на вакантну посаду). Отже, ставка судового збору за подачу позову повинна була становити: (1 218 х 0,4) х 4 = 1 948, 8 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 143, 68 грн. (1 948, 8 х 110 %).

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 - без змін.

Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 2 143, 68 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.